4. Теорії виникнення фізичної культури

Існує декілька теорій при висвітленні проблеми виникнення фізичної культури:

Гросс, як автор теорії ігор, розглядав ігри як підготовку до життєвих випробувань, в якій відбувається тренування органів. Це найбільш популярна за кордоном теорія (відомий її представник – культуролог та історик Й. Хейзінга – «ігрова концепція культури»), що має послідовників в сфері теорії та методики фізичної культури і спорту.

Теорія магії вперше висвітлена французьким археологом Соломоном Рейнаком. Він вважав, що зображення істоти або предмета первісною людиною забезпечує владу або впливає над цей предмет або істоту. За Рейнаком, рухові дії, повторювані в процесі магічних ритуалів давніх людей (танці, імітація трудової та мисливської діяльності), стали основою нового виду діяльності, спрямованого на навчання руховим діям та їх вдосконалення.

Теорія зайвої біологічної енергії запропонована англійським філософом Спенсером. Основне положення його теорії в тому, що енергія, яка виникає у первісної людини, вивільнялася через різні рухові дії (ігрові, танцювальні), що сприяло культивуванню цих дій.

Теорія війни (засновник – Е. Берк): підготовка до війни сприяла виокремленню особливого виду діяльності, який сприяв розвитку фізичних якостей і навчанню необхідним у війні руховим діям.

Теорія праці (найбільш широко розкрита Г. Плехановим і Н. Пономарьовим): більшість сучасних видів фізкультурно-спортивної діяльності сягає своїм корінням в трудову діяльність.

Теорія ініціації – на підставі етнографічних досліджень зроблено висновок про те, що для всіх об’єднань первісних людей характерним є обряд ініціації. Ініціація – посвята молодих людей у повноправні члени суспільства. Організація підготовки до проходження обряду ініціації сприяла подальшому відокремленню фізичного виховання як специфічної сфери суспільної діяльності.

Таким чином існує декілька теорій виникнення фізичних вправ, які взаємодоповнюють одна одну і кожна з яких має право на існування в історичному розвитку фізичної культури і спорту.

5. Природні рухи – як підґрунтя виникнення фізичних вправ

Фізична культура як специфічна сфера суспільної діяльності виникла 80 – 8 тис. р. до н. е.. Про появу фізичних вправ як таких можна говорити лише тоді, коли вони відокремлені від праці. Заняття фізичною культурою відрізняються від інших видів діяльності (у тому числі і трудової) перш за все тим, що вони спрямовані на розвиток власних фізичних здібностей, тобто рухових умінь, навичок, якостей, функціональних можливостей та ін.

Наші віддалені предки прийшли до розуміння наступного: вдосконалюючи свої рухові можливості, є можливість не тільки успішніше працювати, полювати, воювати, а й фізично розвивати самого себе. Дана обставина була істотним поштовхом до виникнення перших вправ які сприяли розвитку рухових вмінь і якостей.

Характеризуючи природні рухи первісної людини (тривала ходьба, біг, подолання перешкод, стрибки, пірнання і плавання) необхідно зауважити, що їхньою специфікою було постійне подолання значних відстаней, тобто тривала ходьба, основними факторами якої були:

• фактор харчування – пошук їжі, кращих умов для полювання, рибальства й збиральництва;

• кліматичні фактори – розливи річок, виверження вулканів, сходи лавин, каменепади та інші природні катаклізми;

• біологічні фактори – рятування від нападу хижих звірів;

• соціальні фактори – війни, міжплемінні сутички, необхідність сховатися від зовнішньої агресії, а також переслідування противника або захоплення його території.