19. Становлення йоги та медичної системи Аюрведи у Стародавній Індії

Тисячу років до нашої ери в долині ріки Ганг виникла індо-арійська культура. У ведичний період (з XV по VI ст. до н. е.) в Індії з’явилися Веди ‒ священні книги індійських мудреців, а потім коментарі до них ‒ Упанішади. Веди і Упанішади сприяли розвитку філософської думки в Індії, створивши цілий ряд філософських шкіл, до однієї з яких відносять систему йоги. В основу створення системи йоги лягли медитації шаманських танців, які приводили до органічних і психічних змін в організмі, що викликалися шляхом регулювання дихання. На декількох печатках, знайдених при розкопках в долині річки Інд, які датуються періодом з 3300 по 1700 рр. до н. е., були знайдені зображення людей в медитативних позах, що займаються одним із видів ритуальної практики, можливо давньою формою йоги.

Йога вперше згадується в Ведах, пам’ятниках староіндійської літератури, частина яких датується 2500 р. до н. е., але основна частина вчення йоги та її філософії, відомої як веданта, міститься в заключній частині Вед – Упанішадах. Класичним текстом з хатха-йоги є хатха-йога-прадіпіка, в якій описуються різні асани і дихальні вправи, що складають основу сучасної практики йоги. Найбільш відомим з хараппських зображень йоги є «печатка Пашупаті» знайдена британським археологом Джоном Маршаллом, який вважав, що на ній зображена одна з давніх форм Шиви.

Оформлення вчення в єдину систему світосприйняття відбулося у ІІ ст. до н. е.. Слово «йога» у перекладі із санскриту означає «поєднання», але в більш широкому розумінні трактується як «те, що відповідає» і «те, що послідовно і неухильно використовується». Перш за все йога – це релігійно-філософська система, а її сутність полягає у поєднанні індивідуальної душі людини із світовим духом, з абсолютною душею або богом. Йоги вірять, що специфічні фізичні вправи наділяють людину надприродною енергією і, поряд з дисципліною духу і розуму, призводять до досконалості.

Філософська система йоги виходить з поширених тоді серед народів стародавнього світу поглядів, що людський організм є зменшена копія Всесвіту, рівновага якої забезпечується праною (диханням, життєвою силою). Всередині людського тіла знаходяться сім розташованих один над іншим центрів прани (чакри). У нижчому з них – в одному з нервових вузлів поперекового відділу хребта – згорнувшись, дрімає джерело життєвої сили, так звана «змія кундаліні», яка під впливом розумових і фізичних вправ, що наполегливо виконуються прокидається і, повзучи нагору від чакри до чакри доходить до маківки. В цей момент йог досягає стадії самадхі.

Самадхі – це фізичний і психічний стан своєрідної рівноваги, спокою, далекого від земних турбот. Він означає відчуття повного земного щастя. На найвищому рівні кундаліні залишає останню чакру, в результаті чого йог, завдяки тому, що тіло покинуло його друге «Я» набуває надприродної окультної сили і починає своє злиття з божеством, що створює Всесвіт.

Засвоїти практику йоги можна було у вчителя (гуру). Перший катехізис йоги, «Йога-сутру» (буквально – «генеральна лінія йоги»), легенда пов’язує з ім’ям мудреця Патанджалі. Створення сутри відносять до першої половини I тис. до н. е.. Правила, норми гігієни та зміцнення здоров’я, встановлені йогою, життєсприйняття, яке виросло з аюрведичного вчення («наука життя»), мали обов’язкову силу для всіх членів арійських каст. Зокрема, лікарям, військовим, архітекторам і діячам мистецтва наказувалося безпосередньо перед початком роботи й прийняттям рішень, виконувати вправи на концентрацію уваги. В медичних університетах, створених в Наланді й Такасілні (II ст. до н. е.), вправи за системою йогів відносилися до бальнеологічної і масажною терапії.

Індія є також батьківщиною стародавньої медичної системи Аюрведи, (від санскриту – «Ayus» «життя», «принцип життя», або «довге життя» і «Веда» – знання). Давньоіндійська медицина може бути переведена як «знання життя», «знання довгого життя» або навіть «наука життя». Аюрведа має багато напрямів: хірургія, терапія, педіатрія, фармакологія і офтальмологія, масаж, голковколювання, фізіотерапія і дієтологія.

Аюрведа – це не тільки медична, але і філософська система, вона орієнтована на досягнення кожною людиною гармонії, «безперервного щастя» і розглядає людину як частину Всесвіту, що знаходиться з ним у тісному містичної взаємозв’язку. Між 1200 і 700 рр.. до н.е., були складені чотири священні Веди. Посилання на хвороби, трави та лікування цими травами є у всіх чотирьох розділах. Відомості Аюрведи як медичної та філософської системи частково описуються в Рігведі та Атхарваведі. Пізніше було створено три великих трактати Аюрведи: «Чарака Самхіта», «Сушрута Самхіта» та останній написаний вже у (500-600 рр.. н.е.) «Аштанга Хрідая Самхіта» – текст, присвячений здоровому способу життя, профілактиці та лікуванню захворювань, очищення організму, збереженню молодості і віддаленню старості.