3. Правопис слів іншомовного походження

Необхідно знати, що в багатьох словах іншомовного походження, зокрема в медичних термінах, написання голосних [е], [и] часто не підлягають перевірці наголосом. Правопис таких слів необхідно запам'ятати, перевіряти правильність написання за словниками. Наприклад: медицина, експеримент, рецепт, терапія, режим, педіатрія, апендицит. Написання е, є підлягає різним принципам української орфографії.

Е пишеться:

на початку слова	енергія, екватор, епос, епізод, Еквадор, Ері, Еней, епітет
після голосного, крім е та і	поезія, дуель, Рафаель, каное, аерація, фаетон (але траєкторія)
після твердих приголосних	декан, інтелект, референдум, лекція, пінцет, мер, геній, Мадейра, вето
у префіксах де-, ре-	дестабілізація, декомпресор, реґенерація, рекультивація
Примітки: Який саме голосний писати у префіксах де-, дез-, диз-, дис-, залежить від значення слова. 1. Префікс де- означає: а) віддалення, виділення, скасування, припинення, усунення чого-небудь: демонтаж; б) рух донизу, зниження: девальвація. 2. Префікс дез- означає знищення, видалення, відсутність чи спотворення чогось: дезактивація, дезорієнтація. 3. Префікси диз- і дис- означають поділ, розлад, позбавлення, утруднення, утрату, надають поняттю негативного або протилежного змісту: дизасоціація, дизартрія, дислокація, дискваліфікація, дисгармонія, дискомфорт.
у кінці невідмінюваних слів	кафе, турне, кашне, Дайте, Гете

Увага! Подвоєння зберігається в усіх похідних від початкової форми словах, напр.: ассирієць, бессарабський, буддист, даккський, еллінська, одіссея, прусський, філіппінець та под.

При написанні и, і необхідно чітко розрізняти власне українські слова та слова іншомовного походження.

І. Пишемо и:

1. У загальних назвах після приголосних д, т, з,с, ц, ж (дж), ш, ч, р («Де ти з'їси цю чашу жиру») перед іншими приголосними, крім [й], на письмі - я, ю, є, ї: димедрол, цистит, синдром, риніт, цироз, шприц.

2. У давнозапозичених словах: бинт, спирт, нирка, графин, скипидар, шпиталь.

3. У словах, запозичених зі східних мов: кизил, кишмиш, кинджал.

4. В основах власних іншомовних назв (у прізвищах і географічних назвах) після шиплячих та ц перед наступним приголосним: Шиллер, Вашингтон, симптом Джиффорда.

5. У географічних назвах із звукосполученням –ри- перед наступним приголосним, крім й: Великобританія, Мадрид, але Австрія, Ріо-де-Жанейро. У ряді інших географічних назв після д, т перед приголосним, крім й: Кордильєри, Тибет;

6. У кінцевих сполученнях -ида, -ика: Арктика, Антарктида;

7. У назвах, які слід запам'ятати : Єгипет, Вифлеєм, Сирія, Пакистан, Ватикан.

Пишемо і:

1. У загальних назвах після б, п, в, м, ф, н, л, г, к, х: вітамін, фільтр, фіброз, сенілізм.

2. Після приголосних у загальних назвах перед голосними та й: діатез, селекція, септикопіємія, фізіотерапія;

3. На початку слів іншомовного походження та в кінці незмінних (у загальних і власних назвах): синдром Ферті, ін'єкція, інсульт, журі, таксі.

4. У географічних назвах після м, в, п, б, ф, н, л, г, к, х (якщо не винятки), з, с:, Бірма.

5. У прізвищах після всіх приголосних, крім шиплячих і ц: Фрідрейх, шум Флінта, симптом Хіртца, синдром Стілла-Шоффара.

II. Подвоєння зберігається у власних назвах іншомовного походження та похідних від них: Алла, Емма, Шоффар, Голландія - голландець, Аддісонова хвороба.

У загальних назвах подвоєння лише при збігові приголосних: інновація, іммобілізація.

Увага! Подвоєння зберігається в усіх похідних від початкової форми словах, напр.: ассирієць, бессарабський, буддист, даккський, еллінська, одіссея (Одіссей), прусський, філіппінець та под.

У винятках: манна, брутто, нетто, гамма-промені, гамма-глобулін. Слід розрізняти за правописом слова українського та іншомовного походження, що близькі за звучанням, різні за лексичним значенням: біль — білль (законопроект), міра—мірра(пахуча смола), дура (лайка) – дурра (рослина), гама – гамма ( третя літера латинського алфавіту).

У словах – загальних назвах іншомовного походження подвоєння не зберігається (на відміну від російської мови): ексудат, галюцинація, ірадіюючий, апетит, алергія, фібриляція, суфузія, аглютинація, оклюзія, беладона, абсцес.

3. Апостроф у словах іншомовного походження ставимо після твердих приголосних: б, п, в, м, ф, г, к, х, р, н, д, ш, щ, ч, ж – перед я, ю, є, ї при роздільній вимові: миш'як, ін'єкція, кон'юнктивіт, кон'югата.

4. М'який знак пишемо після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, й, на пом’якшення: мільярд, мільйон, альдостерон, альтерація, екзофтальм.

Після ц в кінці слів іншомовного походження ь не пишемо, на відміну від власне українських слів.

Порівняйте:

шприц чебрець, молодець,

матрац хребець.

палац