2. Особливості медичної термінології

Термін (від лат. termin – межа, кордон) – слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття з певної галузі науки, техніки, суспільно-політичного життя тощо. Специфіка термінів у тому, що вони однозначні в межах тієї термінологічної системи, у якій вживаються, стилістично нейтральні, не зв'язані з контекстом, тобто зберігають конкретне лексичне значення в текстах і поза ними.

Медична термінологічна лексика української мови – одна з найдавніших у мові. Спочатку з'являються назви органів тіла людини, пізніше – описи симптомів різних хвороб. Загальновідомо, що вся медична лексика поділяється на так звану народну ( гострець, жовтяниця) і професійну. Народна медична лексика представлена національними коренями. Це слова, що є назвами частин і органів людського тіла. Як наслідок розширення міжнародних контактів, впливу культур інших народів почали використовуватися перекладні й оригінальні твори з медицини латинською, грецькою мовами. З часом латинь стає фаховою мовою лікарів, а народна медична лексика поширена тільки серед простолюду та народних знахарів, внаслідок чого більшість термінів народної медицини втрачено. Склалося історично, що латинського походження терміни переважають в анатомічній номенклатурній лексиці, грецького – у клінічній (назви хвороб тощо). Національна медична термінологія на сьогодні недостатньо розвинена – переважають терміни іншомовного походження, для словотворення також часто використовують греко-латинські дублети, терміноелементи. Наприклад, окуліст, офтальмолог; терапевтичний. Аналіз лексичного складу медичних словників підтверджує, що особливістю медичної, фармацевтичної термінології є наявність слів латинського, грецького походження, не до кожного запозиченого слова можна знайти український відповідник. Фахівці визначають дієвими на сьогодні Міжнародну клінічну номенклатуру (гастрит, інфаркт міокарда), Міжнародну анатомічну номенклатур( перикард, мускулатура), Міжнародну фармацевтичну номенклатуру ( натрію хлорид, глюконат кальцію, інтерферон).

Актуальними, важливими є знання лексичного значення термінологічних елементів, префіксів, що допомагає швидше зрозуміти лексичне значення навіть маловідомих слів.

Приклади:

Авто (від грецьк. autos) – сам, незалежність від волі (автоматія), самостійність. Автоматизм, автор.

Фоно (від грецьк. phone) – звук. Фонація (голосоутворення, звукоутворення).

Графо (від грецьк. grapho) – пишу. Графопроектор, графічний.

Гідро (від грецьк. gidro) – вода. Гідрокардія (водянка серцевої сорочки).

Аква (від лат. aqua) – вода. Акваторія, акваріум.

Гіпо – нижче, гіпер – вище, контр – проти. Гіпоінсулінемія (знижений вміст інсуліну в крові), гіпоксія (недостатність кисню в крові), гіперфункція (посилена функція).

Де – від, з, про; означає віддалення, скасування. Дегідратація (зневоднення).

Екс – після, від; як наслідок.

Ім-, ін-, – в, на; інтер – між, серед. Інкарнація (вростання), інтерлобарний (міжчасточковий).

Ре – знову, повторення ; ультра – за, понад, по той бік. Ревакцинація (повторна вакцинація).

Суб – під, у. Сублінгвальний (під’язиковий). Пан – про; той, що наслідує.

Транс – через, за. Трансплевральний (черезплевральний), трансфузія, трансплантація.

Архі – над, понад.

А – від, з. Абдикація (зречення), алогічність ( відсутність логіки).

Анти – проти. Антибактеріальний, антигени.

Ду – два (дует). Дублікаторний (подвоєний).

Дез – знищення чи видалення чогось, відсутність. Дезактивація, дезінфекція (знезараження). Диз, дис – поділ, розлад, позбавлення чи утруднення; надають поняттю протилежного чи негативного змісту. Дискваліфікація (позбавлення кваліфікації), дизестезія (порушена чутливість), дизосмія (порушене сприйняття запахів).

Ди – двічі. Диплопія – порушення зору, при якому предмет увижається подвоєним).