10. Методологічні й теоретичні проблеми вищої освіти на сучасному етапі розвитку вищої школи.

На сучасному етапі завдання цілеспрямованої і безперервної освіти персоналу є першочерговим.

Реалізація цього важливого напряму роботи з персоналом ускладнюється цілим рядом обставин:

недостатнім фінансуванням освіти за рахунок державного і місцевого бюджетів;

важким фінансовим станом великих промислових підприємств – головних замовників перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу до перебудови;

концентрацією висококваліфікованих кадрів викладачів у великих містах і дефіцит їх у галузях нових напрямів науки, техніки, технології, економіки і бізнесу в периферійних містах України;

швидким розвитком недержавних освітніх закладів, які не завжди мають сучасну матеріальну базу і методичні розробки та надають освітні послуги високої якості;

перевантаженням вищого керівництва підприємств і організацій поточними питаннями, відсутність вільного часу для підвищення кваліфікації, небажання своєчасно готувати резерв керівного персоналу;

диверсифікацією виробництва, переходом висококваліфікованих спеціалістів і робітників у сферу малого бізнесу.

Серед основних проблем вищої і середньої професійної освіти можна виділити:

недостатнє державне фінансування;

слабка матеріально-технічна база;

недостатня кваліфікація, низька оплата і старіння викладацького складу;

опір втіленню сучасних методів і технологій навчання (конкретні ситуації, ділові ігри, дистанційне навчання);

скорочення потреби господарства в спеціалістах I рівня кваліфікації («техніках») і ріст потреби в спеціалістах II рівня (бакалаврах і спеціалістах);

реальне працевлаштування випускників державних вищих навчальних закладів становить не більше 50 %, решта влаштовується не за спеціальністю.

. Складною проблемою для підняття якості вищої освіти в Україні є сучасний стан науково-дослідницької діяльності вищих навчальних закладів.

11. Структура вищої освіти

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з законів України "Про освіту" ( 1060-12 ), "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів 1. До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) освітні рівні:

неповна вища освіта;

базова вища освіта;

повна вища освіта;

2) освітньо-кваліфікаційні рівні:

молодший спеціаліст;

бакалавр;

спеціаліст, магістр.

2. У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.