
- •1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- •2.Становлення і розвиток педагогіки вищої школи у вітчизняній науці та закордоном.
- •3.Головні наукові напрямки досліджень у галузі пвш в Україні
- •Криза сучасної вищої освіти. Нова парадигма освіти
- •6. Національна доктрина розвитку освіти
- •7.Пріоритетні напрями держ. Політики щодо розвитку осіти в Україні. Принципи держ. Політики у галузі вищої освіти.
- •Методологічні й теоретичні проблеми вищої освіти на сучасному етапі розвитку вищої школи.
- •11. Структура вищої освіти
- •12. Система вищої освіти в Україні. Ступенева освіта
- •Типи вищих закладів освіти., мета й головні завдання їх діяльності
- •14Освітній простір: єдність та різноманітність. Модель глобальної освіти. Система стандартів вищ. Освіти
- •Система стандартів вищої освіти
- •Державний стандарт вищої освіти
- •Галузеві стандарти вищої освіти
- •[Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів
- •Особливості структурної організації вищої освіти у різних країнах світу
- •1.2 Ступеневість освіти
- •1.3 Доступність вищої освіти
- •2.1 Основні відомості
- •2.2 Принципи організації
- •3.1 Загальні відомості
- •16.Перспективи розвитку класичних університетів, педагогічних та технічних закладів освіти
- •18. Цілі та завдання навчання у вищій школі. Складові освітньої підготовки
- •Структура вищої освіти в Україні
- •19. Нормативні документи, які забезпечують організацію навчального процесу. Навчальний план, навчальна програма дисципліни, робоча навчальна програма.
- •20. Наукова організація і планування навчального процесу у вищій школі
- •Організаційні форми навчання у вищих навчальних закладах та їх особливості
- •23.Вимоги до розкладу занять. Бюджет часу студентів
- •24.Пізнавальна діяльність студентів як основа їх розумового розвитку
- •25/Дидактична підготовка майбутніх викладачів вузу як основа успішного здійснення ними науково- педагогічної діяльності.
- •Методи навчання у вищій педаг. Школі та їх класифікації
- •27.Характеристика програмованого навчання
- •29. Характеристика імітаційно-ігрових методів навчання
- •30. Моделювання як метод наукового дослідження дослідження і метод навчання
- •31.Поняття „активні методи навчання ” й „активне навчання”. Розвиток пізнавальної творчої активності студентів у процесі навчання.
- •32. Засоби навчання. Традиційні засоби навчання. Місце і роль нових інформаційних технологій серед засобів навчання.
- •34. Лекція. Вимоги до неї
- •Основні риси лекції
- •Практичні заняття у вищій школі. Лабораторні роботи
- •36. Семінарське занняття у внз
- •38. Педагогічна і виробнича практика студентів
- •39. Дистанційна освіта як нова освітня технологія. Дистанційна освіта за кордоном та перспективи розвитку її в Україні
- •Методичні підходи до організації навчання у закладах післядипломної освіти
- •Загальнодидактичні принципи та їх особливості в умовах вищої школи. Принципи дидактики вищої школи.
- •Самостійна навчальна робота студентів. Загальна характеристика
- •43.Види самостійної навчальної роботи студентів
- •44. Робота студентів з книгою
- •45.Умови ефективності організації самостійної навчальної роботи студентів
- •46.Сутність педагогічного контролю як ланки вузівської педагогічної системи. Контроль, облік та оцінка знань студентів
- •47.Функції контролю та оцінки результатів учбової діяльності студентів у структурі педагогічного керівництва
- •48. Педагогічні вимоги до контролю у процесі навчання
- •49. Критерії оцінки знань студентів
- •51.Модульно-рейтингова система навчання і контролю успішності студентів Кредитно-модульна система організації навчального процесу.
- •Тести досягнень як засіб педагогічної діагностики. Тестовий контроль якості знань. Особливості педагогічного тестування за допомогою комп”ютерної техніки
- •55. Наукова організація праці студентів. Загальна характеристика
- •1.1. Наукова організація праці студента та її основні складові
- •56. Гігієна розумової праці студента
- •58.Загальні вимоги до підготовки курсових, дипломних (магістерських) робіт студентів
- •59.Організація науково-дослідної роботи студентів
- •60. Виховна робота у вищій школі. Теоретико-методологічні засади сучасної концепції виховання студентів
- •61.Цілі та завдання виховання студентської молоді. Принципи, основні напрямки й критерії виховної роботи
- •62. Національні основи виховання студентів. Шляхи формування національної самосвідомості
- •69. Cтимулювання самоосвіти й професійного самовдосконалення викладача вузу
- •70. Актуальні проблеми та шляхи реформування вищої освіти в Україні, вдосконалення навчального процесу у вищих навчальних закладах.
3.Головні наукові напрямки досліджень у галузі пвш в Україні
Проголошення незалежності України відкрило нові й широкі можливості розвитку вітчизняної педагогічної науки. На початку 90-х років найгострішими були проблеми перебудови національної освіти, зміни її політичного вектора, адаптації існуючої системи до умов незалежності України.
Ще в 1993 році Академія педагогічних наук України визначила, що головним завданням педагогічної науки є методологічне, теоретичне та методичне забезпечення докорінного оновлення системи освіти на основі врахування реалій сучасного життя, перспектив соціально-економічного розвитку України як суверенної держави. Наголошувалася необхідність чіткого визначення й експериментального обґрунтування основоположних принципів системи безперервної освіти, державних стандартів на всіх ЇЇ етапах, структури й основних параметрів змісту освіти, психологічного обґрунтування формування у дітей і молоді національної самосвідомості, громадянськості, прищеплення їм почуття патріотизму і національної гордості, високої моральності, гуманізму і працелюбства.
До першочергових фундаментальних досліджень АПН України віднесла: а) опрацювання нової філософії освіти, дослідження співвідношення між філософією і соціологією, з одного боку, і педагогікою — з іншого; б) створення цілісної теорії розвитку особистості, дослідження співвідношення між соціальним і біологічним у дитині; в) розвиток теорії виховних систем як основної форми інтеграції педагогічних процесів у їх єдності й різноманітності з орієнтацією на особистість, на підготовку її до життя в полікультурному демократичному суспільств; г) опрацювання концепції змісту освіти і процесу навчання для різних типів навчальних закладів з урахуванням тенденцій розвитку науково-технічного прогресу і відповідних галузей наукових знань, форм соціальної свідомості, гармонізації циклів навчальних предметів, гуманітаризації та гуманізації освіти; д) обґрунтування прогресивних технологій педагогічної діяльності.
Пріоритетами наукової тематики першого напряму діяльності Відділення Теоретичні засади розвитку педагогічної та історико-педагогічної науки в Україні" були: визначення й обґрунтування концептуальних засад нової філософії освіти в контексті модернізації освітнього простору України XXI ст. (В.Г.Кремень); процес інформатизації сучасної української освіти (В.М.Мадзігон); обґрунтування теоретико-методологічних засад розвитку педагогічної та історико-педагогічної науки в Україні, розвитку й визначення сутнісних характеристик ідей про національну освіту й виховання у X - XX ст. (М.Д.Ярмаченко, О.В.Сухомлинська).
Наукові дослідження другого напряму "Теоретичні й методичні основи навчання і виховання дітей та молоді" охоплювали спектр І наукових пошуків з проблем розвитку й становлення нового змісту освіти і нових виховних технологій у контексті модернізації освіти в Україні. Результатами стали: розробка теоретичних і методичних проблем, вироблення стратегії й концептуальних засад систем виховання дітей та учнівської молоді (І.Д.Бех, A.M.Бойко, Г.В.Троцко); теоретичне обґрунтування, розробка й експериментальна перевірка теоретико-методологічних підходів сучасних напрямів І економічної освіти (І.Ф.Прокопенко), загальних і часткових питань сучасної дидактики (В.І.Бондар, В.І.Лозова, В.І.Євдокимов).
Важливе місце в рамках третього напряму "Тенденції розвитку змісту, форм і методів навчання й виховання дітей" займали проблеми практичного впровадження інноваційних технологій у діяльності авторських навчально-виховних закладів (В.Г.Кузь, В.М.Хайруліна, П.В.Лосюк, М.М.Сидоренко), а також дослідження української етнопедагогіки в контексті розвитку актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики, розробки форм і методик морального виховання та формування національної самосвідомості учнівської молоді (Науково-методичний центр "Українська педагогіка і народознавство", керівник Р.П.Скульський).
Істотних результатів досягнуто в науково-дослідній роботі членів Відділення теорії та історії педагогіки і його наукових підрозділів з дослідження "Проблем управління середніми закладами освіти та вивчення і впровадження педагогічних інновацій", що становить четвертий науковий напрям (В.І.Луговий, О.Л.Сидоренко, В.З.Калібабчук, М.В.Фоменко).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про комплексний план заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999-2012 роках" (березень, 1999), закону України "Про пріоритетні напрями розвитку науки й техніки" (липень, 2001) АПН України виділила такі основні напрями досліджень і завдання.
1. Дослідження методологічних засад теорії й практики навчального процесу.
2. Розробка змісту освіти 12-річної школи й дослідження шляхів його реалізації.
3. Розробка теорії й практики підручника.
4. Створення навчально-методичних комплектів.
5. Упровадження нових особистісно орієнтованих технологій.
6. Створення науково обґрунтованих нормативів діагностики та оцінювання.
7. Визначення педагогічних можливостей ефективного використання нових інформаційних технологій навчання.
Як і раніше, пріоритетними напрямками і проблемами педагогічної науки на сучасному етапі є:
¾ розробка суспільних і конкретно-педагогічних завдань, концепцій і технологій навчання і виховання для усіх вікових етапів формування людини;
¾ науковий аналіз стану практики і надійне прогнозування соціально-економічних і педагогічних аспектів освіти; визначення перспектив розвитку особистості в цілісному педагогічному процесі (мета, завдання, зміст, методи, засоби і організаційні форми, види творчої діяльності); пошук шляхів і засобів диференціації та індивідуалізації навчальної діяльності на основі єдності навчання, виховання і розвитку;
¾ розвиток методології і методів педагогічного дослідження;
¾ педагогічні аспекти демократизації і гуманізації системи освіти; пошук ефективних шляхів ідейно-морального виховання, розвитку духовної культури, громадянського становлення особистості;
¾ розвиток базового компоненту загальної середньої освіти, її діяльнісного змісту, підготовка і експериментальна перевірка різноманітних варіантів нових навчальних планів, програм, підручників, методичних посібників, дидактичних матеріалів і засобів навчання;
¾ розробка концепції національної школи як інструменту формування національної самосвідомості, національної культури, всілякого удосконалення міжнаціональних відносин, справжнього інтернаціоналізму;
¾ дослідження ефективних способів активізації і оптимізації педагогічного процесу, усунення перевантаження, зміцнення здоров'я учнів;
¾ розробка умов підвищення ефективності самоосвіти і самовиховання; дослідження соціальних і психолого-педагогічних проблем молоді;
¾ обґрунтування системи трудової, політехнічної і професійної підготовки учнів на різних ступенях освіти, участі молоді в суспільно корисній продуктивній праці;
¾ дослідження перспективних напрямів підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для різних ланок неперервної освіти; узагальнення і поширення передового і новаторського педагогічного досвіду та інноваційних процесів, вивчення і задоволення реальних потреб педагогічної практики в наукових розробках.
Досить помітне відставання має місце у галузі теоретико-методологічних проблем. Методологія педагогіки є осмислення початкових принципів, методів пізнання, дослідницьких засад і підходів до всіх загальних і частинних теоретичних і практичних проблем, встановлює характер взаємозв'язку педагогіки з іншими суспільними і природничими науками. Кожне теоретичне узагальнення, наукова концепція має в собі в узагальненому вигляді філософсько-методичне обґрунтування.
В умовах оновлення суспільства особливо актуальні наступні методологічні проблеми:
¾ сутність виховання, навчання, педагогічної діяльності як суспільних явищ і педагогічного процесу;
¾ предмет педагогіки як суспільної науки в умовах неперервної освіти і загальні закони виховання, навчання, педагогічної діяльності;
¾ діалектика взаємозв'язку неперервності освіти і виховання з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин;
¾ діалектика взаємозв'язку виховання, навчання, педагогічної діяльності і форм суспільної свідомості;
¾ діалектика становлення дитячої особистості як суб'єкта і об'єкта виховання;
¾ соціально-педагогічні суперечності як джерело розвитку дитини і педагогічного процесу;
¾ діалектика взаємозв'язку національного, класового і загальнолюдського в громадянському вихованні;
¾ соціальні, філософські і психолого-педагогічні основи формування змісту освіти;
¾ діалектика соціального і біологічного, цілеспрямованого і спонтанного у формуванні дитячої особистості;
¾ діалектика загального, особливого і Індивідуального у формуванні особистості;
¾ діалектика і логіка педагогічного мислення.
Потребують методологічного осмислення і такі злободенні проблеми як співвідношення і взаємозв'язок індивідуального і суспільного інтересів; відмова від ідеї всебічного розвитку особистості як віддаленого ідеалу на користь різностороннього розвитку; повернення до педології, її теоретичних оцінок дітей; внесення моральних догм релігії в духовні пріоритети педагогіки. По-справжньому, практично не розроблялися проблеми радянської школи і педагогіки ЗО - 80-х років XX століття. Відсутність історичних, науково обґрунтованих досліджень цього періоду породжує шаблонні стереотипи історичних оцінок, суб'єктивістські кон'юнктурні тлумачення. А це не дозволяє об'єктивно оцінити стан сучасної педагогічної науки, н досягнення й недоліки, відродити до життя несправедливо забуті і замовчувані імена учених-педагогів і Їхню творчість, виявити справжні причини і форми існування застою в педагогіці, запобігти як самозаспокоєності, так і огульної хули.