- •Визначення мови у працях відомих мовознавців. Визначення мови у сучасному мовознавство.
- •Мовознавство як наука: об’єкт та предмет лінгвістики, основні проблеми. Конкретне і загальне мовознавство.
- •Мовознавство в системі наук. Міждисциплінарні галузі мовознавства (соціолінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика). Прикладне мовознавство.
- •Структура мовознавчої науки. Зв'язок мовознавства з іншими науками.
- •Місце мовознавства у системі наук. Роль курсу «Загальне мовознавство» у системі вищої освіти.
- •Мова як багатоаспектне явище. Суспільна природа мови та мовної діяльності.
- •Функції мови, її соціальний характер.
- •Мова як суспільне явище. Залежність розвитку мови від соціальних процесів.
- •Мовна ситуація
- •Мовна політика
- •Мова як особлива знакова система. Типи знаків і специфіка знаків мовної система.
- •Мовознавство і семіотика. Типологія знаків
- •Структура знака. Унілатеральна та білатеральна теорії знака.
- •Мовні значення, їх типи. Відображу вальна функція мовних значень, їх вибірковий характер. Формальні і змістові мовні значення.
- •Встановлення системного підходу в науці хх ст. Поняття про систему. Типологія систем.
- •Поняття про систему і структуру в сучасній науці. Види систем. Особливості мовної системи.
- •Мова як система мовних одиниць, її семантики і стилів. Поняття «система» і «структура» мови. Подвійне членування мови.
- •Своєрідність системності мови. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові. Система і норма.
- •Поняття структурного рівня (ярусу мови). Основні і поміжні рівні. Частини мови як реалізація зв’язків структурних рівнів мови.
- •Види системних відношень у мові: парадигматичні, синтагматичні, ієрархічні.
- •Основні й проміжні мовні рівні. Взаємодія мовних рівнів. Місце морфології та словотвору в системі мови.
- •Мовні знаки, їх структура та класифікація
- •Когнітивна лінгвістика як наука про взаємодію мови та мислення. Основні напрямки когнітивної лінгвістики.
- •Суспільне та індивідуальне в мові. Проблема співвідношення мови і мовлення.
- •Проблема співвідношення мови, мислення, свідомості
- •Загальна характеристика мовної діяльності.
- •Теорія мовної відносності Сепіра-Ворфа
- •Функції мови щодо мислення і свідомості. Функції мислення і свідомості щодо мови. ?????
- •Мова як суспільно-історична норма. Критерії і властивості мовної норми.
- •Типи мовної норми: узус, літературна мова, стиль мови. Основні характеристики функціональних стилів.
- •31. Територіальна та соціальна диференціація мови
- •32. Взаємодія історії та теорії мови. Поняття «лінгвістична теорія»
- •33. Соціальні спільноти людей та соціальні типи мов
- •34. Соціолінгвістика. Суспільна природа мови. Соціальна природа мовної діяльності
- •35. Вплив суспільства на мови (стихійні та свідомі). Вплив мови на суспільство
- •36. Мова як конкретно-історична категорія. Статика і динаміка мови (і. О. Бодуен де Куртене, ф. Де Сюссюр). Функціонування та розвиток мови.
- •37. Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія.
- •38. Історичні та соціальні умови становлення націй та національної мови. Українська мова у звязку з іншими словянськими мовами.
- •39. Функціонування й розвиток мови
- •40. Мови міжнаціонального і міжнародного суспільства. Мовні контакти.
- •41. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат, адстрат.
- •42. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови. Причини мовних змін.
- •43.Темпи мовних змін. Проблеми прогресу в розвитку мов.
- •44. Лінгвістичні методи досліджень.
- •45. Описовий методи дослідження мови
- •46. Порівняльно-зіставний метод. Проблеми мовних універсалій
- •51. Мови аналітичної та синтетичної будови
- •52. Типологічна (морфологічна) класифікація мов.
- •53.Порівнльно-історичний метод(історична тотожність та відмінності, внутр реконствукція і хронологізація, лінгвістична географія, культурно-історична інтерпретація)
- •54. Генеалогічна класифікація мов. Місце іноземної (англ/німецької) мови серед споріднених мов.
- •55. Структурний метод дослідження мови
- •56. Фонетичний рівень мови
- •57. Лексичний рівень мови
- •58.Морфологічний рівень мови. Принципи виділення частин мови.
- •59. Словотвірний рівень мови. Зв'язок словотвору як лінгвістичної дисципліни з лексикологією і граматикою.
- •60. Синтаксичний рівень мови. Теорія актуального членування речення (в. Матезіус). Засоби вираження актуального членування речення.
Поняття про систему і структуру в сучасній науці. Види систем. Особливості мовної системи.
Дивися питання 15
Мова є відкритою системою, оскільки вона поповнюється новими елементами, що забезпечує їй здатність завжди бути комунікативно придатною в різні періоди історичного й економічного розвитку народу — носія мови. Мова не існує ізольовано від суспільства, а розвивається водночас із суспільством і мисленням. Цим мовна система різниться від біологічних, кібернетичних та ін. Вона відкрита для мислення. Говорячи про відкритість мовної системи, не слід забувати, що фонологічна, граматична і лексико-семантична системи мають неоднаковий характер відкритості. Якщо фонологічна система має закритий характер (українська мова після XIIст. не поповнилася жодною фонемою, як і не втратила хоча б однієї фонеми), морфологічна система належить до мал овід критих, то лексико-семантична система є найбільш відкритою (щодня мова поповнюється новими словами, а також час від часу втрачає застарілі функціонально непридатні слова).
З відкритістю пов'язана така властивість мовної системи, як динамічність9яка виражається в постійній зміні, постійному розвитку мови, пристосуванні до умов існування. У динамізмі й відкритості мовної системи виявляється її потенційність, яка полягає не тільки в тому, що в мові є, але й у тім, що в ній можливе. Якщо б мова вичерпала всі свої можливості, вона перестала б задовольняти суспільство, не могла б виразити нові явища, перестала б бути засобом спілкування. Дехто з мовознавців навіть уважає, що мова має здатність до саморегулювання.
Гетерогенність мови полягає в тому, що вона складається з неоднорідних одиниць, які розпадаються на підсистеми й утворюють структуру.
Отже, мова є відкритою динамічною гетерогенною матеріальною функціональною системою.
Мова як система мовних одиниць, її семантики і стилів. Поняття «система» і «структура» мови. Подвійне членування мови.
У науковій літературі немає чіткої диференціації термінів система і структура. Так, наприклад, В. І. Кодухов ці два терміни вживає як синоніми. Вперше розмежував ці терміни О. О. Реформатський, який запропонував термін система використовувати для позначення системних відношень між одиницями одного рівня мови, а термін структура для визначення системних відношень між різними рівнями. Таким чином, за О.О.Реформатським, система — це зв'язок і взаємозалежність по горизонталі, а структура — це вертикальний аспект; система — єдність однорідних елементів, структура — єдність різнорідних елементів. Уся мова — система через структуру.
Загальноприйнятою стала інтерпретація понять «система» і «структура» О. С. Мельничука. О. С. Мельничук термінологічне значення виводить із загальновживаних значень цих слів. Так, наприклад, можна сказати система міністерства і структура міністерства, але не можна сказати замість система важелів — структура важелів, замість структура ґрунту — система ґрунту. Під структурою ґрунту тут розуміють його склад. Звідси О. С. Мельничук доходить висновку, що система— це сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, а структура — це склад і внутрішня організація єдиного цілого.
Мовна система не є однорідною, тобто вона має складну структуру, оскільки складається з часткових систем, які називаються рівнями, або ярусами.