- •Визначення мови у працях відомих мовознавців. Визначення мови у сучасному мовознавство.
- •Мовознавство як наука: об’єкт та предмет лінгвістики, основні проблеми. Конкретне і загальне мовознавство.
- •Мовознавство в системі наук. Міждисциплінарні галузі мовознавства (соціолінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика). Прикладне мовознавство.
- •Структура мовознавчої науки. Зв'язок мовознавства з іншими науками.
- •Місце мовознавства у системі наук. Роль курсу «Загальне мовознавство» у системі вищої освіти.
- •Мова як багатоаспектне явище. Суспільна природа мови та мовної діяльності.
- •Функції мови, її соціальний характер.
- •Мова як суспільне явище. Залежність розвитку мови від соціальних процесів.
- •Мовна ситуація
- •Мовна політика
- •Мова як особлива знакова система. Типи знаків і специфіка знаків мовної система.
- •Мовознавство і семіотика. Типологія знаків
- •Структура знака. Унілатеральна та білатеральна теорії знака.
- •Мовні значення, їх типи. Відображу вальна функція мовних значень, їх вибірковий характер. Формальні і змістові мовні значення.
- •Встановлення системного підходу в науці хх ст. Поняття про систему. Типологія систем.
- •Поняття про систему і структуру в сучасній науці. Види систем. Особливості мовної системи.
- •Мова як система мовних одиниць, її семантики і стилів. Поняття «система» і «структура» мови. Подвійне членування мови.
- •Своєрідність системності мови. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові. Система і норма.
- •Поняття структурного рівня (ярусу мови). Основні і поміжні рівні. Частини мови як реалізація зв’язків структурних рівнів мови.
- •Види системних відношень у мові: парадигматичні, синтагматичні, ієрархічні.
- •Основні й проміжні мовні рівні. Взаємодія мовних рівнів. Місце морфології та словотвору в системі мови.
- •Мовні знаки, їх структура та класифікація
- •Когнітивна лінгвістика як наука про взаємодію мови та мислення. Основні напрямки когнітивної лінгвістики.
- •Суспільне та індивідуальне в мові. Проблема співвідношення мови і мовлення.
- •Проблема співвідношення мови, мислення, свідомості
- •Загальна характеристика мовної діяльності.
- •Теорія мовної відносності Сепіра-Ворфа
- •Функції мови щодо мислення і свідомості. Функції мислення і свідомості щодо мови. ?????
- •Мова як суспільно-історична норма. Критерії і властивості мовної норми.
- •Типи мовної норми: узус, літературна мова, стиль мови. Основні характеристики функціональних стилів.
- •31. Територіальна та соціальна диференціація мови
- •32. Взаємодія історії та теорії мови. Поняття «лінгвістична теорія»
- •33. Соціальні спільноти людей та соціальні типи мов
- •34. Соціолінгвістика. Суспільна природа мови. Соціальна природа мовної діяльності
- •35. Вплив суспільства на мови (стихійні та свідомі). Вплив мови на суспільство
- •36. Мова як конкретно-історична категорія. Статика і динаміка мови (і. О. Бодуен де Куртене, ф. Де Сюссюр). Функціонування та розвиток мови.
- •37. Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія.
- •38. Історичні та соціальні умови становлення націй та національної мови. Українська мова у звязку з іншими словянськими мовами.
- •39. Функціонування й розвиток мови
- •40. Мови міжнаціонального і міжнародного суспільства. Мовні контакти.
- •41. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат, адстрат.
- •42. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови. Причини мовних змін.
- •43.Темпи мовних змін. Проблеми прогресу в розвитку мов.
- •44. Лінгвістичні методи досліджень.
- •45. Описовий методи дослідження мови
- •46. Порівняльно-зіставний метод. Проблеми мовних універсалій
- •51. Мови аналітичної та синтетичної будови
- •52. Типологічна (морфологічна) класифікація мов.
- •53.Порівнльно-історичний метод(історична тотожність та відмінності, внутр реконствукція і хронологізація, лінгвістична географія, культурно-історична інтерпретація)
- •54. Генеалогічна класифікація мов. Місце іноземної (англ/німецької) мови серед споріднених мов.
- •55. Структурний метод дослідження мови
- •56. Фонетичний рівень мови
- •57. Лексичний рівень мови
- •58.Морфологічний рівень мови. Принципи виділення частин мови.
- •59. Словотвірний рівень мови. Зв'язок словотвору як лінгвістичної дисципліни з лексикологією і граматикою.
- •60. Синтаксичний рівень мови. Теорія актуального членування речення (в. Матезіус). Засоби вираження актуального членування речення.
Структура знака. Унілатеральна та білатеральна теорії знака.
Існує дві протилежні думки щодо структури знака. Одні дослідники вважають знак односторонньою одиницею, тобто стверджують, що знак має тільки план вираження. Цю групу вчених репрезентують такі філософи і мовознавці, як Р. Карнап, Л. Блумфільд, Л. О. Рєзников, А. О. Вєтров, В. 3. Панфілов, А. А. Зінов'єв, та ін. На їхню думку, знак завжди пов'язаний із значенням, але значення до нього не входить.Цятеорія знака відома в науці як унілатеральна.
Інші дослідники (Ф. де Соссюр, Л. А. Абрамян, І. С. Нарський, Ю. С. Степанов, В. А. Звегінцев, В. І. Кодухов та ін.) розглядають знак як двосторонню одиницю, яка має план вираження і план змісту, тобто значення. На думку цих учених, поняття знака без значення втрачає сенс: знак без значення не знак. Знак — це органічна єдність двох сторін, це «союз значення і його носія» (І. С. Нарський), тобто поняття й акустичного образу. Це, як зазначав Ф. де Соссюр, все одно, що дві сторони аркуша паперу: ніколи не можна розрізати тільки одну з них. Розглянуту теорію знака називають білатеральною.
Мовні значення, їх типи. Відображу вальна функція мовних значень, їх вибірковий характер. Формальні і змістові мовні значення.
Встановлення системного підходу в науці хх ст. Поняття про систему. Типологія систем.
Мова не є простим нагромадженням її одиниць — фонем, морфем, лексем, конструкцій. Це складний, багатоплановий механізм, який має свою внутрішню організацію — структуру. Поняття структури мови введене в науку вченими Празької лінгвістичної школи. Згодом воно отримало своєрідну інтерпретацію в глосематиці, де зв'язки і відношення всередині мови абстрагувалися від її елементів.
Поняття системи мови базується на взаємозалежності її елементів. Системні відношення не є чимось зовнішнім для окремих компонентів системи, а входять у ті елементи, утворюючи якісну їх характеристику. Нерідко відмінність системних відношень є єдиною основою розрізнення й самих елементів.
Положення про системний характер мови застосовується в сучасній лінгвістиці до мови загалом, але найбільшою мірою — до фонетичних одиниць. Наприклад, фонеми будь-якої мови не можна розглядати ізольовано, поза фонологічною системою, а тим більше зіставляти ізольовані фонеми однієї мови з ізольованими фонемами іншої мови, незважаючи на їх позірну подібність. Фонему можна визначити лише стосовно певної мови. Кожна з мов має свою систему фонем і свою систему протиставлення фонем (фонологічних опозицій).
Системи бувають матеріальні й ідеальні, відкриті й закриті, статичні й динамічні, гомогенні й гетерогенні.
Матеріальні системи складаються з елементів, які мають матеріальну субстанцію.
Ідеальні системи — це системи, елементами яких є ідеальні об'єкти — поняття або ідеї, пов'язані з певними взаємовідношеннями.
Закритоює система, яка складається зі строго визначеної кількості одиниць, і цей кількісний склад є незмінним. Відкритою є система з непостійним, змінним числом елементів.
Динамічна система – та, яка змінюється, статична – незмінна. Гетерогенна система складається із різних компонентів, гомогенна – із однорідних.