51. Мови аналітичної та синтетичної будови

Синтетичні мови ( грец. synthesis — поєднання) — мови, в яких граматичне значення синтезується з лексичним у межах слова (граматичне значення виражається за допомогою флексій, формотворчих афіксів, чергування звуків і суплетивізму).

Синтетичні мови вважаються більш архаїчними, ніж аналітичні. Вони мають розвинуту морфологію.

Таким чином, речення у синтетичній мові ніби будує картину цілісних тіл, що вступають у відносини і є взаємнопроникненими і такими, що взаємно проникають одне в одне; роль слова-тіла вказана у самому слові і не залежить від місця слова у реченні (можлива лише мала кількість виключень; наприклад, заперечувальна частка «не» стоїть, як правило, перед заперечуваним словом).

Аналітичні ж мови відносно бідні у плані морфології, флексій, відмінків і дієвідмінювання, але розрізнення відносин, у котрі можуть вступати слова-тіла, знаходить відображення у розвиненій системі прийменників. Прийменник — це особлива частина мови; вона, як відомо, ніби нічого не називає, як іменник, прикметник та інші головні частини мови, але аналітична мова без них розсипається.

Українською можна сказати «дай мені те або те», але англійською вважається правильнішим казати «give that to me». У деяких старих підручниках з англійської чи французької можна було зустріти таблиці, що пояснюють відповідність відмінків російської або української прийменникам англійської чи, відповідно, французької.

Багато в чому справедливо було б казати, що синтетичні мови мають на увазі відносини, у які можуть вступати слова-тіла, у той час як аналітичні мови ці відносини називають прямо (зокрема за допомогою прийменників).

Аналітичні мови (грец. ἀνάλυσις — роз'єднання) — тип мов, у яких зв'язки між самостійними словами виражаються не зміною закінчень або звуків у коренях, а за допомогою порядку слів у реченні та службових частин мови (прийменників, часток, артиклів) тощо.

Класифікація належить Вільгельму Гумбольдту та Августу Вільгельму Шлегелю. До аналітичних мов належать: германські мови, французька, новоперська, болгарська, японська та інші мови.

В аналітичних мовах чергування морфем в межах словоформи зберігається в системі відмінювання і частково відміни. Наприклад, у французькій мові je parle — «я говорю», але nous parlons — «ми говоримо», в англійській мові I work — «я працюю», але I worked — «я працював».

Ділення мов на аналітичних і синтетичних ґрунтується на тій або іншій переважаючій мовній тенденції, характерній для морфологічної структури словоформи. Форми аналітичних мов зустрічаються паралельно з формами синтетичних мов ще в старолатинській, староіндійській та інших мовах.

52. Типологічна (морфологічна) класифікація мов.

Морфологічна класифікація мов — типологічна класифікація мов світу на основі принципів морфлогічної будови слів.

Відповідно до цієї класифікації усі мови поділяються на:

• кореневі (аморфні, ізолюючі)

• аглютинативні

• флективні (фузійні)

• полісинтетичні (багатоскладові, інкорпоруючі).

Кореневі мови

У кореневих мовах слова не розпадаються на морфеми: корені й афікси. Слова таких мов являють собою морфологічно неоформлені одиниці типу невідмінюваних слів української мови там, тут, звідки, куди.

Кореневими є мови в'єтнамська, бірманська, старокитайська, значною мірою сучасна китайська.

Граматичні відношення між словами в цих мовах передаються інтонацією, службовими словами, порядком слів.

Аглютинативні мови

До аглютинативних мов належать тюркські й фінно-угорські мови

У їх будові крім кореня, виділяють афікси (і словозмінні, і словотворчі). Своєрідність афіксів у цих мовах у тому, що кожен афікс однозначний, тобто кожен з них служить для вираження лише одного граматичного значення, з яким би коренем він не сполучався. Цим вони відрізняються від флективних мов, у яких афікс виступає носієм одразу кількох граматичних значень.

Флективні мови

Виділяти тип флективних мов почали на початку XIX ст. Усі флективні мови поділяються на:

синтетичні — мови, у яких відношення між словами виражаються завдяки формам слів, оскільки словоформа у них передає і лексичне, і граматичне значення, зокрема значення відмінків, форми яких відтворюють граматичні відношення слів. Синтетичні мови: українська, російська, польська, литовська, мертві: латинська, готська, давньогрецька.

аналітичні — мови, у яких відношення між словами у реченні виражаються з допомогою службових слів і порядком розташування повнозначних слів. В аналітичних мовах або зовсім немає відмінкових форм, або вони слабко виражені. До аналітичних мов належать англійська, французька, болгарська і деякі інші індоєвропейські мови.

Полісинтетичні мови

Полісинтетичні, або інкорпоруючі — мови, у яких різні частини речення у вигляді аморфних слів-основ об'єднуються в єдині складні комплекси, схожі на складні слова. Так, у мові ацтеків (індіанської народності, що живе в Мексиці) слово-речення пинакапілква, яке означає «Я їм м'ясо», утворилося від складання слів пи — я, накатл— м'ясо і квя — їсти.