
- •Визначення мови у працях відомих мовознавців. Визначення мови у сучасному мовознавство.
- •Мовознавство як наука: об’єкт та предмет лінгвістики, основні проблеми. Конкретне і загальне мовознавство.
- •Мовознавство в системі наук. Міждисциплінарні галузі мовознавства (соціолінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика). Прикладне мовознавство.
- •Структура мовознавчої науки. Зв'язок мовознавства з іншими науками.
- •Місце мовознавства у системі наук. Роль курсу «Загальне мовознавство» у системі вищої освіти.
- •Мова як багатоаспектне явище. Суспільна природа мови та мовної діяльності.
- •Функції мови, її соціальний характер.
- •Мова як суспільне явище. Залежність розвитку мови від соціальних процесів.
- •Мовна ситуація
- •Мовна політика
- •Мова як особлива знакова система. Типи знаків і специфіка знаків мовної система.
- •Мовознавство і семіотика. Типологія знаків
- •Структура знака. Унілатеральна та білатеральна теорії знака.
- •Мовні значення, їх типи. Відображу вальна функція мовних значень, їх вибірковий характер. Формальні і змістові мовні значення.
- •Встановлення системного підходу в науці хх ст. Поняття про систему. Типологія систем.
- •Поняття про систему і структуру в сучасній науці. Види систем. Особливості мовної системи.
- •Мова як система мовних одиниць, її семантики і стилів. Поняття «система» і «структура» мови. Подвійне членування мови.
- •Своєрідність системності мови. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові. Система і норма.
- •Поняття структурного рівня (ярусу мови). Основні і поміжні рівні. Частини мови як реалізація зв’язків структурних рівнів мови.
- •Види системних відношень у мові: парадигматичні, синтагматичні, ієрархічні.
- •Основні й проміжні мовні рівні. Взаємодія мовних рівнів. Місце морфології та словотвору в системі мови.
- •Мовні знаки, їх структура та класифікація
- •Когнітивна лінгвістика як наука про взаємодію мови та мислення. Основні напрямки когнітивної лінгвістики.
- •Суспільне та індивідуальне в мові. Проблема співвідношення мови і мовлення.
- •Проблема співвідношення мови, мислення, свідомості
- •Загальна характеристика мовної діяльності.
- •Теорія мовної відносності Сепіра-Ворфа
- •Функції мови щодо мислення і свідомості. Функції мислення і свідомості щодо мови. ?????
- •Мова як суспільно-історична норма. Критерії і властивості мовної норми.
- •Типи мовної норми: узус, літературна мова, стиль мови. Основні характеристики функціональних стилів.
- •31. Територіальна та соціальна диференціація мови
- •32. Взаємодія історії та теорії мови. Поняття «лінгвістична теорія»
- •33. Соціальні спільноти людей та соціальні типи мов
- •34. Соціолінгвістика. Суспільна природа мови. Соціальна природа мовної діяльності
- •35. Вплив суспільства на мови (стихійні та свідомі). Вплив мови на суспільство
- •36. Мова як конкретно-історична категорія. Статика і динаміка мови (і. О. Бодуен де Куртене, ф. Де Сюссюр). Функціонування та розвиток мови.
- •37. Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія.
- •38. Історичні та соціальні умови становлення націй та національної мови. Українська мова у звязку з іншими словянськими мовами.
- •39. Функціонування й розвиток мови
- •40. Мови міжнаціонального і міжнародного суспільства. Мовні контакти.
- •41. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат, адстрат.
- •42. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови. Причини мовних змін.
- •43.Темпи мовних змін. Проблеми прогресу в розвитку мов.
- •44. Лінгвістичні методи досліджень.
- •45. Описовий методи дослідження мови
- •46. Порівняльно-зіставний метод. Проблеми мовних універсалій
- •51. Мови аналітичної та синтетичної будови
- •52. Типологічна (морфологічна) класифікація мов.
- •53.Порівнльно-історичний метод(історична тотожність та відмінності, внутр реконствукція і хронологізація, лінгвістична географія, культурно-історична інтерпретація)
- •54. Генеалогічна класифікація мов. Місце іноземної (англ/німецької) мови серед споріднених мов.
- •55. Структурний метод дослідження мови
- •56. Фонетичний рівень мови
- •57. Лексичний рівень мови
- •58.Морфологічний рівень мови. Принципи виділення частин мови.
- •59. Словотвірний рівень мови. Зв'язок словотвору як лінгвістичної дисципліни з лексикологією і граматикою.
- •60. Синтаксичний рівень мови. Теорія актуального членування речення (в. Матезіус). Засоби вираження актуального членування речення.
46. Порівняльно-зіставний метод. Проблеми мовних універсалій
Зіставний метод (контрастивний, типологічний) — сукупність прийомів дослідження й опису мови через її системне порівняння з іншою мовою з метою виявлення її специфіки.
Цей метод застосовується до вивчення будь-яких мов — споріднених і неспоріднених.
Подібно до описового методу він спрямований на сучасний (певний) стан мови. Головним його предметом дослідженняє структури мови в її подібностях і від¬мінностях. Ілюстрацією до використання зіставного ме-тоду служать такі теми: «Граматичні категорії дієслова в українській і англійській мовах», «Специфіка частин мови в українській та російській мовах» тощо.
Зіставний метод спрямований передусім на виявлення відмінностей між зіставлюваними мовами, він ніби є зворотним боком порівняльно-історичного: якщо порівняльно-історичний метод має на меті встановлю-вати відповідності, то зіставний насамперед шукає відмінності.
Зіставний метод установлює між порівнюваними мовами відношення контрасту на всіх мовних рівнях: діафонію (фонологічні розходження), діаморфію (граматичні розходження), діасемію (семантичні розходження) і діалексію (лексичні розходження). Вважається, що він ефективний у вивченні споріднених і, особливо, близькоспоріднених мов, оскільки їх контрастні ознаки чітко виявляються на тлі подібних ознак.
Зіставний метод пов'язаний з проблематикою мовної типології та універсалій (ці мовознавчі категорії є результатом застосування зіставного методу).
Мовна типологія — порівняльне вивчення структурних і функціональних особливостей мов незалежно від їх генетичної природи.
Мовні універсали (від лат. ипмегзаііз «загальний») — суттєві влас¬тивості, важливі характеристики, наявні в усіх мовах або в більшос¬ті з них.
Мовні універсали визначають на основі трьох параметрів: 1) спільність властивостей усіх мов на відміну від мови тварин; 2) сукупність змістових категорій, що виражаються певними засобами в мові; 3) спільність властивостей самих мовних структур.
Мовні універсали поділяють на дедуктивні (встановлюються шляхом припущення, обов'язкові для всіх мов) та індуктивні (встановлюються емпірично і є в усіх відомих мовах); абсолютні (які не мають винятків) і статистичні (позначають явища високого ступеня ймовірності, але не охоплюють усі мови; їх називають фреквенталіями); прості (елементарні), які стверджують наявність або відсутність чогось (у всіх мовах є X) і складні (імплікаційні)у які стверджують певну
Знання універсалій необхідне мовознавцям, які працюють у галузі ареальної лінгвістики, типології та історичної реконструкції.
Отже, зіставний метод має велике практичне значення. За його допомогою виявляють збіг і розбіжності в зіставлюваних мовах, що є дуже цінним для теорії та практики перекладу й методики навчання іноземних мов, розкривають конкретні специфічні особливості мови, які важко, а то й неможливо помітити при її «внутрішньому» вивченні, встановлюють спільні закономірності, властиві всім мовам, що дає змогу глибше збагнути будову людської мови загалом. На основі зіставного методу створені зіставні граматики різних мов і перекладні словники.
47. теж саме питання, що і 44
48. Соціальні спільності людей та соціальні типи мов – ТЕЖ САМЕ що і 33!!!! ТУПА КЛАВА!
49.Територіальна та соціальна диференціація мови – ТЕЖ САМЕ що і 31…Нукапець Клава точно тупа!:)
50.Лінгвостатичні прийоми і математична методика в мовознавстві
Застосування математичного (точніше, кількісного) критерію в мовознавчих дослідженнях відоме з давніх часів. Такі лінгвістичні поняття, як фонетичний закон, продуктивність морфем, критерій спорідненості мов то-що ґрунтувалися певною мірою на кількісних харак-теристиках. Звукові відповідники, що частенько фіксу-ються в мові чи декількох споріднених мовах, є законо-мірними на відміну від аномалій, котрі є рідкісними. Ті морфеми, що частенько використовуються для творення нових слів, є продуктивними. Спорідненими мовами є такі, які мають більше спільних рис, ніж неспоріднені. Однак раніше математичний критерій використову-вали стихійно і спорадично. Зараз його застосовують свідомо і цілеспрямовано.
Активне використання математичних методів у вивченні мови почалося в середині XX ст. Стимулом для цього послужили перспективи машинного перекладу. Розрізняють кількісні й статистичні методи.
Кількісні методи зводяться до обычного підрахунку частоти вживання мовних одиниць. Статистичні ме-тоди передбачають використання різних формул для виявлення правил розподілу мовних одиниць у мовленні, для виміру зв'язків між мовними елементами, для встановлення тенденцій у розвитку та функціонуванні мови та для встановлення залежності між якіс-ними й кількісними чертами мови.
Математичні методи мають самостійну цінність у дослідженні мови і, крім того, можуть входити як складова частина в інші методи. Останнім часом вико-ристання цих методів до вивчення мовного матеріалу значно зросло, і можна говорити, що в математичній лінгвістиці виокремилися два розділи, або напря-ми, -- лінгвостатистика і стилостатистика.
Лінгвостатистика.
Основна увага лінгвостатистики звернена на дослідження того, що в мові визначається правом вибору мовця, а що зумовлено її іманентною структурою і як ці два параметри кількісно співвідносяться між собою. Виявляється, що одиниці будь-якого мовного рівня ма-ють сталі для певного періоду кількісні показники їх використання. Подібність між членами одного мовно-го колективу полягає не тільки в тому, які мовні оди-ниці (фонеми, лексеми, граматичні форми і синтаксич-ні конструкції) вони використовують, а й у тому, як частенько вони їх уживають. Отже, стає зрозуміло, чому нині такового великого поширення набули так звані частотні словники, у яких слова розташовані не за алфавітом, а за спадом частот, тобто першим іде найбільш частотне слово, за ним слово нижче рангом за частотою від пер-шого і т.Д.