39. Функціонування й розвиток мови

Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. Так, зокрема, в мові відображається соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева). На стан мови впливають демографічні процеси (зміни в чисельності населення, у співвідношенні жителів міста й села, міграційні процеси тощо), рівень загальної освіти народу, розвиток науки, створення державності тощо. Суспільство також може свідомо впливати на розвиток мови. Свідомий уплив суспільства на мову (цілеспрямовані урядові заходи) називають мовною політикою. Від цієї політики залежить мовна ситуація в багатомовному суспільстві: уряд може стимулювати розвиток багатомовності в державі, стримувати і звужувати функціонування мов недержавних націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання, як це мало місце в Німеччині, СРСР, США.

40. Мови міжнаціонального і міжнародного суспільства. Мовні контакти.

Мови з максимальним обсягом функцій - мови міжнародного і міжнаціонального спілкування).

Мова міжнародного спілкування — мова-посередник, яка використовується народами багатонаціональної держави для взаємного спілкування, наприклад, українська мова як засіб спілкування в Україні.

Мова світова(міжнародна)— соціолінгвістичне поняття для визначення мови, яка має наступні ознаки:глобальність розповсюдження за межами етнічної території, визначення як робочої в ООН (чинники економічного, наукового, соціально-політичного, ідеологічного характеру), специфіка суспільних функцій. У даний час до М.с. належать англійська, французька, іспанська, російська, арабська, китайська.

Мовний контакт – див пит. 41.

41. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат, адстрат.

Мовний контакт, міжмовний контакт — взаємодія двох чи декількох мов, що чинить вплив на фонетичну і граматичну структуру та словниковий запас однієї або декількох з цих мов. Дослідженню мовних контактів присвячений розділ мовознавства контактна лінгвістика.

Виникнення мовних контактів

Мовні контакти виникають внаслідок відповідних соціальних умов, коли представники різних етнічних чи мовних груп змушені вступати в інтенсивні комунікативні контакти з господарських, політичних, релігійних чи інших причин.

Мовні контакти закріплюються через постійно повторювальні діалоги, постійне спілкування носіїв різних мов між собою, за якого використовуються обидві мови або одночасно обома мовцями, або окремо кожним з мовців. Тут вирізняють або активне володіння обома мовами (двомовність), або пасивне розуміння чужої мови.

За даними нейролінгвістики мовні контакти відбуваються в кожного з двомовних мовців таким чином, що одна півкуля кори головного мозку володіє однією мовою (зазвичай, ліва, або домінантна півкуля володіє головною мовою спілкування даного мовного ареалу, наприклад американський варіант англійської в США), тоді як інша півкуля (зазвичай, права) розуміє або знає на певному рівні другу мову (наприклад, одну з американських індіанських мов у США). Каналами зв'язку між півкулями форми однієї з мов, які перебувають в мовному контакті, передаються в другу півкулю, де вони можуть включатися в текст, що вимовляється іншою мовою, або чинити опосередкований вплив на будову цього тексту.

Субстрат (від лат. sub — «під» і stratum — «шар», тобто «нижній шар») у мовознавстві — в лінгвістиці так називають мову, яка впливає на іншу мову, що витискує її з ужитку. Це один з трьох видів мовних контактів; іншими словами під мовним субстратом слід розуміти «сукупність фактів і явищ усіх рівнів мови в поширеній на якійсь території мові, що походженням пов'язані зі зниклою мовою, яка раніше існувала на цій території».

У французькій мові, що належить до романських мов, значним мовним субстратом є галльська.

Адстра́т — ознаки мовної системи, що виявляють тривалий вплив однієї мови на іншу в процесі контактування різних етносів. Адстратні явища утворюють своєрідний прошарок між двома самостійними мовами. На відміну від субстрату і суперстрату адстрат не засвідчує поглинання однієї мови іншою, тобто означає таке контактування мов, що не призводить до етнічної асиміляції.

Термін уперше вжив італійський лінгвіст М. Бартолі у розвідці «Субстрат, суперстрат, адстрат» (1939.

Типовий приклад адстрата — формально або типологічно близькі явища, що виникли в українській мові внаслідок впливу на неї польської, і відповідні явища, що утворилися в польській мові як результат впливу на неї української.

Суперстрáт (лат. superstratum – верхній шар, настелене, покладене зверху) — залишкові сліди мови нового населення в мові місцевого населення. Наприклад: мова тюркського племені протоболгар – суперстрат болгарської (слов’янської мови). Термін запровадив В. Вартбург.