30. Типи мовної норми: узус, літературна мова, стиль мови. Основні характеристики функціональних стилів.

Узус — це прийняте в певному суспільстві вживання мовних засобів. Він реалізується в акті мовлення (акт мовлення здійснюється відповідно до узусу).

Літературна мова — це унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Власне літературна мова — одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами — діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові.

Літературна мова - це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Стиль літературної мови — різновид мови. (її функціональна підсистема), що характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах.

Функціональні стилі мови - історично сформована система мовних засобів, що використовуються в тій чи іншій сфері людського спілкування; різновидлітературної мови, що виконує певну функцію в спілкуванні.

Функціональні стилі, щоб уникнути плутанини з мовними стилями іноді називають мовними жанрами, функціональними різновидами мови. Кожен функціональний стиль має свої особливості використання загальнолітературної норми, він може існувати як у письмовій, так і в усній формі. Виділяють п'ять основних різновидів функціональних стилів мови, різняться умовами та цілями спілкування в якійсь сфері громадської діяльності: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, розмовний, художній.

Науковий стиль - стиль наукових повідомлень. Сфера використання цього стилю - наука, адресатами текстових повідомлень можуть виступати вчені, майбутні фахівці, учні, просто будь-яка людина, що цікавиться тієї чи іншої наукової областю; авторами же текстів даного стилю є вчені, фахівці в своїй області. Метою стилю можна назвати опис законів, виявлення закономірностей, опис відкриттів, навчання і т. п.

Основна його функція - повідомлення інформації, а також доказ її істинності. Для нього характерна наявність малих термінів, загальнонаукових слів, абстрактної лексики, у ньому переважає іменник, чимало абстрактних і речовинних іменників.

Науковий стиль існує переважно в письмовій монологічного мовлення. Його жанри - наукова стаття, навчальна література, монографія, шкільний твір і т. д. стильовими рисами цього стилю є підкреслена логічність, доказовість, точність (однозначність), чіткість, узагальненість.

Діловий стиль використовується для повідомлення, інформування в офіційній обстановці (сфера законодавства, діловодства, адміністративно-правової діяльності). Цей стиль служить для оформлення документів: законів, наказів, постанов, характеристик, протоколів, розписок, довідок. Сфера застосування офіційно-ділового стилю - право, автор - юрист, правознавець, дипломат, просто громадянин. Адресуються роботи в даному стилі державі, громадянам держави, установам, службовцям і т. д., з метою встановлення адміністративно-правових відносин.

Цей стиль існує частіше в письмовій формі мови, тип мови - переважно міркування. Вид мовлення - найчастіше монолог, вид комунікації - громадська.

Стильові риси - імперативність (який має характер), точність, не допускає двох тлумачень, стандартизованість (строга композиція тексту, точний відбір фактів і способів їх подачі), відсутність емоційності.

Основна функція офіційно-ділового стилю - інформаційна (передача інформації). Для нього характерна наявність мовних кліше, загальноприйнятої форми викладу, стандартного викладу матеріалу, широке використання термінології і номенклатурних найменувань, наявність складних несокращенной слів, абревіатур, віддієслівні іменники, переважання прямого порядку слів.

Публіцистичний стиль служить для впливу на людей через засоби масової інформації. Він зустрічається в жанрах статті, нарису, репортажу, фейлетону,інтерв'ю, ораторській мови і характеризується наявністю суспільно-політичної лексики, логічністю, емоційністю.

Цей стиль вживається в сферах політико-ідеологічних, суспільних і культурних відносин. Інформація призначена не для вузького кола фахівців, а для широких верств суспільства, причому вплив спрямовується не тільки на розум, але й на почуття адресата.

Для нього характерні абстрактні слова з суспільно-політичним значенням (гуманність, прогрес, народність, гласність, миролюбний).

Завдання-повідомити інформацію про життя країни, впливати на маси, сформувати певне ставлення до суспільних справ

Розмовний стиль служить для безпосереднього спілкування, коли автор ділиться з оточуючими своїми думками чи почуттями, обмінюється інформацією з побутових питань в неофіційній обстановці. У ньому часто використовується розмовна і просторічна лексика. Відрізняється великою смислової ємністю і барвистістю, додає мови жвавість і експресивність.

Звичайна форма реалізації розмовного стилю - діалог, цей стиль частіше використовується в усному мовленні. У ньому відсутня попередній відбір мовного матеріалу. В цьому стилі мовлення велику роль відіграють позамовні чинники: міміка, жести, навколишнє оточення.

Мовні засоби розмовного стилю: емоційність, виразність розмовної лексики, слова з суфіксами суб'єктивної оцінки; вживання неповних речень, ввідних слів, слів-звернень, вигуки, модальні частки, повтори, інверсія і т. д.

Художній стиль використовується в художній літературі. Він впливає на уяву і почуття читача, передає думки і почуття автора, використовує все багатство лексики, можливості різних стилів, характеризується образністю, емоційністю мови.

Емоційність художнього стилю відрізняється від емоційності розмовно-побутового та публіцистичного стилів. Емоційність художнього мовлення виконує естетичну функцію. Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів; для створення образів використовуються всі мовні засоби.