2.1. Даосизм (небесне і непізнане)
Опозицією конфуціанській теорії людського обличчя стала концепція небесного – що не пізнається і не виражається словесно-понятійно (дао, даосизм). Дуже часто у протистоянні конфуціанства і даосизму європейські мислителі вбачали відмінність небесного, непізнаного (дао) філософського – даоцзя (конфуціанства) і небесного релігійного (даосизму). Історія даосизму інтерпретувалася як поступова деградація філософського вчення і перетворення його у релігійну практику. Але заради справедливості варто підкреслити: у класичному для даосизму тексті «Дао де цзин» поняття даодця і даоцзяо вживається як взаємозамінні; у самому ж даосизмі - релігійна практика часто продовжує і доповнює філософське вчення.
2.2. Вчення про доброчесність – благодать (два Дао)
Основами для даосизму, як і для всієї класичної китайської філософії, виступають поняття доброчесність – благодать (дао і де). Дао і де співвідносяться як принципи, що породжують і плекають народження. Але на відміну від конфуціанців даосизм говорить про існування двох Дао – безіменного (у мін), що породжує небуття, і має назву (ю мін), що породжує буття речей. Дао, що має назву, трактується подібно конфуціанському осмисленню: всеохоплююче, все проникаюче, як вода, змінюється разом із світом. Дао – благочестя і благодать, дійове, доступне сприйманню і пізнанню, виражається в імені, знаках, понятті і символі, породжує наявне буття, тобто буття речей. Дао – предок темряви речей, але тільки частина, а не власне дао. Дао безіменне – це самітнє й окреме від усього, початок світу, що даоси називали ще предком, коренем, матір’ю всього. Благодать постійна, бездіяльна і перебуває у спокої. Благодать не доступна сприйманню і пізнанню. Благодать дає початок Небу і Землі, породжує відсутність - небуття, щось на зразок порожнистого простору, де потім появляються речі. Безіменна благодать (дао) передує всьому світу, у тому числі і Верховному Імператор, вищому божеству. Ця благодать (дао) містить у собі усі речі і символи в стані пневми (ци) – що буквально означає пар над жертовним рисом, який вариться. Безіменну благодать (дао) називають ще таємничою тотожністю, де усі речі існують у вигляді єдиної пневми, а це виражається символом У – відсутністю-небуттям. У «Дао де цзин» таємнича тотожність визначається як цілісна річ-хаос (у-хунь). У трактаті «Чжуан цзи» говориться, що це відсутність самої відсутності або те, що оречевлює речі, але не є річчю. Пізніше положення з «Чжуан цзи» стають класичним визначенням безіменної благодаті (безіменного дао).
2.3. Пізнання Дао. Шлях досягнення безсмертя
Лао-цзи говорив: «Дао рождает одно, одно рождает два, два рождает три, а три рождает все существа, что является характеристикой процесса происхождения всего сущего от Дао»3. Термін відсутність-небуття також має дослівне значення: танцюрист з пірям у руках, лексичний зміст – не мати. Джерелом виникнення такого поняття у даосизмі є культ довголіття і продовження життя, що мав у Китаї поширення у межі II – I тисячоліть до н.е. і оформився в III ст. до н.е. в особливе вчення про безсмертя (сянь сює) стало однією з найважливіших доктрин даосизму і втілене і даоській релігійній практиці, спрямованій на досягнення повної єдності людини з благодаттю (дао). Так, у «Чжуан зи» розповідається про безсмертних людей-духів (шень-жень), які дбають про живу природу, харчуються вітром і пють траву і навіть перевершують досконаломудрих. Даоське вчення про безсмертя спиралося на уявлення, що людина – це єдність душі і тіла, атому людський дух вічно не живе, якщо відокремлений від тіла. Дух гине зі смертю тіла і розпочинається у світовій пневмі (ци). Але Дао-універсум вічний, отже, вічною може бути і подібна до нього людина. Досягти безсмертя – означає досягти повної єдності з Дао, що відображається у духовному і фізичному безсмерті, набутті людиною ряду надприродних здібностей. Даоська релігійна практика та алхімія розробляли механізм досягнення безсмертя.
У релігії даосів виділялось два аспекти: удосконалення тіла (гімнастичні і дихальні вправи) і вдосконалення духу (релігійне споглядання). Даоська алхімія підкріплювала дослідами теоретичну модель – відому систему гуа з «Книги перемін», що демонструє єдність Людини і Всесвіту, людського і світового організму. Алхімічні експерименти, що часто приводили до
____________________________
3История Философии, т.1: М.А.Дынник, М.Т.Иовчук, Б.М.Кедров, - М.1957, стр.64
отруєння важкими металами, дозволили накопичити надзвичайно багатий матеріал у хімії та медицині. Даоси розглядали практику набуття безсмертя як стратегію крадійського походу на Небо: даос ніби вкрав природні сили, використовуючи їх для досягнення мети. Ідея крадіжки поширилась у даосизмі. Ще в даоському трактаті «Канон таємних знаків» (перша згадка про нього належить до II ст. до н.е.) розповідалося, що все існує у світі взаємозвязано, і тому кожна річ може існувати тільки за рахунок цілого, ніби обкрадаючи його. Так, п’ять елементів, що виникають у поступовому русі світобудови – вода, вогонь, метал, дерево, грунт – називаються п’ятьма крадіями. З ними порівнюється і даоський мудрець, який осягає взаємозв’язок усього в світі і використовує для реалізації своєї мети, удосконалюючись і стаючи безсмертним.
Поступово концентрація безсмертя-довголіття витісняється з даосизму, поступаючись містичним ученням про безсмертям, особливо з поширенням буддизму в Китаї. Виникає, створюється так звана житійна література, що розповідає про діяння безсмертних та їх дивовижні здібності. Література стала альтернативою конфуціанської історії досконаломудрих. Перевага безсмертних над смертними – наосне відображення переваги безіменного Дао даосів – символу безсмертя,до якого прагне людина, - над іменованим Дао конфуціанців – символом порядку і культури, прагнення до яких відсунулося на інший план на початку I тисячоліття н.е.