Невуси,
які
часто
травмуються
чи опромінюються сонячним світлом,
видаляють
хірургічним методом або застосовують
кріо- чи лазерну
деструкцію. Це
роблять також із косметичною метою.
Профілактика.
Усі люди, які мають пігментні невуси,
мають перебува-
ти під постійним
диспансерним наглядом. Важливо уникати
надмірної
інсоляції й травматизації
невусних новоутворень. При найменших
ознаках
переродження (швидкому
рості, зміні кольору, появі запалення,
суб'єктив-
них відчуттів, ерозій,
виразок, невоїдних сателітів, збільшення
регіонарних
лімфатичних вузлів)
потрібна радикальна терапія.
Судинні
невуси
Судинні
невуси (naevi
vasculosi),
синоніми:
вроджені судинні ураження
шкіри,
судинні мальформації, невус Унни,
палаючий невус, винна пляма, -
вроджені
вади розвитку кровоносних або лімфатичних
судин постійного
характеру (за
винятком невусу Унни). Вони можуть
поєднуватися з вадами
розвитку судин
ока та мозкових оболонок.
Епідеміологія.
Зустрічається в 0,3%
новонароджених.
Етіологія.
Причину появи судинних невусів остаточно
не з'ясовано.
На
розвиток їх можуть впливати па-
тологічний
перебіг вагітності, фено-
типічні
особливості, чинники зов-
нішнього
середовища.
Клініка.
Невуси мають рожево-
червоний або
фіолетовий колір. Ви-
різняють такі
клінічні форми:
в
невус Унни (вроджена теле-
ангіектазія
потилиці);
а
синдром Стерджа-Вебера
(поєднання
палаючого невусу
в зоні іннервації
трійчастого
нерва з вадами розвитку
су-
дин ока та мозкових оболо-
нок);
а
синдром Кліппеля-Треноне
(поєднання
палаючого невусу
з вадами розвитку
судин м'я-
ких тканин і кісток);
в
синдром Кобба (палаючий не-
вус по
задній серединній лінії
в поєднанні
з вадами розвитку
судин спинного
мозку).
Рис.
22.5. Вроджений судинний
невус.
Патоморфологія.
При патогістологічному дослідженні
виявляють первинну нейродистрофію
та вторинну ангіопатію.
Діагностика.
Діагностика проводиться на основі
клінічних проявів і даних інструментальних
та гістологічних досліджень. Судинну
мальфор- мацію слід диференціювати з
гемангіомою, ангіокератомою, червоним
вовчаком, лімфгемангіомою.
Лікування.
Основними методами терапії судинних
невусів є кріодеструкція, електрокоагуляція,
склерозування, метод селективного
фототермолізису. Прогноз сприятливий.
Невус
сполучної тканини
Невус
сполучної тканини,
синоніми: колагенома, еластома,
«шагреневі» бляшки, дисемінований
лентикулярний дерматофіброз, -
шкірна
га- мартома, яка складається переважно
з колагену (колагеноми), еластину
(еластоми) або з того й іншого водночас.
Епідеміологія.
Найчастіше зустрічається в чоловіків
старшого віку.
Клініка.
Клінічно невус сполучної тканини
проявляється виникненням безсимптомних
папул або бляшок. Локалізуються вони
навколо геніталій, на долонях, нігтьовому
ложі, слизових оболонках, колір мають
тілесний (переважання колагену) або
жовтуватий (переважання еластону).
Патоморфологія.
При патогістологічному дослідженні
виявляють щільні конгломерати колагенових
та еластичних волокон.
Діагностика.
Діагноз ставлять на основі клінічних
проявів і даних інструментальних
(дерматоскопії) та гістологічних
(біопсії) досліджень. Невус сполучної
тканини слід диференціювати зі
склеродермією, дермато- фібромою,
ксантомою.
Лікування.
При сполучнотканинному невусі показано
хірургічне видалення або спостереження.
Прогноз сприятливий, проте в деяких
випадках можливе злоякісне переродження.
ОБЛІГАТНІ
ПЕРЕДРАКИ
Пігментна
ксеродерма
Пігментна
ксеродерма (xeroderma
pigmentosum),
синоніми:
прогресивний ретикулярний меланоз
Піка,-
вроджена хронічна хвороба шкіри, що
характеризується підвищеною її
чутливістю до ультрафіолетових
променів, успадковується за
аутосомно-рецесивним типомї дає картину
тяжкої сонячної геродермії в поєднанні
зі злоякісними новоутвореннями шкіри
та м'яких тканин.Тема 12 '
