5.Вимірювання фінансового лівериджу.

Фінансовий ліверидж – це фінансовий механізм управлінням співвідношенням залучених і власних фінансових коштів. Результат такого управління оцінюється за допомогою показника "ефект фінансового лівериджу". Фінансовий ліверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Показник, що відображає рівень додатково генеруємого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефектом фінансового лівериджу = (2/3)*диференціал*плече фінансового важеля. Диференціал = (2/3)*(економічна рентабельність – середня розрахункова ставка %). Плече фінансового важеля = залучені кошти / власні кошти. Фінансовий леверідж встановлює міру зв’язку (впливу) змінності доходів компанії на дивіденди, тобто доход окремого акціонера (компаньйона). Міра фінансового леверіджу (МФЛ) – це оцінка його впливу на чистий прибуток, тобто прибуток за відрахуванням податків та процентів за кредит. МФЛ розраховується за формулою: ; де ОД –операційний доход, прибуток (надходження до розподілу); П – очікувані або сплачені податки та проценти.

6.Вплив використання прибутку на забезпечення фінансової стійкості та розвитку підприємства.

Фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість — один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

Важливим за своєю значущістю внутрішнім чинником впливу на фінансову стійкість є стратегія управління капіталом — оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Зі збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі. Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

7. Грошові потоки як об’єкт фінансового менеджменту. Поняття грошового потоку.

Фінансовий менеджмент як функціонально-організаційна модель управління фінансами суб’єкта господарювання включає такі напрями:

- операційна та інвестиційна діяльність;

- фінансування потреби п-ва у капіталі (фінансова діяльність);

- фінансовий контролінг ефективності та адекватності усіх складових такої моделі.

Системоутворюючим механізмом кожного із складових елементів, а отже і моделі фінансового менеджменту загалом, є грошові потоки як фінансове вираження підприємницької діяьності суб'экта господарювання в умовах ринкової економіки. При цьому грошові потоки розглядаються як основа самофінансування суб'єкта господарювання. Грошовий потік – це сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов'язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв'язку із виконанням договірних зобов'язань між економ.агентами. Грош.потік має ряд ознак: 1) рух ГК здійсн-ся у зв'язку ыз виконанням договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання як фінансова складова виконання відповідних господарських угод; 2) функціонально-організаційні особливості господарських операцій п-ва дають змогу ідентифікувати рух коштів за видами грош.потоків відповідно до встановлених критеріїв групування; 3) грош.потоки, що генеруються суб'єктом господарювання, мають виключно фінансовий хар-р.