- •1. Активи підприємства як об’єкт фінансового менеджменту.
- •2. Бюджетування в управлінні підприємством.
- •3. Вартість і структура капіталу.
- •4.Визначення теперішньої вартості грошей у фінансових розрахунках.
- •5.Вимірювання фінансового лівериджу.
- •6.Вплив використання прибутку на забезпечення фінансової стійкості та розвитку підприємства.
- •7. Грошові потоки як об’єкт фінансового менеджменту. Поняття грошового потоку.
- •8. Дивідендна політика підприємства та можливості її вибору.
- •9.Економічна сутність і класифікація інвестицій.
- •10. Зміна вартості грошей у часі: сутність та завдання її визначення.
- •11. Зміст та роль управління витратами підприємства в формуванні прибутку
- •12. Класифікація грошових потоків суб’єкта господарювання.
- •13. Класифікація дивідендних виплат.
- •14.Класифікація інформаційного забезпечення фінансового менеджменту.
- •15.Класифікація капіталу підприємства та її роль в управлінні капіталом.
- •16. Методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.
- •17. Методи фінансового планування та їх класифікація.
- •18. Механізм диверсифікації фінансових ризиків.
- •19. Місце фінансового менеджменту в організаційній структурі підприємства.
- •20. Модель управління грошовими потоками та її структура.
- •21. Необхідність і сутність визначення часової вартості грошей. Основні причини зміни вартості грошей у часі.
- •22. Необхідність і сутність фінансового менеджменту.
- •23. Організаційно-економічні заходи забезпечення реалізації фінансової стратегії.
- •24. Основи теорії Міллера-Модільяні.
- •25. Оцінка ефективності антикризового фінансового управління
- •26. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства.
- •27. Оцінка майбутньої і теперішньої вартості грошей з урахуванням фактора інфляції.
- •28. Оцінювання ефективності управління активами підприємства.
- •29. Податкове планування в управлінні формуванням і використанням прибутку підприємства.
- •30. Показники, що формуються із зовнішніх джерел інформації та їх характеристика.
- •31. Поняття “центру відповідальності” на підприємстві. Види центрів відповідальності та їх характеристика.
- •32. Поняття і сутність дисконтування. Моделі дисконтування та їх характеристика. Просте дисконтування. Дисконтування звичайної і вексельної ренти.
- •33. Поняття і сутність компаундирування. Просте компаундирування. Компаундирування ануїтетів (ренти). Поняття звичайної і вексельної ренти.
- •34. Поточне фінансове планування: зміст, задачі, принципи. Оперативне фінансове планування.
- •35. Прямий та непрямий метод розрахунку грошового потоку
- •36. Роль дивідендної політики в управлінні економічними індексами учасників.
- •37. Система фінансового моніторингу та її значення.
- •38. Стратегія і тактика фінансового менеджменту.
- •39.Структурування грошових потоків за видами діяльності. Грошові потоки суб’єкта господарювання за видами діяльності та джерелами формування.
- •40. Сутність власного капіталу підприємства.
- •41. Сутність і значення бюджету грошових коштів в управлінні підприємством.
- •42. Сутність і класифікація активів підприємства.
- •43. Сутність і класифікація фінансових ризиків.
- •44. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління.
- •45. Сутність фінансового контролю на підприємстві.
- •46. Типова сукупність вихідних грошових потоків суб’єкта господарювання.
- •47. Типова сукупність вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання.
- •48. Управління виробничими запасами і запасами готової продукції.
- •49. Управління дебіторською заборгованістю.
- •50. Управління інвестиційними та фінансовими грошовими потоками та їх особливості.
- •51. Управління необоротними активами.
- •52. Управління оборотними активами.
- •53. Управління операційним грошовим потоком та його особливості.
- •54. Управління реальними інвестиціями.
- •55. Управління формуванням доходів суб’єкта господарювання.
- •56. Фінансова реструктуризація підприємства.
- •57. Фінансова санація як складова антикризового управління.
- •58. Фінансове планування як основа фінансового механізму управління
- •59. Цінова політика суб’єкта підприємництва як елемент моделі управління прибутком.
- •60. Чистий прибуток підприємства. Фактори, що впливають на його формування.
- •1.Активи підприємства як об’єкт фінансового менеджменту.
24. Основи теорії Міллера-Модільяні.
Модільяні і Міллер математично довели, що ринкова вартість підприємства (а відповідно і середньозважена вартість капіталу, що ним використовується) залежить тільки від сумарної вартості його активів незалежно від складу елементів капіталу, авансованого в ці активи. Початковим положенням цього доказу є їх твердження, що в процесі господарської діяльності підприємства його доходність генерують не окремі елементи капіталу, а сформовані ним активи. Функціонування ринку капіталу в процесі обгрунтування теорії обмежено рядом умов: 1) ринок є "досконалим"; 2) на ринку діє єдина для всіх інвесторів і кредиторів безризикова ставка проценту на капітал, що вкладається і передається в позику; 3) всі підприємства на ринку можуть бути класифіковані по рівню ризику своєї господарської діяльності тільки на основі показників розміру очікуваного доходу на сформовані сукупні активи і ступеню ймовірності його отримання; 4) вартість будь-якого елементу залучаємого капіталу не пов’язана з діючою системою оподаткування прибутку підприємства; 5) в розрахунок вартості окремих елементів капіталу не включаються витрати, пов’язані з його купівлею-продажем. З урахуванням викладених передумов зміст концепції механізму формування середньозваженої вартості капіталу підприємства, висунутої Модільяні і Міллером, зводиться до наступного: ринкова вартість підприємства (а відповідно і середньозважена вартість його капіталу) не залежить від структури капіталу. Зростання питомої ваги позикового капіталу в загальній його сумі не призводить до відповідного зниження рівня середньозваженої вартості капіталу незважаючи на те, що рівень вартості позикового капіталу набагато нижче рівня вартості власного капіталу. Будучи принципово правильною в умовах висунутих авторами обмежень, концепція незалежності механізму формування середньозваженої вартості капіталу і ринкової вартості підприємства від його структури носить лише теоретичний окремий характер, який не сумісний з ситуацією формування підприємством структури капіталу в реальній практиці.
25. Оцінка ефективності антикризового фінансового управління
Ефективність антикризового управління забезпечується заходами, які покладені в його основу і повинні дати очікувані результати в організації та управлінні, зростання обсягів виробництва, поліпшенні фінансового стану підприємства. Основним немонетарним критерієм ефективності можна вважати рівень досягнення головної мети антикризового управління. Ця мета може різнитися залежно від ініціаторів антикризових заходів. Для власників та персоналу – це запобігання банкрутству та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства в довгостроковому періоді; для кредиторів – повернення заборгованості.
На практиці доцільно розраховувати прогнозну ефективність та фактичну. Прогнозна ефективність антикризових заходів визначається у разі складання та експертизи планів санації (реструктуризації), при прийнятті рішення щодо санаційної спроможності підприємства. У разі складання антикризовим менеджментом звітів про проведену роботу, відповідні фактичні показники слугуватимуть критерієм оцінювання ефективності менеджменту та визначення величини їх винагороди. Основними монетарними критеріями оцінки ефективності антикризового фінансового управління на практиці є такі:
- зміна показників ”ліквідність” та ”платоспроможність”;
- підвищення рівня прибутковості;
- тенденції зміни показників ділової активності (продуктивності праці, оборотності тощо;
- додаткова вартість, створена в результаті антикризових заходів.
Рівень ефективності визначається на основі зіставлення значення окремих показників до і після впровадження антикризових заходів при оцінюванні ефективності антикризового фінансового управління: значення інтегрального показника фінансового стану порівнюється до і після впровадження антикризових заходів.
Прогнозні показники ефективності доцільно розраховувати при моделюванні доцільності реалізації тих чи інших антикризових заходів. Наприклад, при обґрунтуванні переваг, які може отримати підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення певних структурних підрозділів у нові самостійні суб’єкти підприємницької діяльності, зміни структури управління, диверсифікації діяльності, введення в дію нових видів обладнання, згортання діяльності, скорочення персоналу.
Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації (E) можна визначити за такою формулою: Е = прогнозний обсяг додатк прибутку/вкладення на проведення санації.