- •Лекція №1. Історія трансформації відношення до здоров’я
- •Предмет валеології та її місце в системі навчальних дисциплін
- •Формування стратегії забезпечення здорового способу життя
- •Лекція №2. Визначення поняття «здоров’я» і парадокси здоров’я.
- •Рівні здоров’я
- •Ознаки здоров’я
- •Парадокси здоров’я
- •Лекція №3. Самооцінка здоров’я
- •Лекція №4. Здоров’я як життєва цінність
- •Рівні опису цінності здоров’я
- •Групи здоров'я
- •Лекція №5. Задоволеність індивіда власним здоров’ям і життям у цілому та діяльність індивіда щодо забезпечення здоров’я Передумови здоров`я
- •Діяльність індивіда щодо забезпечення здоров’я
- •Лекція № 6. Традиційні показники здоров'я населення
- •Показники суспільного здоров’я
- •4. Рівень фізичного розвитку.
- •Обчислення і аналіз показника суспільного здоров'я «народжуваність»
- •Лекція № 7. Індивідуальне здоров’я та його діагностика
- •Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками.
- •Діагностика рівня здоров'я за прямими показниками
- •Діагностика рівня здоров'я за резервами біоенергетики
- •Кореляція між результатами бігу та величиною мск
- •Питання для самооцінки здоров'я
- •Лекція № 8. Вплив чинників навколишнього середовища на здоров’я
- •Лекція № 10,11. Репродуктивне здоров'я населення
- •Фактори народжуваності, репродуктивна поведінка
- •Показники народжуваності
- •Лекція №12,13. Психічне здоров’я і вплив стресу на здоров’я і діяльність людини
- •2. Позбавлення від психічної напруги, оптимальна реакція на негативні емоції.
- •Синдром емоційного вигорання
- •Симптоми синдрому емоційного вигорання
- •Практичні рекомендації для спеціалістів з психолого-фізичної реабілітації щодо профілактики синдрому емоційного вигорання
- •Лекція № 14. Родина як суб’єкт первинної соціалізації індивіда в сфері життя.
- •Лекція № 15. Вплив змі на здоров’я дітей і підлітків Вплив змі, на ставлення людини до свого здоров’я
- •Переваги використання соціальних змі дітьми та підлітками
- •Ризики використання дітьми та підлітками соціальних змі
- •Основні підходи щодо попередження негативних наслідків користуванням молоді Інтернетом
- •Зв’язок між змі та ожирінням у дітей і підлітків
- •Вплив реклами на розвиток ожиріння у дітей і молоді
- •Та організація охорони здоров’я населення України
- •Організаційні принципи охорони здоров’я в Україні
- •Основні правові засади охорони здоров'я населення України
- •Лекція №17. Вікова структура населення Землі та проблеми постаріння населення Характеристика вікової структури населення Землі
- •Типи старості в залежності від характеру діяльності, якою вона заповнена
- •Соціально-психологічні проблеми осіб похилого віку при виході на пенсію
- •Етнічні особливості старіння
- •Самотність як соціальний феномен та її вплив на здоров’я індивіда
- •Психічні відхилення, пов’язані зі старінням
- •Методика діагностики соціально-психологічної адаптації осіб похилого віку д. Роджерса і р. Даймонда
- •Лекція № 18. Стандарти здоров'я та основні напрями вдосконалення здоров’я
- •Загальні підходи до визначення стандартів здоров'я.
- •Навчально-методичні матеріали Основна література
- •Додаткова література
- •Питання до екзамену з дисципліни «Загальна теорія здоров’я»
Організаційні принципи охорони здоров’я в Україні
Поняття «охорона здоров'я» означає діяльність щодо збереження, поліпшення, забезпечення зміцнення здоров'я різних груп населення. Основними законодавчими актами закріплено право людини на охорону і зміцнення здоров'я. Оптимізація системи охорони здоров'я є найважливішою частиною соціально-економічної політики держави.
Охорона здоров'я розглядається як державна система з єдністю цілей, взаємодії і спадкоємністю служб (лікувальних і профілактичних), загально доступної кваліфікованої медичної допомоги, реальної гуманістичної спрямованості.
Пріоритетним структурним елементом системи охорони здоров'я є профілактична діяльність медичних працівників, розвиток медико-соціальної активності і установок на здоровий спосіб життя серед різних груп населення.
Головний напрям у розвитку та вдосконаленні охорони здоров'я на сучасному етапі - охорона материнства і дитинства, створення оптимальних соціально-економічних, правових та медико-соціальних умов для зміцнення здоров'я жінок і дітей, планування сім'ї, рішення медико-демографічних проблем.
Державний характер охорони здоров'я забезпечує фінансування, підготовку та вдосконалення кадрів. Діяльність органів та установ здійснюється на основі державного законодавства та нормативно-правових документів. Принцип єдності медичної науки і практики реалізується у вигляді спільної діяльності та впровадження наукових розробок у закладах охорони здоров'я.
До числа найважливіших теоретичних проблем охорони здоров'я відносяться:
соціальна обумовленість суспільного здоров'я;
хвороба - як біосоціальниц феномен;
основні категорії охорони здоров'я (суспільне здоров'я, матеріально-економічна база, кадри і т. д.);
форми та шляхи розвитку охорони здоров'я при різних соціально-економічних умовах і ін
ВООЗ визначено 4 категорії узагальнених показників, які характеризують стан охорони здоров'я в країні:
1) показники, пов'язані з політики в галузі охорони здоров'я;
2) соціальні та економічні показники;
3) показники забезпеченості медико-соціальною допомогою;
4) показники стану здоров'я населення.
Профілактика - складова частина медицини. Соціально-профілактичний напрямок у справі охорони та зміцнення здоров'я народу включає в себе медичні, санітарно-технічні, гігієнічні та соціально-економічні заходи.
Створення системи попередження захворювань і усунення факторів ризику є найважливішою соціально-економічним та медичним завданням держави. Виділяють індивідуальну і суспільну профілактику. Залежно від стану здоров'я, наявності факторів ризику захворювання або вираженої патології у людини розглядають 3 види профілактики:
первинна профілактика - це система заходів попередження виникнення та впливу факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування, фізична активність, оздоровлення навколишнього середовища тощо). До первинної профілактики відносять соціально-економічні заходи держави щодо оздоровлення способу життя, навколишнього середовища, вихованню та ін. Профілактична діяльність обов'язкове для всіх медичних працівників. Не випадково поліклініки, лікарні, диспансери, пологові будинки називаються лікувально-профілактичними установами.
вторинна профілактика - це комплекс заходів щодо усунення виражених чинників ризику, які за певних умов (зниження імунного статусу, перенапруження, адаптаційний зрив) можуть призвести до виникнення, загострення або рецидиву захворювання. Найбільш ефективним методом вторинної профілактики є диспансеризація як комплексний метод раннього виявлення захворювань, динамічного спостереження, спрямованого лікування, раціонального послідовного оздоровлення.
ряд фахівців пропонують термін «третинна профілактика» як комплекс заходів з реабілітації хворих, які втратили можливість повноцінної життєдіяльності. Третинна профілактика має на меті соціальну (формування впевненості у власній соціальної придатності), трудову (можливість відновлення трудових навичок), психологічну (відновлення поведінкової активності особистості) і медичну (відновлення функцій органів і систем) реабілітацію.
Найважливішою складовою частиною всіх профілактичних заходів є формування у населення медико-соціальної активності і установок на здоровий спосіб життя.