2. Позбавлення від психічної напруги, оптимальна реакція на негативні емоції.

3. Психокорекція. При гострих короткочасних стресах вона викликає:

а) комплекс рухів, особливо ритмічних і досить важких, за яких катехоламіни використовуються, руйнуються;

б) релаксація;

в) самонавіювання;

г) використання зовнішніх розслаблюючих факторів (музика, запахи, природні фактори). При хронічних стресах, що є результатом умов життя, людині потрібно позбавитись стрес-продукуючих моментів і стереотипів, змінити образ життя, поведінку, образ думок і почуттів на більш позитивні.

4. Фармакологічна корекція, тобто застосування заспокійливих засобів, інгібіторів перекисного окислення (для зменшення руйнування клітинних мембран), бета-адреноблокаторів (для профілактики порушень діяльності серця).

Психоемоційний стрес може стати основою психокомплексів. Психокомплекс — це утворення у несвідомості, яке обумовлює напрямок і структуру свідомості. Він формується на ранніх етапах життя, в тому числі під час внутрішньоутробного розвитку, і супроводжує людину протягом усього життя, деформуючи її психіку.

Об'єктивними ознаками, за якими можна судити про стрес, є його фізіологічні прояви (підвищення кров'яного тиску, зміна серцево-судинної діяльності, м'язове напруження, зміна ритму дихання тощо) і психологічні (переживання тривоги, дратівливість, відчуття неспокою , втома та ін.) Але головною ознакою стресу є зміна функціонального рівня діяльності, що проявляється в її напрузі.

Кризовий стан особистості — це стан тимчасової дезінтеграції особистості, що може бути обумовлений як внутрішніми причинами, так і певною ситуацією. Кризовий стан схожий зі стресом, однак криза більш тривала й тяжка. Криза — певний перехідний етап розвитку особистості, коли протиріччя мають уже глобальний характер, стосуються основ життя даної людини. Кризовий стан проявляється порізному:

• емоційно — апатія, роздратованість, поганий настрій, емоційні зриви, депресія;

• соматично — підвищена стомлюваність; порушення сну; різні хвороби, спровоковані психічним перенапруженням (гіпертонія, стенокардія, виразка шлунка, гастрити, шкірні захворювання, бронхіальна астма, цукровий діабет тощо).

Людині у кризовому стані потрібні лікування і реабілітація. Будь яка людина періодично перебуває під впливом травмуючих обставин, що порушують нормальний життєвий цикл і викликають кризовий стан. Для деяких людей кризовий стан може стати руйнівним, а для інших він може надати альтернативні перспективи розвитку особистості. У період кризи людина найбільш чутлива до допомоги, відкрита для зовнішніх впливів. При попаданні людини в кризову ситуацію її реакцією часто буває агресія або депресія.

Агресія — будь-яка дія, що спричиняє або може спричинити страждання або завдавати шкоди фізичному, статевому, психічному здоров’ю людини, а також загроза скоєння таких актів. Розрізняють різні види агресії: фізична, сексуальна, емоційна, економічна, зневага тощо.

Фізична агресія — дії, які спрямовані на заподіяння людям фізичної шкоди або загроза скоєння подібних дій (удари, штовхання, кидання в людину різних предметів). Сексуальна агресія — дія сексуального характеру, що заподіяна усупереч бажанню людини або в ситуації, коли вона не здатна чинити опір. Проявляється в формі нав’язливих сексуальних дотиків, примусу до сексу, скоєння сексуальних дій.

Емоційна агресія — використання слів або дій всупереч бажанню людини, що не обов’язково спричиняє фізичну шкоду. Проявляється в дискримінації, спілкуванні в неприпустимому тоні, образах, погрозах, а також у позбавленні людини зручностей, спричинення страждань, заборона виконання певних соціально й емоційно значимих дій.

Відмінною від агресії реакцією людини на кризовий стан є депресія.

Депресія — це стан, що у відносно легкій формі відчувають багато разів у житті майже всі люди. У більшості випадків у відповідь на якусь подію з’являється стан меланхолії, що протягом кілька днів розсіюється і звичайно не розглядається як психічне захворювання. Депресія, що потребує уваги фахівця, є тривалим і досить серйозним станом, що перешкоджає нормальній діяльності людини. Клінічна депресія — це не просто «почуття пригніченості», цей стан робить людину недієздатною. У людини виснажується значна частина інтелектуальної та фізичної енергії, з’являється нераціональне почуття марності або провини, може виникнути бажання вмерти і, як наслідок, з’явитися думка про самогубство. Спостерігатися розлад сну, втрата апетиту, людина втрачає інтерес до себе й до всього, що відбувається навколо, при тяжкій депресії, можуть виникати галюцинації