Фактори народжуваності, репродуктивна поведінка

Рівень народжуваності на тій або іншій території у той чи інший період часу залежить від низки факторів. Одним із них, що відіграє у сучасних умовах головну роль, є репродуктивна поведінка..

Під репродуктивною поведінкою, розуміють систему дій і відносин, які призводять до народження визначеного числа дітей у родині, або поза шлюбом. Розрізняють три головних типи репродуктивної поведінки:

• багатодітну (потреба у 5 і більше дітях) - вона зумовлена переважно біологічними чинниками — особливостями плідності;

• середньодітну (потреба у 3-4 дітях)

• малодітну (потреба у 1-2 дітях). – для неї характерне попередження та переривання вагітності.

Репродуктивна поведінка реалізується через репродуктивні установки. Репродуктивна установка — це психічний регулятор поведінки, вона означає готовність до певного результату репродуктивної поведінки, прийнятність для особистості народження певної кількості дітей, відповідно синів та дочок. Як правило, виділяють два види установок:

• установки дітності, які регулюють досягнення головного результату репродуктивної поведінки,

• установки, пов'язані з практикою контрацепції.

Про наявність репродуктивної установки можна говорити, якщо індивід має нормальну плідність. У противному разі, за неплідності, збережена готовність мати дітей розцінюється як установка до всиновлення (удочеріння). Відомості про репродуктивні установки отримують при опитуваннях виключно жінок.

Найпоширенішими у демографії є показники:

• бажана кількість дітей,

• очікувана кількість дітей,

• планована кількість дітей.

Найнадійніший серед них — показник очікуваної кількості дітей. Емоції вимірюють, як правило, при вивченні репродуктивної мотивації, яка розкриває якісний бік потреби в дітях, її зміст і виражає спонукальний компонент репродуктивної установки.

Репродуктивна мотивація, або мотиви народження дітей, — це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей через народження певної кількості дітей. Мотив народжування характеризує сенс появи дитини будь-якої черговості, а також певної статі. Розрізняють економічні, соціальні та психологічні мотиви народження дітей.

Економічні репродуктивні мотиви пов'язані з прагненням особистості зміцнити добробут сім'ї та економічний статус батьків, з різними пільгами, надаваними при народженні певної кількості дітей.

Соціальні репродуктивні мотиви сприяють збереженню або підвищенню соціального статусу батьків та їх суспільного авторитету й престижу, спадковості роду й сім'ї.

Психологічні репродуктивні мотиви найрізноманітніші — зумовлені потребою у наповненні свого життя сенсом, потребою у синівській або дочірній любові, прагненням продовжити себе в дітях, потребою у піклуванні про малу дитину та любові до неї, прагненням передати їй свій життєвий досвід, бажанням уникнути самотності в старечому віці, бажанням членів подружжя зміцнити шлюб тощо.

Показники народжуваності в різних країнах значно варіюють залежно від комбінованого впливу багатьох факторів: фізіологічних, шлюбно-сімейних, соціальних, економічних, культурних, релігійних. Оскільки жінка може за своє життя народити лише обмежене число дітей, а максимум народжень зумовлений самою природою людини, то одним з факторів, що визначають народжуваність, є фізіологічний.

Середній рівень природної народжуваності, тобто число дітей, що може народити жінка, складає приблизно 10 народжень. У випадках же декількох багатоплідних пологів (до яких деякі жінки генетично схильні) максимум дітей в однієї жінки може сягати 40.

Фізіологічний фактор народжуваності включає і тривалість репродуктивного періоду. У жінок цей період починається в 1217 років і закінчується приблизно в 45 років. У чоловіків репродуктивний вік починається близько 15 років, а закінчується в 55-70 років, а іноді і набагато пізніше (іноді триває до 90 і більше років).

До фізіологічних, а точніше, до генетичних факторів народжуваності можна віднести збіг або розходження в чоловіка і жінки резус-фактора. Як відомо, при розбіжності в чоловіка і жінки резус-фактора вагітність часто ускладнюється і закінчується викиднем або мертво народженням.

Значно впливають на показники народжуваності шлюбно-сімейні фактори:

• вік вступу в шлюб,

• ступінь охоплення населення шлюбними відносинами,

• можливість розлучень і повторних шлюбів,

• форми шлюбу і типи родини.

У більшості країн існують закони, що встановлюють мінімальний шлюбний вік: він варіює від 12 років в Іспанії, Греції, окремих країнах Латинської Америки і деяких штатів США до 18 років у більшості європейських країн.

Ще одним із факторів народжуваності є вплив релігійної належності на репродуктивну поведінку. Зі світових релігій найбільш аскетичним є буддизм. Як відомо, за буддійським віровченням, життя вважають низкою безперервних страждань, і правовірний буддист повинен придушувати в собі спрагу буття.. Разом з тим вчення буддизму містить і ряд положень, що об'єктивно сприяють підвищенню народжуваності. Так, у цій релігії існує положення про ахімсе — нескоєння зла, що забороняє позбуватися не тільки від уже народженої дитини (як, утім, і від усього живого), але і від плоду.

Що ж до християнства, то різні його канони впливають на процес народжуваності по-різному. З одного боку, ця релігія закликає віруючих збільшувати своє потомство, що, зрозуміло, позитивно впливає на народжуваність. Підвищенню народжуваності сприяє і те, що, відповідно до християнської моралі, єдиною метою шлюбу є народження дітей. З іншого боку, для християнства деяких напрямків (насамперед для східних церков) характерний аскетизм: віруючі повинні направляти усі свої помисли до Бога, а не до земних насолод.

Третя світова релігія — іслам — дотримується яскраво вираженої пронаталістської позиції. Вона закликає якнайбільше і якомога швидше множити послідовників ісламу. Не випадково саме у більшості мусульманських країн найвища народжуваність. Канони ісламу не встановлюють жінкам нижньої вікової межі для можливості статевих стосунків. Посідаючи нижчий соціальний стан порівняно з чоловіком, мусульманська жінка може трохи підвищити його, лише ставши матір'ю великого числа синів. Високій народжуваності мусульман сприяє зокрема їхнє ставлення до абортів: за законами ісламу зародок з моменту зачаття вважають людиною і його знищення прирівнюють до вбивства.

Також на рівень народжуваності сильно впливають існуючі в народу традиції та звичаї. У переважної більшості народів, хоча б у минулому, існувала традиція багатодітності. Це було пов'язане з тим, що на ранніх стадіях розвитку в умовах високої смертності і частих зіткнень із сусідніми громадами людські колективи були дуже зацікавлені у своєму швидкому кількісному зростанні. У країнах, що розвиваються, і дотепер звичаї відіграють досить значну роль у суспільному і сімейному житті. Зокрема, у більшості народів цих країн міцно зберігається традиція багатодітності. Вважається, що багатодітність підвищує престиж родини, мати великого числа дітей, особливо синів, користується особливою пошаною. Звичаї, що впливають на репродуктивну поведінку, відіграють значну роль лише в традиційних суспільствах. У розвинутих народів набагато сильніший вплив на рівень народжуваності мають соціально-економічні фактори:

• освітній і загальнокультурний рівень,

• добробут,

• ступінь урбанізації,

• вид занять.

Рівень освіти, як і культурний рівень у цілому, звичайно перебуває в зворотній залежності щодо показників народжуваності. Для одержання високої освіти потрібні роки навчання, і в цей час люди, як правило, намагаються не заводити дітей. З підвищенням освітнього і культурного рівня в людей росте коло інтересів, і вони часто не хочуть відмовлятися від цікавих для них занять заради народження ще однієї дитини. До того ж освіченіші люди краще інформовані про способи запобігання вагітності, і тому ефективніше практикують внутрішньо сімейне планування народжуваності.

З підвищенням освітнього рівня в більшості країн поліпшується і добробут людей. У цілому рівень добробуту також перебуває в зворотній залежності щодо народжуваності, хоча цей зв'язок не абсолютний. Наприклад, у періоди, коли країна переживає кризу і доходи населення скорочуються, падає і народжуваність, і, навпаки, з поліпшенням матеріального становища чоловік і жінка нерідко реалізують народження, що раніше відкладалися. Проте забезпечені верстви звичайно мають менше дітей, порівняно з незаможними.

Від рівня освіти звичайно залежить і вид занять, що обумовлює диференціацію народжуваності і за видами трудової діяльності. Крім того, додатковий вплив на репродуктивну поведінку накладає ще й специфіка трудової діяльності.

На показниках народжуваності позначається і процес урбанізації. Для міського населення звичайно характерний нижчий рівень народжуваності порівняно з сільським населенням. Однак і ця залежність не абсолютна. Крім всього іншого, треба враховувати і вікову структуру населення, що, теж досить серйозно впливає на показники народжуваності.