Лекція № 10,11. Репродуктивне здоров'я населення

Репродуктивне здоров'я населення – це можливість подружньої пари народжувати дітей. В ідеалі рівень репродуктивного здоров'я оцінюють за результатами функціонування репродуктивної системи:

• кількості запліднень, які відбулися;

• кількості вчасно народжених дітей при відсутності штучних обмежень (протизаплідні заходи, аборти).

Відомо, що репродуктивна система є автономною, і немає прямій кореляції між станом загального й репродуктивного здоров'я. Але існує загальний біологічний механізм, що зв'язує ці 2 аспекти й направляє функціонування організму в найбільш прийнятне в цих умовах русло - це стрес. При погрозі виживання репродуктивна функція відключається, і запліднення не відбувається, тому що інтереси популяції стоять на другому місці після індивідуального виживання. По цій же причині стрес може переривати вагітність, піднімаючи нейроэндокринную орієнтацію на неї в організмі (так звану домінанту вагітності).

М.Сельє відносив жіночу безплідність при довго діючому стресі до «хвороб адаптації». Другий аспект цього ж вибору між індивідуальним виживанням і репродукцією - це токсикоз вагітності, що може привести до не виношування плода, як прояву недостатньої адаптації до вагітності внаслідок низького рівня соматичного здоров'я матері. Рівень репродуктивного здоров'я залежить від:

• репродуктивного потенціалу людини;

• сумісності партнерів;

• статевої культури, розуміння феномена чоловіка й жінки;

• грамотного регулювання дітородіння;

На сьогоднішній день безплідність - проблема кожної п'ятої пари в Україні. При цьому більш, ніж у половині випадків марним є чоловік. У наші дні 19-20% пар страждають безплідністю, для порівняння в 1991 році цей показник був тільки - 15 %, причому чоловіча безплідність зустрічається частіше, ніж жіноче (в 50% випадків).

Безплідність буває абсолютною і відносною, тимчасовою і постійною, первинною (у жінок що не вагітніли, при регулярному статевому житті без контрацептивів, протягом року) і вторинним (неможливість вагітності у жінок, які раніше були вагітні, поза залежністю від результату вагітності). По класифікації ВООЗ розрізняють - 85 жіночих причин безплідності й 16 - чоловічих.

До основних причин жіночої безплідності відносяться:

• ендокринна патологія (порушення функції ендокринних органів);

• трубна безплідність (внаслідок запальних процесів);

• імунологічні конфлікти;

• аномалії розвитку ( неправильне положення або недорозвинення внутрішніх полових органів);

• різні психогенні фактори;

Найчастіше зустрічаються поєднані випадки безплідності. Зустрічається абсолютна жіноча безплідність, коли по тим або інших причинах у жінки або взагалі відсутні жіночі полові органи (матка, яєчники), або є грубі пороки.

Найбільш часті причини чоловічої безплідності:

• запальні захворювання сечостатевих органів;

• захворювання, що передаються статевим шляхом;

• сексуальні порушення (імпотенція, передчасне або ретроградне сім'явивергання);

• непрохідність (обтурація) сім’я вивідних канальців;

• розширення вен насінного канатика (варикоцелє);

• гормональні порушення, що приводять до зниження сперматогенезу;

• анатомічні дефекти полового члена;

• імунологічна безплідність;

• ідеопатична безплідність;

У чоловіків, які перенесли у дитинстві паротит (свинку), дуже часто буває відсутність сперматозоїдів і еякуляції. Після проведення повного обстеження із приводу безплідності в 5-10 % випадків причина безплідності залишається нез'ясованої. Чоловічу безплідність ділять на секреторну форму (порушене утворення сперматозоїдів) і обтураційну форму (порушена прохідність сім’я вівідних проток).

Зараз серед причин безплідності велике значення має таке захворювання, як ендометріоз. Японці вважають, що практично 99% жінок страждають цією патологією. Серед наших подружніх пар це захворювання зустрічається в 36-37% пар.

Ендометріоз – патологічний процес, при якому за межами порожнини матки (у м'язовій оболонці матки, в інших органах полової системи й поза нею) відбувається доброякісне розростання тканини, по морфологічних і функціональних властивостях подібної эндометрию (внутрішньої, що відривається під час менструації оболонці матки). Це приводить до непрохідності маткових труб, спаєчним процесам, поразці кишечника й сечового міхура.

У цей час для лікування безплідності використовують допоміжні репродуктивні технології – коли лікарі беруть на себе частина процесів, які проходять до зачаття й на ранній стадії розвитку ембріона. ЭКО (экстракорпоральное запліднення) – найпоширеніший спосіб лікування, коли запліднення відбувається в пробірці. До новітніх технологій ставляться:

• донорство сперматозоїдів і яйцеклітин;

• сурогатне материнство;

• штучне запліднення сперми чоловіка;

• штучне запліднення сперми донора;

Є дуже цікавий аспект у лікуванні безплідності - основні процеси репродукції регулюються корою головного мозку, і коли жінка дуже бажає настання вагітності, то кора головного мозку гальмує настання овуляції. Тому бувають випадки, коли пацієнткам з абсолютною безплідністю говорили про неможливість завагітніти, то вагітність наступала. Раніше, коли в жінки була відсутня матка, це було абсолютною ознакою безплідності. Зараз існує державна програма допомоги таким подружнім парам. Якщо в жінки до 40 років відсутні 2 труби або матка, їх направляють на безкоштовне проведення допоміжних репродуктивних технологій.

В 15 % випадків безплідності причиною є імунний фактор - це несумісність слизу й несумісність сперматозоїда. Якщо чоловіки довгостроково постяться, то в них різко падає кількість сперматозоїдів, а якщо жінка схудла на 15-20 кг за короткий строк, у неї перестають функціонувати яєчники, тому потрібно харчуватися раціонально й збалансовано.

Профілактика безплідності. Насамперед це здоровий спосіб життя, відмова від уживання алкоголю, нікотину, позашлюбних полових контактів, при яких відбувається зараження різними інфекціями (хламидиями, микоплазмами, вірусами), планування вагітності й избегание абортів. Екологія, відсутність правильного виховання й спостереження за дівчинкою під час її вступу в перехідний період, спадкоємні захворювання – от фактори, що сприяють розвитку безплідності. Багато дівчинок народжуються від матерів із хронічними захворюваннями (хворі батьки - хворі діти).