Лекція № 7. Індивідуальне здоров’я та його діагностика

Валеологія - комплекс знань у їхньому практичному сенсі про фізичне, психічне й моральне ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ при його ВЗАЄМОДІЇ з навколишнім СЕРЕДОВИЩЕМ; про збереження й зміцнення здоров'я з моменту народження й до глибокої старості, профілактику хвороб, про повернення до стану здоров'я після хвороби, про продовження здорового життя. Валеологію як науку про здоров'я індивідуума, суспільства й Природи в цілому, можна підрозділити на індивідуальну й суспільну.

Індивідуальна - спрямована на збереження, збільшення й відновлення здоров'я окремої конкретної людини. Тут органічно сплітаються:

а) особиста гігієна;

б) психогігієна;

в) загартовування;

г) фізичні навантаження;

д) раціональне харчування;

ж) методики систем оздоровлення.

Валеологія базується на хімії, фізиці, біології, антропології, фізіології, патофізіології, теорії систем, синергетиці. Валеологія - це філософія медицини. Валеологію варто розглядати як перший етап становлення інтегративної медицини.

Основне завдання валеології – не підсумовування окремих медичних знань, а об'єднання їх у систему, інтегрування, у процесі чого можлива поява нових, якісно відмінних властивостей, у цьому випадку - нового медичного світогляду. Об'єктом валеології є:

• по-перше - здорова людина;

• по-друге - все його оточення й діючі фактори;

• у третіх - причини розвитку патологічного процесу, механізми повернення організму до стану здоров'я, захисно-пристосувальні механізми, іншими словами - процеси лікування, повернення до норми;

• у четвертих - профілактичні й оздоровчі заходи;

• у п'ятих - причини, механізми й ознаки старіння й можливі шляхи профілактики як старечої патології, так і старіння в цілому.

Діагностика — розділ медицини, що вивчає методи та принципи встановлення діагнозу (діагноз — розпізнання). Лікар є суб'єктом, а хворий — об'єктом пізнання. Під час дослідження хворого лікар будує модель хвороби, яку зіставляє з еталоном — нозологічною формою, описаною мовою сучасної науки.

Більш конкретний зміст поняття «Діагноз» — це короткий лікарський висновок про суть хвороби та стан хворого, а висновок може бути у двох формах "здоровий" або "хворий". Вважається, що коли у людини не виявлено прояву патології, то вона є "здоровою", а якщо є відхилення та зміни від фізіологічної норми, то вона "хвора". Але такий підхід є досить умовним, тому що у людини може бути принаймні чотири стани:

1) оптимальна стійкість до дії патогенних факторів, коли хороша фізична, психічна та соціальна адаптованість;

2) передхвороба, коли можливий розвиток патологічного процесу без зміни сили дії патогенного фактора, внаслідок зниження резистентності;

3) стан, який характеризується наявністю патологічного процесу без специфічних симптомів хвороби;

4) хвороба, тобто такий прояв патологічного процесу, який позначається на соціальному статусі хворого.

У зв'язку з цим валеологія розглядає три типи діагностичних моделей:

1. Нозологічна діагностика.

2. Донозологічна діагностика за функціональними показниками.

3. Діагностика здоров'я за прямими показниками.

Вибір моделі залежить від мети діагностики, тобто стан одного й того ж пацієнта може бути описаний різними моделями. З позиції валеології діагноз — це логічна формула, в якій відображено стан індивіда, виражений у поняттях сучасної медичної науки.