Обчислення і аналіз показника суспільного здоров'я «народжуваність»

Для вимірювання народжуваності застосовують систему показників, яка дозволяє визначити загальний її рівень, динаміку та інтенсивність, а також її величину в різних субнаселеннях (соціально-економічних і демографічних групах).

У демографії використовують два способи вивчення демографічних процесів і явищ метод умовного покоління і метод реального покоління. Відповідно показники народжуваності насамперед поділяють на показники, що належать до певного періоду часу (звичайно року), і показники, що характеризують визначену когорту, або покоління . Перші характеризують народжуваність, що спостерігалася протягом визначеного періоду, другі — народжуваність, властиву визначеним групам жінок.

Абсолютне число народжень показує, скільки всього дітей народилося в того чи іншого населення за визначений період (за рік). Величина абсолютного числа народжень дає перше уявлення про обсяги народжуваності і дозволяє робити порівняння за різними періодами часу та різними територіями.

Коефіцієнт (індекс) дітності — це відношення чисельності дітей у віці 0-14 років до чисельності жінок репродуктивного (15-49 років) віку.

Першим, простішим і широко вживаним відносним показником народжуваності є загальний коефіцієнт народжуваності. Його розраховують як відношення абсолютного числа народжень до середньої чисельності населення за період, звичайно за рік. Його величина сильно залежить не тільки від інтенсивності народжуваності, тобто від середнього числа дітей, народжених жінками, але і від демографічних та інших структур, у першу чергу від статево-вікової і шлюбної.

Природний приріст населення — різниця між народжуваністю й смертністю населення з розрахунку на 1000 осіб населення. У цей час у країнах Європи спостерігається зниження природного приросту населення за рахунок зниження народжуваності.

Середня тривалість очикуваного життя — число років, яке у середньому може прожити дане покоління народжених , якщо припустити, що на всьому протязі їхнього життя смертність буде такою ж, як у рік вирахування. У цей час високим показником уважається 65...75 років і більше, середнім 50...65 років і низьким 40...50 років.

Показником постаріння населення є частка осіб 60 років і більше. Високим постарінням населення вважається, якщо така вікова категорія становить 20% населення й більше, помірним постарінням - 5...10%, низьким - 3...5%.

Показники механічного руху населення.

Механічний рух населення — пересування (міграція) окремих груп людей з одного району в інший або за межі країни. Механічний рух населення дуже впливає на санітарний стан суспільства. Внаслідок пересування значних мас людей створюється можливість поширення інфекцій. Мігранти є одним з основних об'єктів соціальної роботи.

Показники захворюваності. Види захворюваності наступні:

• загальна захворюваність,

• захворюваність із тимчасовою втратою працездатності,

• інфекційна захворюваність і т.д.

Захворюваність населення показує рівень, частоту, поширеність всіх хвороб разом узятих і кожної окремо серед населення в цілому і його окремих групах за віком, статтю, професією й т.д. Показники захворюваності визначаються відповідною цифрою на 1000, 10000 або 100 000 осіб населення. Захворюваність має найважливіше значення у вивченні стану здоров'я населення.

Захворюваність вивчається на підставі аналізу медичної документації амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних установ:

• листків непрацездатності;

• карт хворих, що вибули зі стаціонару;

• статистичних талонів для реєстрації уточнених діагнозів;

• екстрених повідомлень про інфекційні захворювання;

• свідчень про смерть і т.д.

У теперішній час відбувається зміна структури смертності й захворюваності: якщо в минулому найпоширенішими захворюваннями були інфекційні (саме вони становили головну причину смертності населення), те зараз переважають неінфекційні, тобто хронічно, що протікають захворювання, — серцево-судинної, онкологічні, травми, нейропсихічні, ендокринні захворювання.

Це пов'язане з досягненнями медицини в боротьбі з масовими інфекційними захворюваннями: вакцинацією, заходами щодо охорони праці й зовнішнього середовища (ліквідація природних вогнищ малярії, чуми й т.д.), санітарною освітою й т.д. На першому місці із причин смерті знаходяться серцево-судинні захворювання, потім онкологічні захворювання, і, нарешті, травми. У нашій країні серцево-судинні захворювання посідають перше місце серед причин інвалідності. Зміні характеру захворюваності сприяє швидка зміна способу життя, що приводить до порушення адаптації людини в навколишнім середовищі.

Теорія хвороб цивілізації. Хронічні неепідемічні хвороби виникають тому, що цивілізація (зокрема, урбанізація) приводить до бурхливого наростання темпів життя, вириває людини зі звичних для нього умов життя, до яких він пристосовувався протягом багатьох поколінь, і людина залишається беззахисним перед темпами й ритмами сучасного життя. У результаті біологічні ритми людини, його здатності до адаптації перестають відповідати ритмам соціальним, тобто сучасні захворювання, наприклад серцево-судинні, прихильники теорії хвороб цивілізації розглядають як вираження непристосованості до середовища існування.

Показники інвалідності. Інвалідність — порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, уродженими дефектами, наслідками травм, що приводять до обмеження життєдіяльності.

Показники фізичного розвитку.

Фізичний розвиток — показник росту й формування організму — залежить не тільки від спадковості, але й від соціальних умов. Фізичний розвиток обстежуваних виявляється шляхом антропометричних і фізіометричних вимірів росту, маси тіла, окружності грудної клітки, м'язової сили, відкладень жиру, рівня артеріального тиску, життєвої ємності легенів.

На підставі отриманих даних установлюють стандарти фізичного розвитку для кожної вікової і статевої групи. Стандарти служать для індивідуальної оцінки фізичного розвитку, що проводиться на медичних оглядах. Рівень фізичного розвитку тісно пов'язаний із клімато-географічними умовами й різними етнічними групами, для чого створюються місцеві стандарти.

Методи оцінки фізичного розвитку: метод індексів; метод стандартів і антропометричних профілів; метод кореляції і шкал регресії;

Метод індексів заснований на співвідношенні окремих ознак фізичного розвитку. Є кілька десятків різних індексів серед яких найбільш поширені: ваго-ростові індекси; грудно-ростовий індекс; різні «життєві» індекси;

Ваго-ростові індекси: індекс Кетлє - індекс показує скільки грамів ваги тіла приходиться на 1 см довжини тіла. Він коливається у чоловіків в межах 350-400, а у жінок 325-375.. Індекс Брока виходячи з цього індексу, вага тіла в «нормі» повинна дорівнювати довжині тіла мінус 100 одиниць.

Грудно-ростові індекси. Індекс пропорційності розвитку грудної клітки. Середні дані для чоловіків + 5,8 см, для жінок + 3,8. Природно, що у широкогрудих спортсменів цей індекс вищий, ніж у вузькогрудих.

„Життєвий індекс” слугує для визначення функціональних можливостей апарату зовнішнього дихання. Для дорослих чоловіків середній показник 60 мл, для жінок – 50 мл, для спортсменів – 60-70 мл, для спортсменок – 55-6- на 1 кг ваги тіла.

Метод стандартів і антропометричних профілів. Стандарти – це спеціальні оціночні таблиці середніх значень ознак фізичного розвитку, які отримані при статистичній обробці антропометричних даних ( довжини тіла, обхвату грудей, ваги тіла і т.і.) великого числа осіб однорідної групи ( за віком, статтю, професією). Для того, щоб краще оцінити фізичний розвиток використовують графік, який має назву „антропометричний профіль” фізичного розвитку. Крім вищезгаданих методів, для оцінки фізичного розвитку використовують метод кореляції або шкал регресії.

Прискорені темпи фізичного розвитку називаються акселерацією. Акселерація спостерігається вже в період внутрішньоутробного розвитку плода. Надалі триває прискорення темпів росту маси тіла, раннє полове дозрівання, раннє окостеніння кістяка. Є припущення, що акселерація сприяє ймовірності розвитку серцево-судинних захворювань, цукрового діабету й т.д.