1.5. Рослинний покрив

Серед факторів ґрунтоутворення рослинність відіграє важливу роль. Вона є джерелом органічної частини ґрунту. З найхарактерніших рис природи Розточчя треба назвати найбільшу серед рівнинних районів Львівщини лісистість до 40% території. Серед лісів переважають широколистяні, здебільшого букові і дубові, а також хвойно-широколистяні ліси.

Меншу площу займають соснові ліси. Широколистяні ліси ростуть на внутрішніх пагорбах гряд з більш важкими за гранулометричним складом дерново-слабопідзолистими і сірими лісовими ґрунтами, а хвойні - на зовнішніх пагорбах, що простягнулися уздовж гідрографічної сітки. Для останніх характерні більш легкі за гранулометричним складом дерново-підзолисті і слабопідзолисті зв'язно-піщані ґрунти.

Букові ліси, найцікавіші з флористичної точки зору, займають високі пагорби з близьким до поверхні заляганням крейди. За цих умов у верхній і середній частинах крутих схилів вони представлені чистими насадженнями з переважанням у травяному покриві осоки волосистої.

Ділянка дослідження знаходиться в пониженій частині і для неї характерна лучно-трав’яна рослинність.

Отже, особливості рельєфу, мозаїчність ґрунтового покриву, своєрідний мікроклімат зумовили формування унікальної лісової та болотної рослинності. Тут перекриваються ареали більшості основних євразійських видів дерев і чагарників. Ніде у світі не можна побачити природний ліс, що складається з дерев сосни, дуба, бука, ялиці, смереки, явора, граба, ясена, клена, в'яза та липи, що ростуть разом, а на Розточчі такі ліси ще збереглися.

1.6. Ґрунтовий покрив

За агрогрунтовим районуванням Розточчя розміщене в межах двох агрогрунтових провінцій: Західно-Подільської провінції (переважно дерново-підзолистих оглеєних ґрунтів і торфовищ) Подільської агрогрунтової зони Західнолісостепової провінції (сірих лісових, чорноземів опідзолених і чорноземів типових вологих) Лісостепової зони .

Дерново-підзолисті ґрунти утворились під пологом лісу переважно на безкарбонатних породах. За грануметричним складом ґрунти поділяються на три групи:

• піщані;

• середньосуглинкові;

• глинисті;

Дерново-підзолисті піщані ґрунти поширені переважно в поліських районах області. Орні землі з цими грунтами становлять 6,3% від загальної площі ріллі. Значні їх площі зайняті лісами. Серед них переважають слабопідзолисті здебільшого глеюваті підтипи. За будовою профілю і морфологічними ознаками серед них розрізняють підзолисті борові піски на гривистих, часто горбкуватих еолових (перевіяних вітром) пісках і звичайні дерново-слабопідзолисті, які сформувались під змішаними лісами на алювіальних (річкових) і зрідка на флювіогляціальних (водно-льодовикових) пісках.

Дерново-підзолисті піщані ґрунти характеризуются мізерним вмістом гумусу, дуже малою місткістю вбирного комплексу, низьким ступенем насиченості основами, кислою реакцією і незначною кількістю рухомих поживних речовин.

За генезисом, властивостями та агровиробничими особливостями лісостепові опідзолені ґрунти поділяються на дві групи: сірі і ясно-сірі лісові та темно-сірі опідзолені і чорноземи опідзолені.

Сірі та ясно-сірі опідзолені ґрунти місцями залягають на Розточчі. Сірі лісові більш поширені, ніж ясно-сірі. Сформувались вони під широколистяними лісами, тому їх називають також сірими та ясно-сірими лісовими грунтами.