
- •Поняття будівельних конструкцій
- •Історична довідка про бк
- •3. Вимоги до бк. Їх переваги та недоліки
- •7.Розрахунок за граничними станами і групи
- •11. Розрахунок за граничними станами іі групи
- •8. Класифікація навантажень та впливів за терміном дії.
- •9. Нормативні та розрахункові опори матеріалів.
- •Система коефіцієнтів в розрахунку за граничними станами.
- •Механічні властивості та фізичні характеристики сталі
- •13 Міцність і хімічний склад сталей
- •14 Хімічні елементи для легування сталей
- •15 Шкідливі домішки в сталях
- •16 Маркування будівельних сталей
- •17 Термічна обробка сталей. Види сталей для будівельних конструкцій.
- •18 Загальна характеристика алюмінієвих конструкцій
- •19 Корозія металевих конструкцій та методи боротьби з нею.
- •20 Сортамент стальних і алюмінієвих профілів
- •21 Робота металу за дії статичного навантаження
- •22 Поняття про складний напружений стан
- •23 Крихке руйнування металу
- •24 Наклеп, старіння сталі. Вплив температури на механічні властивості
- •Вплив температури
- •25 Концентрація напружень
- •26 Втомність металу
- •27 Робота і розрахунок центрально-розтягнутих елементів
- •28 Розрахунок центрально стиснутих елементів
- •29 Проектування суцільної центрально-стиснутої колони
- •30 Розрахунок згинальних елементів у пружній стадії роботи матеріалу
- •31 Розрахунок згинних елементів у пружно-пластичній стадії роботи матеріалу
- •35,36 Розрахунок позацентрово навантажених елементів
- •39 Переваги та недоліки зварювання. Види зварювання в будівництві
- •42. Класифікація зварних швів
- •41. Типи зварних з’єднань
- •43. Розрахунок стикових швів при різних напружених станах з’єднань
- •44,45 Розрахунок кутових швів. Геометричні характеристики швів
- •46.Конструктивні вимоги до кутових швів.
- •47. Болтові з'єднання. Загальна характеристика
- •48. Розрахунок болтових з'єднань на звичайних болтах
- •50 Позначення та розміщення болтів в з'єднанні.
- •51 Загальна характеристика балок
- •52. Компоновка балочних кліток
- •53. Розрахунок плоского стального настилу
- •52. Компоновка поперечного перерізу
- •IX , Iy , Wx , Sx, Sf (статичний момент одного поясу відносно осі х-х).
- •56Перевірка міцності.
- •58Перевірка загальної стійкості.
- •57 Зміна перерізу по довжині балки
- •58.Перевірка загальної стійкості.
- •59. Місцева стійкість елементів складеної зварної балки
- •60. З'єднання поясів зі стінкою в зварних складених балках
- •61.Опорні частини балок
- •62.Стики прокатних балок.
- •63.Монтажні стики складених балок за допомогою болтів.
14 Хімічні елементи для легування сталей
Легуючі додатки вводять для покращення властивостей сталі (хром, нікель, мідь, вольфрам, молібден та ін.).
Залежно від наявності легуючих додатків сталі поділяють на:
вуглецеві сталі (без легуючих додатків);
леговані сталі (з легуючими додатками).
Леговані сталі отримують з вуглецевих, вводячи легуючі додатки.
Вуглецеві сталі залежно від вмісту вуглецю (в % за масою) поділяють на три групи:
маловуглецеві (0,1…0,22% вуглецю) – використовують в будівельних конструкціях;
середньовуглецеві (0,25…0,5% вуглецю) – використовують в машинобудуванні;
багатовуглецеві (0,6…1,2% вуглецю) – використовують в інструментальній промисловості.
Маловуглецева сталь має високу пластичність, хорошу здатність до зварювання, в неї відсутні тенденції до крихкого руйнування, що в повній мірі відповідає високим вимогам до сталей будівельних конструкцій. Підвищений вміст вуглецю (2 і 3 групи) хоча і збільшує міцність сталі, але одночасно робить її крихкішою і менш здатною до зварювання. Тому в будівельних конструкціях використовується лише маловуглецева сталь.
Леговані сталі залежно від сумарного вмісту легуючих додатків (в % за масою) поділяють на три групи:
низьколеговані (до 2,5% легуючих додатків);
середньолеговані (2,6…10%);
високолеговані (більше 10%).
В будівельних конструкціях використовують тільки низьколеговані сталі.
Маловуглецеві та низьколеговані сталі, які використовують в будівельних конструкціях, мають загальну назву – будівельні сталі.
15 Шкідливі домішки в сталях
Сталь – це сплав заліза з вуглецем, незначною кількістю шкідливих домішок (які попадають з руди або утворюються в процесі виплавлення) та легуючими додатками.
Шкідливими домішками є сірка, фосфор, азот та кисень, який попадає з повітря під час виплавлення. Найбільш шкідливими є сірка та фосфор. Сірка надає сталі червоноламкості, тобто підвищує крихкість і спричиняє утворення тріщин при високій температурі (t=800…1000°С). Фосфор знижує пластичність і ударну в’язкість сталі та надає холодноламкості, тобто зумовлює утворення тріщин при низьких температурах. У зв’язку з цим вміст сірки та фосфору в сталі повинен бути обмеженим: вміст сірки – не більше 0,05%; вміст фосфору – не більше 0,04% за масою.
16 Маркування будівельних сталей
Сталі з однаковим хімічним складом і механічними характеристиками становлять марку. Для позначення марок застосовують літерно-цифрову систему.
В позначенні марок маловуглецевих сталей вказують:
1) групу постачання (Б або В, група А не позначається);
2) умовний порядковий номер сталі (від СтО до Ст5; в інженерних конструкціях використовується сталь Ст3, яка має достатньо високу межу текучості, пластична, добре зварюється);
3) ступінь розкислювання (сп, пс, кп);
4) категорію сталі за ударною в’язкістю (від 2 до 6; 1 категорія не вказується).
5) групу міцності. Деякі марки сталей поділяють на дві групи міцності. Друга група міцності має межу текучості на 30 МПа вищу від першої.
Наприклад: ВСт3сп5 (“В” – група постачання; “Ст3” – умовний порядковий номер сталі; “сп” – ступінь розкислювання (спокійна сталь); “5” – категорія сталі за ударною в’язкістю); ВСт3пс6-2 (“В” – група постачання; “Ст3” – умовний порядковий номер сталі; “пс” – ступінь розкислювання; “6” – категорія сталі за ударною в’язкістю; “2” – друга група міцності).
Позначення марок низьколегованих сталей наступне. Перші цифри – середня кількість вуглецю в сотих частках процента. Далі йдуть літери, які позначають наявність легуючих елементів: Ю (алюміній) – розкислює сталь, підвищує ударну в’язкість; С (кремній) – розкислює сталь, але погіршує здатність до зварювання; Г (марганець) – підвищує міцність; Д (мідь) – підвищує корозійну стійкість; А (азот) – в хімічно зв’язаному стані з легуючими елементами (нітриди) покращує механічні властивості; Н (нікель), Х (хром), Ф (ванадій), В (вольфрам), М (молібден), Т (титан), Р (бор) - підвищують міцність.
Цифра, що стоїть після літери – кількість легуючого елемента у процентах (цифру 1 не проставляють). Якщо легуючого компонента міститься менш ніж 0,3%, то він не вводиться у позначення марки.
Наприклад: 10ХСНД – низьколегована сталь з вмістом вуглецю 0,1% та легуючими додатками хрому, кремнію, нікелю та міді у кількості 0,3%…1% (літера без цифри означає вміст елемента в межах 0,3…1%); 15Г2СФ – низьколегована сталь з вмістом вуглецю 0,15% та легуючими додатками марганця (2%), кремнію та ванадію (по 0,3…1%).
В практиці цілий
ряд різних марок сталі мають однакову
міцність. А тому ті марки сталі, які
мають однакову міцність, об’єднуються
в окремі класи. Позначення класів
наступне: С235, С245, С255 і т.д. Літера “С”
є скороченням слова “сталь”, а число
означає найбільшу межу текучості
(
)
сталей
даного класу в МПа (наприклад, для сталі
С235
).
Таке об’єднання сталей в класи є зручним
для виконання можливої взаємозаміни
марок сталі.