2. Види електричних травм

Травми, що їх людина зазнала в наслідок дії електричного струму, поділяють на місцеві, загальні (електричні удари) і змішані (місцеві електричні травми й електричні удари одночасно).

Місцеві електричні травми – чітко виражені місцеві порушення тканин організму, найчастіше це ушкодження шкірного покриву, а іноді м'яких тканин, суглобних сумок і кісток. Місцеві електричні травми виліковуються, працездатність людини відновлюється цілком чи частково.

Характерні види місцевих електричних травм – електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електрофтальмія і механічні ушкодження. Найбільш розповсюджені електричні опіки, причому близько 1/3 їх числа супроводжується іншими ураженнями.

Розрізняють опіки: струмові (контактні) і дугові. Контактні електроопіки, тобто ураження тканин у місцях входу, виходу і на шляху електроструму виникають в результаті контакту людини зі струмоведучою частиною. Ці опіки виникають при експлуатації електроустановок напругою не вище 1—2 кВ. Дуговий опік обумовлений впливом електричної дуги, що створює високу температуру. Дуговий опік виникає при роботі електроустановок, часто є наслідком випадкових коротких замикань в установках вище 1000В чи помилкових операцій персоналу. Ураження виникає від полум'я електричної дуги чи одягу, що зайнявся від неї.

Можуть бути також комбіновані ураження (контактний електроопік і термічний опік від полум'я електричної дуги чи одягу, що зайнявся, електроопік у поєднанні з різними механічними ушкодженнями.

За глибиною ураження всі опіки поділяються на чотири ступені: перший супроводжується почервонінням і набряком шкіри; другий – утворенням водяних пухирів; третій – омертвінням поверхневих і глибоких шарів шкіри; четвертий – обвуглюванням шкіри, ураженням м'язів, сухожиль і кісток.

Електричні знаки це чітко окреслені плями сірого чи блідо-жовтого забарвлення на поверхні шкіри людини, що зазнала дії струму. Знаки мають круглу чи овальну форму із заглибленням у центрі. Вони бувають у вигляді подряпин, невеликих ранок чи забитих місць, бородавок, крововиливів у шкірі і мозолів.

Металізація шкіри – проникнення в її верхні шари частинок металу, що розплавився під дією електричної дуги. Це можливо при коротких замиканнях, відключеннях роз'єднувачів і рубильників під навантаженням тощо. Уражена ділянка шкіри має шорстку поверхню, колір якої визначається кольором сполук металу, що потрапив на шкіру: зелений виникає при контакті з міддю, сірий – з алюмінієм, синьо-зелений – із латунню, жовто-сірий – зі свинцем.

Електроофтальмія – запалення зовнішніх оболонок ока в наслідок впливу могутнього потоку ультрафіолетових променів. Таке опромінення можливе при наявності електричної дуги (наприклад, при короткому замиканні), що є джерелом інтенсивного випромінювання не тільки видимого світла, але й ультрафіолетових і інфрачервоних променів.

Механічні ушкодження виникають в результаті різких, мимовільних (рефлекторних), судомних скорочень м'язів під дією струму, що проходить через тіло людини. При цьому можливі розриви шкіри, кровоносних судин і нервової тканини, а також вивихи суглобів і переломи кісток.

Електричний удар — це збудження тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Розрізняють чотири ступені електричного удару:

I – судомне скорочення м'язів без втрати свідомості;

II – судомне скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця;

III – втрата свідомості і порушення серцевої діяльності чи (і) дихання;

IV – клінічна смерть, тобто відсутність дихання і зупинка кровообігу