2. Захист працівників від електромагнітного випромінювання

Організаційні й інженерно-технічні заходи виконуються, як правило, органами санітарного нагляду. Вони здійснюють гігієнічну оцінку нового будівництва і реконструкції об'єктів, що використовують радіозасоби, технологічних процесів і устаткування з використанням ЕМП, а також здійснюють поточний санітарний нагляд за об'єктами, що використовують джерела випромінювання і т.п.

Розташувати об'єкти, що випромінюють і сприймають опромінення, потрібно так, щоб інтенсивність опромінення людей була зведена до мінімуму, необхідно зменшити імовірність проникнення людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП і ЕМВ, скоротити час їхнього перебування під опроміненням. Потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною.

Інженерно-технічні методи і засоби захисту розділяють на колективні (для групи будинків, району, населеного пункту), локальні (для окремих будинків, приміщень) і індивідуальні.

Колективний захист базується на особливостях поширення радіохвиль в умовах рельєфу місцевості. Найбільш доцільно використовувати природні екрани, тобто складки місцевості, лісонасадження, не житлові будинки.

Установкою антен на великій висоті досягають зменшення в багато разів інтенсивності поля, що опромінює населений пункт. Ефективність такого захисту зменшується з відстанню.

При захисті від випромінювання за допомогою екрану повинно враховуватися згасання хвилі при проходженні через екран. Для екранування можна використовувати рослинність. Спеціальні екрани (щити), що відбивають або поглинають радіохвилі дорогі, малоефективні і використовуються рідко.

Локальний захист базується на використанні радіозахисних матеріалів, що забезпечують високе поглинання енергії випромінювання в матеріалі і відбивання його від поверхні. Для екранування шляхом відбивання використовують металеві аркуші і сітки з доброю провідністю. Захист приміщень здійснюють обклеюванням стін металізованими шпалерами; захистом вікон сітками, металізованими шторами.

До інженерно-технічних засобів захисту також належать: а)конструктивна можливість випромінювача працювати на зниженій потужності в процесі налагодження, регулювання і ремонту; б) дистанційне керування.

Персонал, що обслуговує радіозасоби у безпосередній близькості від них, захищають екрануванням апаратури за допомогою матеріалів, що поглинають ЕМВ, як однорідного складу, так і композиційних (з різноманітних діелектричних і магнітних речовин). Поверхня екранів виготовляється шорсткою, ребристою чи у виді шипів, що підвищує їх ефективність. Матеріали, що поглинають ЕМВ, використовуються для захисту від полів і випромінювань екранованих джерел.

Для захисту тіла використовується одяг з металізованих тканин і матеріалів, що поглинають ЕМВ. Металізована тканина складається з бавовняних чи капронових ниток, спірально оповитих металевим дротом. Таким чином, ця тканина, як і металева сітка (при відстані між нитками до 0,5мм.) послабляє випромінювання на 20—30 дБ. При зшиванні деталей захисного одягу забезпечують контакт ізольованих провідників за допомогою електропровідних розчинів чи клеїв, що забезпечують гальванічний контакт чи збільшують ємнісний зв'язок проводів, що не контактують.

Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з провідною плівкою двоокису олова. Гумова оправа окулярів має запресовану металеву сітку чи обклеєна металізованою тканиною.

Для захисту від випромінювань оптичного діапазону використовують колективні та індивідуальні заходи і засоби захисту. Найбільш дієвим способом захисту є закривання джерел випромінювання значної потужності світлонепроникними кожухами та екранами, внутрішня поверхня яких відбиває промені оптичного діапазону. В залежності від довжини хвилі використовуються різні матеріали. Для прикладу металеві огородження можуть використовуватися для захисту від УФ та видимого випромінювання. Для захисту від ІЧ випромінювання металеві кожухи не ефективні.

Засоби індивідуального захисту – це спеціальні окуляри, спеціальний одяг та ін.