БІЛЕТ 5

1.Охорона праці жінок

В Україні рівність прав жінки і чоловіка конституційно закріплена статтею 24 Конституції України. Згідно статті 10 Закону України “Про охорону праці” забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; на підземних роботах, крім деяких нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням; а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Стаття 175 КЗпП забороняє залучення жінок до робіт у нічний час (з 22.00 до 6.00), за винятком окремих галузей народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Передбачено надавати пільги вагітним і жінкам, які мають дітей віком до трьох років. Їх забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження. Закон України “Про відпустки” (ст. 17) передбачає надання жінкам на підставі медичного висновку оплачуваної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 після пологів). Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату за мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням

2.Вплив параметрів мікроклімату на організм людини

Параметри мікроклімату безпосередньо впливають на теплове самопочуття людини і його працездатність. Зниження температури і підвищення швидкості руху повітря сприяють посиленню конвективного теплообміну й процесу тепловіддачі при випаровуванні поту може привести до переохолодження організму. Підвищення швидкості повітря погіршує самопочуття, тому що сприяє посиленню процесу тепловіддачі при випарі поту.

Перенесення людиною температури, як і її тепловідчуття, залежать від вологості й швидкості навколишнього повітря. Чим більше відносна вологість, тим менше випаровується поту в одиницю часу й тем швидше настає перегрівання тіла. Недостатня вологість повітря також є несприятливою для людини внаслідок інтенсивного випару волога зі слизових оболонок, їхнього пересихання, розтріскування й забруднення хвороботворними мікроорганізмами.

Величина потовиділення мало залежить від нестачі води в організмі чи від її надмірного споживання. Допускається зниження маси людини на 2...3 % шляхом випаровування вологи — зневоднювання організму. Зневоднювання на 6 % спричиняє порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору; випар вологи на 15...20 % приводить до смертельного результату.

Разом з потом організм утрачає значну кількість мінеральних солей. За несприятливих умов утрата рідини може досягати 8 –10 л. за зміну. Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду і приводить до порушення діяльності серцево-судинної системи.

Наявність кисню у вдихуваному повітрі – необхідна, але недостатня умова для забезпечення життєдіяльності організму. Інтенсивність дифузії кисню в кров визначається парціальним тиском кисню в альвеолярному повітрі. Найбільше успішно дифузія кисню в кров відбувається при парціальному тиску кисню в межах 95...120 мм рт. ст. Зміна цими межами приводить до утруднення подиху й збільшення навантаження на серцево-судинну систему.

3.Завдання і види пожежної охорони

Згідно ст. 3 ЗПБ забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.

Громадяни України, та інші особи які перебувають на території України, зобов'язані: а) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем; б) повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.

Основними завданнями пожежної охорони є: здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог; запобігання пожежам і нещасним випадкам на них; гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Згідно статті 15 ЗПБ пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну. Існує також поділ пожежної охорони на професійну та добровільну.

На об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, створюються підрозділи відомчої пожежної і пожежно-сторожової охорони, які здійснюють свою діяльність згідно з положеннями, погодженими з МНС.

Підрозділи відомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, який встановлюється державною пожежною охороною.

Ці підрозділи у питаннях підготовки особового складу та організації гасіння пожеж керуються нормативними актами, що діють у державній пожежній охороні.

На підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння можуть створюватися з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших громадян добровільні пожежні дружини (команди), Положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою об'єднання зусиль трудових колективів, вчених, фахівців пожежної охорони та окремих громадян у галузі забезпечення пожежної безпеки можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні протипожежні об'єднання громадян, які здійснюють свою діяльність згідно з чинним законодавством України.

БІЛЕТ 4

1.Охорона праці неповнолітніх.

Згідно статті 11 Закону України “Про охорону праці” не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми .

Забороняється приймати на роботу осіб молодше від шістнадцяти років, за винятком п'ятнадцятирічних осіб, які можуть бути прийняті на роботу за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Допускається приймання на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і студентів середніх спеціальних навчальних закладів з метою підготовки молоді до продуктивної праці, за умови виконання роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для п'ятнадцятирічних – 24-годинний. Заробітна плата їм виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року. Тривалість такої відпустки один календарний місяць.

Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх.

2.Атестація робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць за умовами праці (далі по тексту - атестація) має проводитися на підприємствах, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Фактично під це визначення попадають всі діючі підприємства та організації, бо мало знайдеться місць, де б не було жодного шкідливого фактора.

Результати атестації є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», інших пільг та компенсацій (таких як - щорічна додаткова відпустка, доплата працівникам за умови праці, скорочена тривалість робочого тижня, видача молока та інших рівноцінних продуктів тощо), а також розроблення і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів (включаючи і колективний договір) щодо покращання умов трудової діяльності.

Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Атестація робочих місць полягає у:

- виявленні на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин, що їх створюють;

- проведенні санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці на робочому місці;

- комплексній оцінці факторів виробничого середовища щодо відповідності їх характеристик - стандартам, санітарним нормам і вимогам нормативно-правових документів;

- обґрунтуванні віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці;

- підтвердженні і встановленні права працівника на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день та інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

- перевірці правильності застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

- вирішенні спірних питань, які можуть виникнути між роботодавцем та працівниками щодо умов праці і оздоровлення.

3.Надання першої допомоги при ураженні електрострумом.

Рятування ураженого залежить від дії електричного струму, а також від швидкості відділення його від струму, а також від швидкості і правильності надання йому допомоги. Зволікати в її наданні може викликати загибель ураженого. При уражені електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не треба відмовлятися від надання допомоги ураженому і вважати його мертвим, якщо не має дихання, серцебиття, пульсу.

При визволені ураженого від дії струму необхідно негайно надати йому лікарську допомогу у відповідності з його станом.

Якщо уражений не втратив свідомості, його треба відвести або віднести в зручне для відпочинку місце, створити повний спокій, запропонувати полежати, створити приплив свіжого повітря.Якщо уражений знаходиться у безсвідомості, але дихає нормально і у нього прослуховується пульс, потрібно негайно визвати лікаря, а до його приходу надати допомогу – привести ураженого у свідомість, давати нюхати нашатирний спирт, злегка змочити лице водою, забезпечити приплив свіжого повітря.

Якщо уражений знаходиться в тяжкому стані, тобто не дихає, або переривчасто, необхідно, не втрачаючи часу, приступити до штучного дихання.

Якщо в ураженого відсутня свідомість, дихання, пульс, шкіра синюча, і зіниці широкі, можна припустити, що він знаходиться в стані клінічної смерті, і негайно приступити до штучного дихання по способу “із рота в рот”, або “із рота в ніс” та зовнішнього масажу серця. Ні в якому разі не можна заривати ураженого в землю, тому це принесе тільки шкоду і приведе до втрати дорогих для його спасіння хвилин.Якщо після вдувань повітря, грудна клітина не розправляється, необхідно висунути нижню шелепу ураженого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук беруть щелепу ззаду за кутки і, упираючись великими пальцями в її край нижче куточків рота, відтягують і висовують щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли попереду верхніх.Якщо щелепа ураженого сильно стиснута і відкрити рота не вдається, слід проводити штучне дихання “із рота в ніс”. Штучне дихання проводяться до повного глибокого і ритмічного самостійного дихання.При уражені електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але і зупинка кровообігу, тоді коли серце не забезпечує циркуляції крові по судинам; якщо натискати на грудину штовховими рухами, то кров буде надходити з серця, майже так, як це відбувається при його природному скороченні. Якщо допомогу надає одна людина, вона розташовується збоку від ураженого і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (по способу “із рота в рот”, або “із рота в ніс”), потім піднімається, залишається на цій же стороні від ураженого, долоню однієї руки він кладе на нижню половину грудини, а пальці піднімає. Долонь другої руки він кладе поверх першої руки поперек або уздовж та натискає, допомагаючи нахилом свого корпусу. Руки при натискуванні повинні бути направлені у ліктях. Натискати слід швидкими поштовхами так, щоб змістити грудину на 4-5 см. тривалість натискання не більше 0,5 с. Інтервал між окремими натисканнями - -,5 с. в паузах рук з грудини не знімати, пальці залишаються прямі, руки повністю випрямлені в ліктях. Якщо пожвавлення проводить одна людина, співвідношення “дихання-масаж” 2:15, якщо проводять дві особи – 1:5.

БІЛЕТ 10

1.Служба охорони праці підприємства.

Основними завданнями комісії з питань охорони праці є:

- захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці; підготовка рекомендацій власнику та працівникам з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;

- узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення єднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

- вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.

Комісія з питань охорони праці має право:

- звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин в сфері охорони праці;

- створювати робочі групи з числа членів Комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

- знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

- в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).

Комісію очолює голова, який обирається на її засіданні. Із складу Комісії обирається також заступник голови та секретар Комісії. Члени Комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. Комісія проводить засідання по мірі необхідності, але не менш одного разу на квартал.

2. Ультразвук та інфразвук, їх вплив на організм людини.

Ультразвук як пружні хвилі не відрізняється від чутного звуку, однак, більш висока частота коливного процесу сприяє більшому згасанню коливань внаслідок трансформації енергії в теплоту.

Джерелами ультразвуку є генератори, що працюють у діапазоні частот від 12 до 22 кГц для очищення виливків, в апаратах для очищення газів. У гальванічних цехах ультразвук виникає під час роботи травильних ванн і ванн для знежирення. Його вплив спостерігається на відстані 25 – 50 м від устаткування. При завантаженні і вивантаженні деталей має місце контактний вплив ультразвуку.

Низькочастотні ультразвукові коливання добре поширюються в повітрі. Біологічний ефект їхнього впливу на організм залежить від інтенсивності, тривалості впливу і розмірів поверхні тіла, що піддається дії ультразвуку. Тривалий систематичний вплив ультразвуку, що поширюється в повітрі, викликає функціональні порушення нервової, серцево-судинної й ендокринної систем, слухового і вестибулярного аналізаторів. У працюючих на ультразвукових установках відзначають виражену астенію, судинну гіпотонію, зниження електричної активності серця і мозку.

При у впливі інфразвуку на організм рівнем 110...150 дБ можуть виникати неприємні суб'єктивні відчуття і численні реактивні зміни: порушення в ЦНС, серцево-судинній і дихальній системах, вестибулярному аналізаторі. Відзначають скарги на головні болі, запаморочення, відчутні рухи барабанних перетинок, дзенькіт у вухах і голові, зниження уваги і працездатності; може з'явитися почуття страху, сонливість, утруднення мови; специфічна для дії інфразвуку реакція – порушення рівноваги. При впливі інфразвуку з рівнем 105 дБ відзначені психофізіологічні реакції у формі підвищення тривожності і непевності, емоційній нестійкості.

Гігієнічна регламентація інфразвуку виконується по санітарними нормами ДСН 3.3.6 – 037 – 99 “Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку”, що задають гранично допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях для різних видів робіт, а також у житлових і суспільних приміщеннях і на території житлової забудови .

3. Призначення, принцип роботи і приведення в дію порошкових вогнегасників.

Порошкові вогнегасники діляться на:

вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежа класів A,B,C,E;

вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежа класів B,C,E.[1]

Є найбільш універсальним по області застосування й по робочому діапазоні температур (особливо із зарядом типу ABCE), якими можна успішно гасити майже всі класи пожеж, у тому числі й електроустаткування, що перебуває під напругою 1000 В. Вогнегасники не призначені для гасіння загорянь лужних і лужноземельних металів й інших матеріалів, горіння яких може відбуватися без доступу повітря. Вогнегасні порошки — це мінеральні солі з різними добавками, що перешкоджають злежуванню й комкуваню. Як основу для вогнегасних порошків використовують фосфорноаммонійні солі (моно-, диаммонійфосфати, аммофос), карбонат і бікарбонат натрію й калію, хлориди натрію й калію й ін. Як добавки — кремнеорганічні сполуки, аеросил, біла сажа, стеарати металів, нефелин, тальк й ін.

Порошки зберігають у спеціальних упакуваннях, охороняючи їх від зволоження. Під час зберігання порошки хімічно неактивні, не мають абразивну дію. При впливі вогнегасного порошку на чорні й кольорові метали при нормальній вологості корозії не відбувається. Корозія металів протікає тільки при змочуванні (зволоженні) порошку на металевих поверхнях. Вплив порошку на лакофарбові поверхні не відзначено.

Особливості застосування порошкових вогнегасників

-Відсутність при гасінні охолоджуючого ефекту, що може привести до повторного запалення вже погашеного пального від нагрітих елементів будівельних конструкцій або устаткування;

-Значне забруднення порошком об'єкта, не дозволяє використати порошкові вогнегасники для захисту обчислювальних залів, електронного устаткування, електричного устаткування з обертовими елементами, музейних експонатів тощо.

-У результаті утворення порошкової хмари при гасінні утвориться багато пилу і різко знижується видимість (особливо в приміщеннях невеликого розміру);

-Маючи високу дисперсність, вогнегасні порошки при зберіганні проявляють схильність до комкання й злежування, що може призвести до втрати вогнегасної здатності. Тому при використанні порошків у вогнегасниках необхідно суворо дотримуватися рекомендованого режиму зберігання.

БІЛЕТ 11.

1.Порядок стажування робітників.

2.Класицікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом.

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення поділяються на три категорії:

особливо небезпечні приміщення;

приміщення з підвищеною небезпекою;

приміщення без підвищеної небезпеки.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють особливу небезпеку: дуже високої відносної вологості повітря (близько 100%), хімічно активного середовища; або одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену небезпеку.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю в них однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку: високої відносної вологості повітря (перевищує 75% протягом тривалого часу); високої температури (перевищує 35 °С протягом тривалого часу); струмопровідного пилу; струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної і т. п.); можливості одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з'єднані із землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють особливу або підвищену небезпеку.

Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового доторкання до струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування та електрифікованого ручного інструменту в приміщеннях з підвищеною небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а у особливо небезпечних приміщеннях – до 12.

3. Порядок дій у разі виявлення пожежі.

При виявленні пожежі необхідно: негайно сповістити про це в пожежну службу телефоном за номером 101 (при цьому чітко назвати адреса організації, місце пожежі, свою посаду і прізвище, а також повідомити про наявність у будинку людей); задіяти систему оповіщення про пожежу; вжити заходів до евакуації людей; сповістити про пожежу керівника організації чи працівника, що заміняє;організувати зустріч пожежних підрозділів; приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежегасіння (внутрішніми пожежними кранами, вогнегасниками тощо).

Адміністрація об'єкту, керівники підрозділів і інші посадові особи при виникненні пожежі зобов'язані:

- перевірити, чи повідомлено в пожежну службу про виникнення пожежі;

- організувати по наявних відпрацьованих планах евакуацію людей, ужити заходів до запобігання паніки серед присутніх, для чого: організувати включення системи оповіщення про пожежу; при наявності гучномовного зв'язку оголосити спокійним рівним голосом про необхідність залишити приміщення і споруди;

- виділити необхідну кількість людей з числа добровільної пожежної дружини (ДПД) і посадових осіб для забезпечення контролю і супроводу працівників, що евакуюються;

- за допомогою ДПД та інших працівників організувати гасіння пожежі наявними засобами;

- направити персонал, що добре знає розташування під'їзних колій і джерел водопостачання, для організації зустрічі і супроводу (при необхідності) підрозділів пожежної служби до місця пожежі;

- перевірити включення в роботу автоматичних установок пожежегасіння;

- видалити з небезпечної зони всіх працівників не зайнятих евакуацією людей і ліквідацією пожежі;

- при необхідності викликати до місця пожежі медичну й інші служби;

- припинити всі роботи, не пов'язані із заходами щодо евакуації людей і ліквідації пожежі;

- організувати відключення мереж електро- і газопостачання, технологічного устаткування, систем вентиляції і кондиціонування повітря;

- забезпечити безпеку людей, що приймають участь в евакуації і гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, впливу токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, поразки електричним струмом і т.п.;

- при можливості організувати евакуацію матеріальних цінностей з небезпечної зон, визначити місця їхнього складування і забезпечити їхню охорону.

БІЛЕТ 12

1.Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці.

Сфера охорони праці як правовий інститут включає нормативні акти, що регламентують персональну відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про працю та нормативних актів про охорону праці.

Вищий нагляд за точним виконанням законів та законодавчих актів з охорони праці державними установами, громадськими організаціями, органами місцевих рад та іншими підприємствами, службовими особами й окремими громадянами покладається на генерального прокурора і підлеглих йому прокурорів.

Службові особи, які порушили законодавство про працю, правила та нормативно – правові акти про охорону праці, допустили невиконання зобов’язань за колективними договорами і угодами з соціальних питань та охорони праці чи створювали перешкоду для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, згідно з існуючим законодавством можуть притягатися до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності.Відповідальність щодо охорони праці несуть службові та інші особи на яких покладені обов’язки виконувати вимоги охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, передбачені КЗпП (ст. 139–159), законом «Про охорону праці» (гл.VIII, ст. 43, 44), правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємствах та іншими законодавчо - нормативними актами.

Вище вказані види відповідальності законодавчо застосовуються до порушників правил охорони праці залежно від характеру порушення та важкості наслідків.

2.Опалення і кондиціювання.

Опалення та кондиціювання приміщень із максимальним забезпеченням санітарно-гігієнічних умов

Суть ідеї полягає в опаленні (або охолодженні) приміщень шляхом забезпечення проходження нагрітого (або охолодженого) повітря по спеціальним каналам прокладеним у стінових конструкціях будівлі. При проектуванні нових споруд на підставі інженерно-технічних розрахунків у стінові конструкції будівлі конструктивно закладаються горизонтальні (основні) та вертикальні (перехідні) канали для проходження технологічного повітря. Під технологічним повітрям треба розуміти нагріте повітря в зимовий період і охолоджене в літній. Технологічні канали слід прокладати у стінах із високим коефіцієнтом теплопровідності (кам’яні, цегляні, бетонні та ін.) для забезпечення тепловіддачі і одночасного акумулювання тепла. При прокладанні каналів у зовнішніх стінах слід забезпечити їх теплоізоляцію із зовнішньої сторони.

Ізоляція технологічного повітря від повітря житлових і службових приміщень значно поліпшує санітарно-гігієнічні умови, оскільки, як відомо, при нагріванні повітря може змінювати газокисневі характеристики і містити в собі не бажані сполуки, а при кондиціюванні відбувається іонізація повітря яка негативно впливає на стан організму. Акумулювання тепла (або прохолоди) стіновими конструкціями забезпечує комфортні умови у приміщеннях.

3.Призначення, будова і приведення в дію вуглекислотних вогнегасників.

Вуглекислотні вогнегасники - це газові вогнегасники, в котoрих як газу використання вуглекислота. Механізм гасіння заснований на витеснeніі заряду вогнегасника під дією власної ізбитoчного дaвленія, кoторое створюється при наповненні вогнегасника. Пoсле витіснення заряду вуглекислоти відбувається збільшення її обсягу в кілька сoтен разів. Вторгаючись в зону горіння, вуглекислота знижує питомий вміст кисню в зоні горіння до рівня, при якому подальше горіння стає неможливим. Ще вуглекислота розширюючись викликає пониження температури в зоні горіння (до -70 ° C).

Вуглекислотний вогнегасник складається із сталевого балону і ЗПП - запірно-пускового пристрою. ЗПП укручується в горловину балона. На ЗПП встановлений розтруб, призначений для подачі вогнегасної речовини (у даному випадку вуглекислоти) в зону горіння.

Приведення в дію ЗПП проводиться за допомогою повороту важеля (1) до упору (показано на малюнку як друге положення важеля). За рахунок зміщення центру осі важіль виступом ексцентричної поверхні натискає на шток клапана (8) і відкриває клапан для випуску заряду з балона.

Для припинення подачі заряду важіль (1) слід повернути у вихідне положення. Від необережного випадкового включення важіль утримується запобіжної пломбою (10).

БІЛЕТ 13

1.Вплив шкідливих речовин на організм людини.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Шкідлива речовина - це речовина, що контактуючи з організмом людини, може спричинювати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь.

Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи проникають пари, газо - та пилоподібні речовини, а через шкіру - переважно рідини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання або при внесенні їх у рот забрудненими руками.

Найчастіше промислові шкідливі речовини потрапляють в організм людини через дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, яка розносить їх по всьому організму. Слід зазначити, що ураження шкіри (порізи, рани) прискорюють проникнення шкідливих речовин в організм людини.

Шкідливі речовини, що потрапили тим чи іншим шляхом у організм, можуть зумовлювати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, яким вони потрапили в організм, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму та ін. Гострі отруєння виникають у результаті короткочасної (протягом доби) дії значних доз шкідливих речовин.

Хронічні отруєння виникають унаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин, що дещо перевищують ГДК. Шкідливі речовини, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору - у зубах, марганцю - у печінці і т. ін. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване депо і затримуватись у ньому тривалий час.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й спричинювати "накопичення" функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

2.Технічні засоби захисту електроустановок.

3.Способи припинення горіння.

Для виникнення й розвитку процесу горіння, який спричиняє пожежу, мусить бути одночасне сполучення горючої речовини, окисника, джерела запалювання та безперервного потоку тепла від осередку пожежі до горючого матеріалу. Водночас для припинення горіння досить виключити будь-який із цих елементів. Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, шо виникла, називається пожежогасінням.

Основні способи припинення горіння:

Охолодження зони горіння або речовин, що горять, до певного рівня температури;

Ізоляція осередку горіння від кисню;

Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення його не горючими газами;

Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окиснення (горіння) в полум'ї;

Механічне придушення полум'я сильним струменем води, порошку чи газу;

Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я не має можливості поширюватися.

Практична реалізація способів припинення горіння може бути досягнута за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів.

До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей.

Використовуються такі основні види вогнегасних речовин:

вода;

вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність;

піна;

газові вогнегасні суміші;

вогнегасні порошки;

комбіновані вогнегасні суміші.

Вибір вогнегасної речовини та способу її подачі визначається умовами виникнення й розвитку пожежі.

Кожному способові припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на:

охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);

розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.);

ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.);

засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).

БІЛЕТ 14

1.Групи електробезпеки обслуговуючого персоналу електроустановок.

2.Види пожежної охорони.

Основними завданнями пожежної охорони є:

— здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

— запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

— гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації

наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну. Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний нагляд.

Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У сільських населених пунктах, де немає підрозділів Державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються сільські пожежні команди.

На промислових підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини (команди). На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії.

3.

БІЛЕТ 15

1.Вимоги безпеки до комп’ютерного обладнання.

2.Комісія з питань охорони праці підприємства.

Основними завданнями комісії з питань охорони праці є:

- захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці; підготовка рекомендацій власнику та працівникам з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;

- узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення єднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

- вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.

Комісія з питань охорони праці має право:

- звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин в сфері охорони праці;

- створювати робочі групи з числа членів Комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

- знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

- в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).

Комісію очолює голова, який обирається на її засіданні. Із складу Комісії обирається також заступник голови та секретар Комісії. Члени Комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. Комісія проводить засідання по мірі необхідності, але не менш одного разу на квартал.

3.Пожежна сигналізація і оповіщення.

Швидке виявлення та сигналізація про виникнення пожежі, своєчасний виклик пожежних підрозділів та оповіщення про пожежу людей, що перебувають у зоні можливої небезпеки, дозволяє швидко локалізувати осередки пожежі, провести евакуацію та необхідні заходи щодо гасіння пожежі. Тому підприємства необхідно забезпечувати засобами зв'язку та системами пожежної сигналізації та оповіщення.

Для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби можуть використовуватись телефони спеціального та загального призначення, радіозв'язок, централізовані установки пожежної сигналізації. Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати у відповідності з розробленими планами евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), а при необхідності – послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції тощо). Кількість оповіщувачів (динаміків), їх розміщення та потужність вибирається таким чином, щоб забезпечити необхідну чутність у всіх місцях перебування людей. Для передачі текстів оповіщення та керування евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі. Приміщення, з якого здійснюється керування системою пожежного оповіщення, належить розміщувати на нижніх поверхах будівель, біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.

Найбільш швидким та надійним засобом виявлення та сповіщення про пожежу вважається автоматична установка пожежної сигналізації (АУПС), яка повинна працювати цілодобово. Принцип роботи АУПС полягає в наступному: при спрацюванні хоча б одного із сповіщувачів на приймально-контрольний прилад надходить сигнал «Пожежа».

БІЛЕТ 16

1.Державне управління охороною праці.

Відповідно до статті 38 Закону України “Про охорону праці” та статті 260 КЗпП, державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

• державний комітет України з нагляду за охороною праці та його територіальні підрозділи;

• головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України та її територіальні підрозділи;

• органи Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

• органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральною прокуратурою України і підпорядкованими ними регіональними прокуратурами (стаття 259 КЗпП).

2.Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

Дія електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень, електричних знаків, електрометалізації шкіри, опіків.

Особливості ураження електричним струмом:

- організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму;

- електротравма може виникнути без безпосереднього контакту зі струмопровідниками, частинами устаткування (ураження через електричну дугу, крокову напругу);

- електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричиняє до ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання)

Ураження організму людини електричним струмом залежить від:

- сили струму, що проходить через тіло;

- тривалість його дії;

- шляху проходження через тіло;

- індивідуальних особливостей організму людини;

- стану приміщення, в якому експлуатується електроустановка;

- площі контакту людини із струмоведучими частинами.

Неоднакова величина струму впливає по різному на організм людини.

Порогові значення струму:

Пороговий відчутний струм - найменше значення відчутного струму, який під час проходження через організм людини викликає почуття подразнення (0,6 - 1,5 мА при змінному струмі частотою 50 Гц та 5 - 7 мА - при постійному струмі).

Пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснений провідник (10-15 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 50 -80 мА - при постійному струмі).

Електричний струм, проходячи через організм людини викликтермічний, електролітичний і біологічний вплив.

Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

3.Основні причини нещасних випадків під час виконання вантажно-розвантажувальних роботах.

Вантажно-розвантажувальні роботи можна умовно поділити на три групи:

- ручні роботи щодо підіймання та переміщення вантажу;

- підіймання та перевезення вантажу за допомогою механічних пристосувань (лебідок, блоків, домкратів, візків, спусків);

- підіймання та перевезення вантажів за допомогою спеціальних машин та механізмів (кранів, ліфтів, автонавантажувачів, конвеєрів, авто - та електрокарів).

Для кожної групи вантажно-розвантажувальних робіт характерні свої небезпеки, що можуть призвести до нещасних випадків.

Основні причини нещасних випадків під час виконання ручних вантажно-розвантажувальних робіт.Під час виконання ручних робіт щодо підіймання та переміщення вантажу нещасні випадки зазвичай стаються внаслідок невідповідності місця та умов роботи вимогам з охорони праці. Тому необхідно, щоб місце виконання вантажно-розвантажувальних робіт було достатньо освітлене, ширина проходів відповідала нормі, підлога та платформи були рівними, неслизькими, не мали щілин, вибоїн, набитих планок та цвяхів. Часто травмування робітників стаються у разі перенесення вантажів у неміцній чи пошкодженій тарі (з задирками, цвяхами та обв'язувальним дротом, що стирчать тощо), а також у тарі з шорсткою поверхнею без захисних рукавиць. Відсутність спеціальної підготовки та необхідних навичок при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт також є частою причиною нещасних випадків.

Основні причини нещасних випадків під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з використанням механічних пристосувань.Під час виконання таких робіт зазвичай нещасні випадки стаються внаслідок падіння вантажу. У блоках можливе зісковзування каната чи ланцюга та заклинювання їх між блоком і його корпусом. При цьому вантаж може впасти та травмувати робітника. Часті випадки травмування рук під час встановлення на місце каната чи ланцюга, що зісковзнув.

Основні причини нещасних випадків під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з використанням підіймально-транспортних машин та механізмів.Найчастіше нещасні випадки та аварії під час експлуатації підіймально-транспортних машин стаються внаслідок неправильної організації робіт і відсутності належного контролю, помилок або невідповідності виконуваній роботі підіймально-транспортних механізмів та машин, відсутності або несправності запобіжних пристосувань, зачеплення вантажем під час його підіймання, переміщення чи опускання людей, устаткування, споруд, ліній електропередач тощо.

БІЛЕТ 17

1.Організація проведення інструктажів з питань охорони праці.

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці , який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить до початку роботи безпосередньо на робочому місці безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи, особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою

2.Дія електричного струму на організм людини.

Електричний струм, проходячи через організм людини, чинить біологічну, електрохімічну, теплову і механічну дію.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні та збудженні тканин і органів. Унаслідок цього спостерігаються судоми скелетних м'язів, що можуть привести до зупинки дихання, переломів і вивихів кінцівок, спазму голосових зв'язок.

Електролітична дія струму виявляється в електролізі (розкладанні) рідин, у тому числі і крові, що істотно змінює функціональний стан клітин організму.

Теплова дія електричного струму приводить до опіків шкірного покриву, а також загибелі підшкірних тканин, аж до обвуглювання. Вона проявляється також нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших внутрішніх органів, в наслідок чого відбуваються фізіологічні розлади.

Механічна дія струму виявляється в розшаруванні тканин і навіть відриванні окремих частин тіла.

Подразнення тканин організму в наслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (опосередкованим, через нервову систему), коли тканина не знаходиться на шляху електричного струму.

3.Види виробничого освітлення.

При освітленні виробничих приміщень використовують природне освітлення, створюване прямими сонячними променями і розсіяним світлом неба (змінне в залежності від географічної широти, пори року і доби, ступеня хмарності і прозорості атмосфери); штучне освітлення, створюване електричними джерелами світла, і суміщене освітлення, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюють штучним.

Конструктивно природне освітлення підрозділяють на бічне (одне- і двостороннє), здійснюване через світлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнє – через аераційні і зенітні ліхтарі, прорізи в покрівлі і перекриттях; комбіноване – сполучення верхнього і бічного освітлення.

Штучне освітлення за конструктивним виконанням може бути двох видів – загальне і комбіноване. Систему загального освітлення застосовують у приміщеннях, де по всій площі виконуються однотипні роботи (ливарні, зварювальні, гальванічні цехи), а також в адміністративних, конторських і складських приміщеннях. Розрізняють загальне рівномірне освітлення (світловий потік розподіляється рівномірно по всій площі без врахування розташування робочих місць) і загальне локалізоване освітлення (з урахуванням розташування робочих місць).

За функціональним призначенням штучне освітлення підрозділяють на робоче, аварійне і спеціальне, котре може бути охоронним, черговим, евакуаційним, еритемним, бактерицидним та ін.

Робоче освітлення призначене для забезпечення нормального виконання виробничого процесу, проходу людей, руху транспорту і є обов'язковим для усіх виробничих приміщень.

Аварійне освітлення влаштовують для продовження роботи в тих випадках, коли раптове відключення робочого освітлення (при аваріях) і зв'язане з цим порушення нормального обслуговування устаткування можуть викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу і т.п.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з виробничого приміщення при аваріях і відключенні робочого освітлення; організується в місцях, небезпечних для проходу людей: на сходових клітках, уздовж основних проходів виробничих приміщень, у яких працюють більш 50 осіб. Мінімальна освітленість на підлоги основних проходів і на сходинках при евакуаційному освітленні повинна бути не менш 0,5 лк, на відкритих територіях — не менш 0,2 лк.

БІЛЕТ 26

1.Фінансування охорони праці.

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

а підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

2.Організація охорони праці на виробництві.

3.Електротравматизм і його основні причини.

БІЛЕТ 27

1.Параметри та види вібрації, її дії на організм людини.

Вібрація. Малі механічні коливання, що виникають у пружних тілах чи тілах, що знаходяться під впливом змінного фізичного поля, називаються вібрацією. Вплив вібрації на людину класифікують: за способом передачі коливань; за напрямком дії вібрації; за часовою характеристикою вібрації.

В залежності від способу передачі коливань від джерела до людини, вібрацію підрозділяють на загальну, що передається через опорні поверхні на тіло людини, що сидить чи стоїть, і локальну, що передається через руки людини. Вібрація, що впливає на ноги сидячої людини, на передпліччя, що контактують з вібруючими поверхнями робочих столів, також відноситься до локальної.

За напрямком дії вібрацію підрозділяють на: вертикальну, що поширюється по осі х, що перпендикулярна до опорної поверхні; горизонтальну, що поширюється по осі у, від спини до грудей; горизонтальну, що поширюється по осі z, від правого плеча до лівого плеча.

За часовою характеристикою вирізняють: постійну вібрацію, для якої контрольований параметр за час спостереження змінюється не більш ніж у 2 рази (6 дБ); непостійну вібрацію, що змінюється за контрольованими параметрами більш ніж у 2 рази.

Вібрація володіє високою біологічною активністю. Виразність відповідних реакцій обумовлюється головним чином силою енергетичного впливу і біомеханічних властивостей людського тіла як складної коливальної системи. Потужність коливального процесу в зоні контакту і час цього контакту є головними параметрами, що визначають розвиток вібраційних патологій, структура яких залежить від частоти й амплітуди коливань, тривалості впливу, місця прикладання і напрямку осі вібраційного впливу, властивостей тканин, явищ резонансу й інших умов.

При дії на організм загальної вібрації страждає в першу чергу нервова система й аналізатори: вестибулярний, зоровий, тактильний. Вібрація є специфічним подразником для вестибулярного аналізатора, який розташований в середині внутрішнього вуха.

Вібраційна хвороба від впливу загальної вібрації і поштовхів реєструється у водіїв транспорту й операторів транспортно-технологічних машин і агрегатів, на заводах залізобетонних виробів. Робітники скаржаться на болі в попереку, кінцівках, в області шлунка, на відсутність апетиту, безсоння, дратівливість, швидку стомлюваність.

2.Принципи організації пожежної безпеки.

Забезпечення пожежної безпеки — невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Відповідно до статті 4 Закону України „Про пожежну безпеку" державні органи виконавчої влади та органи самоврядування усіх рівнів в межах своєї компетенції організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.

Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання промислового підприємства у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника).

Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані:

— розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

— відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

— забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

— організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

— утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

— створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

— подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

— здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж;

— своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання тощо;

— проводити службові розслідування випадків пожеж.

Відповідно до статті 6 Закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України зобов'язані:

— виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;

— повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вжити заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

3.Служба з охорони праці підприємства.

Основними завданнями комісії з питань охорони праці є:

- захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці; підготовка рекомендацій власнику та працівникам з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;

- узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення єднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

- вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.

Комісія з питань охорони праці має право:

- звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин в сфері охорони праці;

- створювати робочі групи з числа членів Комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

- знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

- в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).

Комісію очолює голова, який обирається на її засіданні. Із складу Комісії обирається також заступник голови та секретар Комісії. Члени Комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. Комісія проводить засідання по мірі необхідності, але не менш одного разу на квартал.

БІЛЕТ 28

1.Вплив шкідливих речовин на організм людини.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Шкідлива речовина - це речовина, що контактуючи з організмом людини, може спричинювати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь.

Шкідливі речовини можуть потрапити в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи проникають пари, газо - та пилоподібні речовини, а через шкіру - переважно рідини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання або при внесенні їх у рот забрудненими руками.

Найчастіше промислові шкідливі речовини потрапляють в організм людини через дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, яка розносить їх по всьому організму. Слід зазначити, що ураження шкіри (порізи, рани) прискорюють проникнення шкідливих речовин в організм людини.

Шкідливі речовини, що потрапили тим чи іншим шляхом у організм, можуть зумовлювати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, яким вони потрапили в організм, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму та ін. Гострі отруєння виникають у результаті короткочасної (протягом доби) дії значних доз шкідливих речовин.

Хронічні отруєння виникають унаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин, що дещо перевищують ГДК. Шкідливі речовини, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору - у зубах, марганцю - у печінці і т. ін. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване депо і затримуватись у ньому тривалий час.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й спричинювати "накопичення" функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

2.Заходи щодо запобігання пожежі.

При виявленні пожежі необхідно: негайно сповістити про це в пожежну службу телефоном за номером 101 (при цьому чітко назвати адреса організації, місце пожежі, свою посаду і прізвище, а також повідомити про наявність у будинку людей); задіяти систему оповіщення про пожежу; вжити заходів до евакуації людей; сповістити про пожежу керівника організації чи працівника, що заміняє;організувати зустріч пожежних підрозділів; приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежегасіння (внутрішніми пожежними кранами, вогнегасниками тощо).

Адміністрація об'єкту, керівники підрозділів і інші посадові особи при виникненні пожежі зобов'язані:

- перевірити, чи повідомлено в пожежну службу про виникнення пожежі;

- організувати по наявних відпрацьованих планах евакуацію людей, ужити заходів до запобігання паніки серед присутніх, для чого: організувати включення системи оповіщення про пожежу; при наявності гучномовного зв'язку оголосити спокійним рівним голосом про необхідність залишити приміщення і споруди;

- виділити необхідну кількість людей з числа добровільної пожежної дружини (ДПД) і посадових осіб для забезпечення контролю і супроводу працівників, що евакуюються;

- за допомогою ДПД та інших працівників організувати гасіння пожежі наявними засобами;

- направити персонал, що добре знає розташування під'їзних колій і джерел водопостачання, для організації зустрічі і супроводу (при необхідності) підрозділів пожежної служби до місця пожежі;

- перевірити включення в роботу автоматичних установок пожежегасіння;

- видалити з небезпечної зони всіх працівників не зайнятих евакуацією людей і ліквідацією пожежі;

- при необхідності викликати до місця пожежі медичну й інші служби;

- припинити всі роботи, не пов'язані із заходами щодо евакуації людей і ліквідації пожежі;

- організувати відключення мереж електро- і газопостачання, технологічного устаткування, систем вентиляції і кондиціонування повітря;

- забезпечити безпеку людей, що приймають участь в евакуації і гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, впливу токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, поразки електричним струмом і т.п.;

- при можливості організувати евакуацію матеріальних цінностей з небезпечної зон, визначити місця їхнього складування і забезпечити їхню охорону.

- забезпечити безпеку людей, що приймають участь в евакуації і гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, впливу токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, поразки електричним струмом і т.п.;

- при можливості організувати евакуацію матеріальних цінностей з небезпечної зон, визначити місця їхнього складування і забезпечити їхню охорону.

3.Охорона праці жінок.

В Україні рівність прав жінки і чоловіка конституційно закріплена статтею 24 Конституції України. Згідно статті 10 Закону України “Про охорону праці” забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; на підземних роботах, крім деяких нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням; а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Стаття 175 КЗпП забороняє залучення жінок до робіт у нічний час (з 22.00 до 6.00), за винятком окремих галузей народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Передбачено надавати пільги вагітним і жінкам, які мають дітей віком до трьох років. Їх забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження. Закон України “Про відпустки” (ст. 17) передбачає надання жінкам на підставі медичного висновку оплачуваної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 після пологів). Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату за мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням

БІЛЕТ 6.

1.Природне освітлення.

Приро́дне осві́тлення — це освітлення приміщень світлом неба (природним або денним світлом), яке проникає крізь світлові отвори в зовнішніх загороджувальних конструкціях. Денне (природне) світло — теплове випромінювання Сонця, що пройшло крізь атмосферу. Це випромінювання з суцільним спектром на довжинах хвиль від 300 до 4500 нм з колірною температурою близько 5000 К. До 90-х років 20 століття природному світлу в спорудах відводилася дуже незначна роль, а штучне освітлення використовувалося практично протягом усього робочого часу в переважній частині приміщень. Проте загальна ефективність освітлювальної устави додатково визначається дією на психіку людини і тонус її нервової системи, тому роль природного світла в приміщенні дуже велика.

Досвід роботи в приміщеннях без світлових отворів показав, що зорове відключення людини від зовнішнього середовища гнітюче відображається на її психіці і несприятливо позначається на продуктивності праці.

Якісна оцінка природного освітлення проводиться відносною величиною — КПО (коефіцієнтом природного освітлення). КПО визначається за формулою:

КПО=(Евнутр/Езовн)*100%,

де:

Евнутр — освітленість, що створюється в деякій точці приміщення світлом неба

Езовн — зовнішня горизонтальна освітленість, створювана повністю відкритим склепінням.

2.Перша долікарська допомога при електроопіках.

Електроопіки виникають, коли через тканини людини проходить електричний струм або внаслідок утворюється при цьому тепла.

Забороняється торкатися голими руками до голих частин тіла потерпілого до розмикання електричного кола. Вихід ураження струмом залежить від тривалості його впливу на людину і його сили. Тому головне завдання при наданні першої допомоги - якнайшвидше звільнити потерпілого від вплив на нього електричного струму. Це досягається шляхом відключення від мережі приладу, що викликав поразка чи відключення електроенергії загальним рубильником. Після звільнення від дії струму потерпілому негайно надають медичну допомогу і, незалежно від самопочуття потерпілого і успішності заходів першої допомоги, необхідно обов'язково і негайно викликати «Швидку допомогу». Якщо потерпілий втратив свідомість слід в першу чергу перевірити пульс і дихання. Якщо дихання і пульс не викликають сумнівів - необхідно укласти його на спину і повернути голову в бік, щоб попередити западання язика. Вживають заходів, щоб привести потерпілого в свідомість: оббризкують обличчя холодною водою, дають нюхати вату, змочену нашатирним спиртом і т. п. Якщо потерпілий після, непритомності прийшов до тями, до приходу лікаря потрібно забезпечити йому повний спокій, укласти в теплому приміщенні, дати випити настойки валеріани (15-20 крапель) і гарячого чаю, розстебнути що стискує подих одяг. Не можна залишати потерпілого без нагляду, дозволяти йому рухатися. Якщо дихання слабке і нерівне - негайно приступите до закритого масажу серця і штучного дихання. Ці заходи не припиняйте до відновлення діяльності серця і дихання, а якщо немає належного ефекту, то аж до прибуття лікаря. Якщо дихання і пульс відсутні - ні в якому разі не слід вважати потерпілого мертвим. Допомога повинна надаватися безперервно до повного відновлення дихання і пульсу незалежно від часу, протягом якого потерпілий перебуває в стані клінічної смерті. Підставою для припинення реанімаційних заходів може служити тільки висновок лікаря або повне задубіння і охолодження тіла до температури навколишнього повітря. Підставою для припинення реанімаційних заходів може служити тільки висновок лікаря або повне задубіння тіла Якщо на тілі потерпілого є опіки, першу допомогу слід надавати так само, як при термічних опіках. Всі постраждалі від електричного струму, незалежно від площі опіку, повинні бути обов'язково доставлені до медичного закладу. Вони потребують постійного лікарського нагляду, так як у зв'язку з особливостями впливу електроструму на організм зупинка серця у них може настати навіть через кілька годин або діб з моменту травми. Кожен з нас повинен не тільки пам'ятати, а й дотримуватися найелементарніші заходи пожежної безпеки, а також правила техніки безпеки на виробництві та в побуті.

3.Евакуація людей із будівель і приміщень.

При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти згорання, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни. Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.

Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпе Іних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

— з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

— з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

— з приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчинянням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік. При наявності людей у приміщені двері евакуаційних виходів можуть замикатись лише на внутрішні запори, котрі легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації — не менше 1 м, дверей — 0,8 м. Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до евакуаційного виходу визначається згідно зі СНиП 2.09.02-85 залежно від ступеня вогнестійкості приміщення та кількості людей, що евакуюються. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б та приміщення IV та V ступенів вогнестійкості.

3 БІЛЕТ