1. Зміст та завдання психогігієни, як науки

Термін “гігієна” визначає науку про збереження і підтримку здоров'я, той розділ профілактичної медицини, що займається вивченням впливу фізичних факторів зовнішнього середовища на здоров'я людини і розробляє заходи, що коригують середовище, попереджають виникнення хвороб і забезпечують здоров'я людині. Середовищем людини, служить не тільки природа, не тільки середовище фізичних явищ, але й у першу чергу людський колектив, людське суспільство, тобто середовище суспільних соціальних впливів. Людська психіка, форми людських взаємин, в сучасному суспільстві, настільки різноманітні, що для їхнього вивчення сформований спеціальний розділ гігієни, що одержав назву психогігієни. Психогігієною називають науку про забезпечення, збереження і підтримку психічного здоров'я, іншими словами, систему заходів, спрямованих на збереження і зміцнення психічного здоров'я людини.

Психогігієна з часу її зародження була постійно і безпосередньо пов'язана з психопрофілактикою, попередженням виникнення, формування і розвитку психічних хвороб. Але якщо психопрофілактика більше націлена на попередження виникнення конкретних психічних розладів, то основною задачею психогігієни є формування і підтримка психічного здоров'я. Психогігієна пов'язана також із психотерапією, оскільки остання містить багато прийомів і методів, що сприяють запобіганню виникнення захворювань і корекції нормальних якостей індивідуальності та особистості, що у тій чи іншій мірі виходять за межі гармонії і можуть привести до її порушення. Таким чином, тісно співіснуючи з психопрофілактикою і психотерапією, безпосередньо виходячи з гігієни, психогігієна являє собою самостійний розділ медичної науки зі своїми цілями, задачами і прийомами дослідження.

Розмаїтість у розумінні сутності психогігієни в даний час визначається в першу чергу особливостями методологічних, поглядів. Так, у США, у Франції й Англії багато фахівців поєднують психогігієну з деякими варіантами психоаналізу Фрейда. В європейських країнах німецької мови (особливо у ФРН і менше в Австрії) психогігієнічні критерії зливаються в поглядах окремих дослідників з філософією існування і принципами екзистенціалізму. Найбільш обґрунтованими і передовими варто вважати принципи психогігієни, вихідна позиція яких забезпечується філософією діалектичного й історичного матеріалізму, тобто розумінням того, що світ по своїй природі матеріальний, матерія знаходиться у вічному, нескінченному русі, що має свої внутрішні закономірності, що настільки ж матеріальна і біологічна сутність людського організму, психічні процеси представляють не що інше, як продукт вищої нервової діяльності людського мозку, психічна діяльність здійснюється по тим же законам природи і розкривається у властивій їй внутрішньої діалектичної сутності, що специфічні якості людини визначає його суспільна (соціальна) сутність.

Психогігієна — 1. Розділ гігієни, що вивчає вплив навколишніх умов, обстановки на психічне здоров'я людей. Також розробляє заходи щодо збереження й зміцнення здоров'я, попередження психічних розладів. 2. Набір або комплекс заходів, спрямованих на збереження здоров'я й попередження психічних розладів.

Психогігієна - галузь медичних знань, що вивчає чинники і умови навколишнього середовища, які впливають на психічний розвиток і психічний стан людини і що розробляє рекомендації по збереженню і зміцненню психічного здоров'я.

Мета психогігієни — надання спеціалізованої допомоги практично здоровим людям для запобігання нервово-психічних та психосоматичних захворювань, а також для полегшення гострих психотравмуючих реакцій. Ця допомога реалізується завдяки:

1) психокорекційній роботі в рамках консультативних центрів, «телефонів довіри» й інших організацій, орієнтованих на психологічну допомогу здоровим людям;

2) масовим обстеженням для виявлення так званих груп ризику й профілактичної роботи з ними;

3) інформуванню населення, і ін.

Спеціальні завдання сучасної психогігієни - допомога в кризових ситуаціях виробничого, навчального або сімейного характеру, робота з молодими родинами, з родинами, що розпадаються, і ін.

Психогігієна як галузь сучасної гігієни вивчає стан нерво­во-психічного здоров'я людини, його динаміку у зв'язку з дією на організм людини природних, виробничих і соціально-побу­тових чинників та розробляє на основі цих досліджень науко­во обґрунтовані заходи щодо активного впливу на людський організм та середовище його перебування з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження та зміцнення пси­хічного і соматичного здоров'я.

До основних завдань психогігієни належать:

• аналіз нервово-психічного здоров'я населення;

• розробка вікових стандартів розвитку психофізіологічних функцій та особливостей особис­тості;

• вивчення характеру впливу чинників середовища на організм та їх нормування з урахуванням динамічних зрушень психофізіологічних та психологічних показників функціональ­ного стану організму;

• наукове обгрунтування ефективних за­ходів щодо запобігання зрушенням у нервово-психічному стані, збереження та зміцнення психічного та соматичного здоров'я.

Психічне здоров'я людини характеризується відсутністю ви­ражених нервово-психічних розладів, певним резервом сил, що дозволяє подолати несподівані стреси або важку ситуацію, а та­кож стійкою рівновагою між організмом та навколишнім світом. Таким чином, визначальними рисами психічного здоров'я є не лише відсутність психічних захворювань, але й нервово-психічний розвиток, що відповідає вікові, та сприятливий функціональний стан організму і передусім центральної нерво­вої системи.

Тому найважливішими критеріями психічного здоров'я є такі:

• відсутність або наявність виражених форм психічних за­хворювань та граничних нервово-психічних розладів;

• гармонійність психічного розвитку та його відповідність віку;

• рівень розвитку показників стану провідних соціальних та професійно-значущих психофізіологічних функцій та особли­востей особистості (властивості нервових процесів, аналі­заторних систем, уваги, пам'яті, темпераменту і характеру, розумова працездатність тощо), які зумовлюють ефективне виконання різноманітних навчальних, професійних або побу­тових завдань у повсякденній діяльності.

Епідеміологічні дослідження останніх років переконливо свідчать про те, що сьогодні питома вага людей з невротични­ми реакціями в різних країнах Європи коливається від 25 до 75 %. За даними комітету експертів ВООЗ, розлади психічного здоров'я, які порушують процеси соціального становлення особистості, зустрічаються практично в кожної двадцятої ди­тини. Це узагальнені дані світової статистики. Проте в розви­нутих урбанізованих країнах Західної Європи та Північної Америки кількість психічних зрушень, що мають функціональ­ну природу, є значно вищою. Зокрема, діти з невротичними проявами у Парижі складають 38 % від загальної кількості, в Цюриху — 28 %, у кантоні Во (Швейцарія) — 32 %.

Більшість неврозів виникає саме в шкільному віці. Установ­лено, що астеноневротичні реакції спостерігаються у 12—20 % дітей шкільного віку. Слід відзначити й те, що переважна більшість із них має психогенний характер, тобто виникає як наслідок дії психотравмівних ситуацій і належить до категорії так званих граничних нервово-психічних розладів. Однак хоча ці реакції є нетривалими, такими, що минають, вони являють собою незаперечні передумови формування та розвитку ста­ну психічної дезадаптації, для якої характерним є суттєве по­силення окремих рис та властивостей особистості, що зумов­люють її вибіркову уразливість до впливу окремих психоген­них чинників на тлі адекватної стійкості до інших.