4. Засоби впливу на формування здорового способу життя

З огляду на необхідність впровадження політики здоров‘я у молодіжному середовищі питання засобів цього впровадження є одним з головних. Індикатори опитування спрямовувались на визначення найбільш впливових, ефективних засобів, на сприйняття їх функціонування молоддю. Характер впливів різних джерел на формування способу життя молоді відбивають індикатори різних джерел інформації та їх ефективності. Отже, розглянуто основні компоненти чи складові здоровя та здорового способу життя. Але вони не є рівнозначними. Крім того, не існує концепції кількісного виміру “здоровя” як комплексного інтегрального показника. Якщо для оцінки фізичного здоровя людини використовуються інформативні методики, які залежно від віку, статі, фізичного стану, функціональних можливостей організму, рівня підготовленості дозволяють віднести кожного індивіда до одного з пяти рівнів фізичного розвитку, то для психічного, духовного та соціального здоровя методи кількісних оцінок поки що тільки напрацьовується та багато іншого. Серед факторів ризику виникнення психічних порушень особливу патогенетическую значимість у сучасних умовах здобувають такі шкідливі звички, як паління, уживання алкоголю, наркотиків і деяких токсичних препаратів наркотикоподобного дії. Їх шкідливість для психічного здоров’я специфічною психотропною дією хімічних речовин, що втримуються в димі тютюну (нікотин, сірководень, аміак, окис вуглецю, вигарний газ, синильна кислота й ін.), алкогольних напоях (етиловий спирт, і особливо сивушні масла, наявні переважно в самогоні) і наркотиках (опій і його похідні - морфін, героїн, пантопон, омнопон й ін.). Поряд із психічними порушеннями в результаті хронічної інтоксикації хімічними речовинами розвиваються соматические ускладнення - хвороби серцево-судинної, бронхолегочной систем, органів травлення, обміну речовин й ін.

Надзвичайно небезпечні й соціальні наслідки шкідливих звичок (особливо алкоголізму, наркоманії й токсикоманії); промислово-побутовий і транспортний травматизм, правові порушення, втрата професійних навичок, розпад родини, асоціальне поводження, поширення венеричних й інфекційних хвороб (в останні роки - Спида). На боротьбу зі шкідливими звичками спрямована послідовна реалізація державних і регіональних медико-соціальних програм за твердженням здорового способу життя кожної людини й усього суспільства.

Паління. Однієї з головних причин прилучення до паління є помилкове подання про те, що речовини, що втримуються в тютюновому димі, поліпшують настрій, підвищують працездатність і сприяють виходу зі стресового стану. Дійсно, після першого затягування тютюновим димом наступає короткочасне поліпшення кровообігу в посудинах головного мозку, що створює мниме відчуття заспокоєння й бадьорості. Однак наступні затягування вже викликають спазм посудин і зниження активності мозкової діяльності. Дані експериментального дослідження показали, що в групі курців після викурювання 20 сигарет працездатність знижується в 1,5 рази в порівнянні із групою некурящих. Експериментально підтверджено також, що нікотин, що втримується в тютюновому димі, сприяє погіршенню пам’яті, гостроти зору, зниженню швидкості переробки інформації й ухвалення рішення. Отримані в експерименті дані підтверджує статистика: на дорогах Франції в 1982 р. з вини водіїв, що курили за кермом, 650 чоловік загинули й більше 17 тис. одержали травми. Такі соціальні наслідки мнимої бадьорості курців.

При проведенні лекцій і бесід про шкоду паління медичні працівники знайомлять слухачів зі способами відвикання від паління. У науковій і науково-популярній літературі викладені різні підходи до рішення цієї психогигиенической завдання. Досвід показує, що всі методи боротьби ефективні за умови усвідомлення пагубної дії нікотину й твердого рішення кинути курити. Припинити паління нелегко. Але усвідомивши шкоду паління й твердо вирішивши назавжди розстатися зі шкідливою звичкою, вольова людина здійснює це рішення відразу й безповоротно. Людям з недостатньо сильною волею допомагають способи поступового відвикання від паління.

Добре зарекомендувала себе на практиці двоступінчаста система відвикання від паління, складена при участі А. С. Романова. Перший щабель. Усвідомивши шкоду паління й прийнявши остаточне рішення кинути курити, потрібно строго дотримувати наступних правил: 1) шкідливу звичку переборювати разом з товаришем, що бажає припинити паління; 2) курити тільки сигарети з фільтром; 3) викурювати тільки ²/з сигарети, а надалі {через 5—7 днів) одну третину, іншу частину сигарети викидати; 4) курити тільки тоді, коли появ^ ляется сильна тяга; 5) курити тільки у відведені для паління місцях; 6) не курити на ходу, особливо піднімаючись у гору (по сходам); 7)-як можна рідше робити затягування, глибоко не затягуватися; 8) у період між затягуваннями не тримати сигарету в роті; 9) не курити перед прийомом їжі (сніданком, обідом, вечерею); 10) вдихаючи тютюновий дим, завжди напружено думати про небезпечні наслідки паління, усвідомлювати, що одним з найголовніших факторів виникнення небезпечних хвороб є шкідливий вплив на організм отруйних речовин, що втримуються в тютюновому димі; 11) щодня зменшувати кількість сигарет, що викурюють, до повної відмови через 15-20 днів від паління.

Для зняття біологічної потреби в палінні можна використати на вибір наступні кошти народної медицини:

1. Відвар вівса (2 столові ложки вівса залити однією склянкою окропу, двічі довести до кипіння, настояти протягом години, процідити й приймати по пів склянки 4—5 разів у день).

2. Настой листів евкаліпта (1 столову ложку подріблених листів залити 2 склянками окропу, настояти протягом години, процідити, додати по 1 столовій ложці меду й гліцерину, приймати по пів склянки 5—7 разів у день).

Другий щабель. Якщо при дотриманні описаних правил протягом 15-20 днів людина повністю не відмовилася від паління, остаточно позбутися від цієї звички допоможе трехетапна психотерапевтична методика.

I. Етап підготовки: 1) оголосити близьким і родині, товаришам по роботі, сусідам по палаті, що через 3 дні Ви повністю відмовитеся від паління; пояснити їм, з якої причини Ви це зробите; 2) протягом 3 днів до повної відмови від паління напружено думати (коли курите або спостерігаєте за курящими) про шкоду тютюну, образно представляти при цьому важкі наслідки паління; 3) у про-соночному стані (у момент пробудження або в момент засипання) проводити 2 рази в добу вправи для зміцнення волі, подумки повторюючи багато разів: «Моя воля зміцнює, я позбуваюся від потреби в палінні, почуваю себе добре»; 4) ранком і перед сном проводити специальную дихальну гімнастику - дихати через ніс протягом 2-3 хв, але не більше 5 хв (вдих і видихнув па рахунок 1-2-3-4, між ними невелика пауза), думаючи при цьому, що в організм проникає кисень, зміцнює клітки мозку, очищає від шкідливих речовин, що нагромадилися від паління; 5) кілька разів у день освіжати порожнина рота м’ятною або хвойною зубною пастою, більше рухатися, перебувати на свіжому повітрі.

II. Етап відвикання: у призначений день повністю припинити паління, придушувати бажання закурити («гасити» його), випиваючи ¹/2—1 склянка фруктового соку або води й роблячи описані дихальні вправи).

III. Етап закріплення успіху: протягом 1 —1,5 міс. продовжувати самонавіяння за викладеною методикою, але від дня відмови від паління вимовляти: «У мене міцна воля, я позбувся від паління, почуваю себе добре»; продовжувати дихальні вправи, якщо почуваєте себе розбитим; приймати по 20—30 капель настойки валерині й пустир­ника на 1/4 склянки води 3—4 рази в день.

Вживання алкоголю. Психологічною причиною прилучення до пияцтва є прагнення людини за допомогою алкоголю компенсувати ті або інші вади свого характеру, згладжувати реальні труднощі психологічної адаптації до конкретної життєвої ситуації. Завдяки мірам, здійснюваним у країні відповідно до Постанови ЦК КПРС «Про заходи щодо подолання пияцтва й алкоголізму» (1985) і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подолання пияцтва й алкоголізму, викорінюванню самогоноваріння» (1985), а також з постановою ЦК Компартії України про посилення боротьби з наркоманією в боротьбі проти пияцтва й алкоголізму відбувся корінний переворот.

Завдання установ охорони здоров’я по подоланню зловживання алкоголем: I) виявлення серед населення, особливо молоді, осіб, що пристрастилися до алкоголю; 2) широка антиалкогольна пропаганда; 3) здійснення психогигиенических заходів з метою профілактики пияцтва й алкоголізму.

У лекціях і бесідах про пагубний вплив алкоголю на організм людини повинна бути в першу чергу інформація про його вплив на нервову систему.

1. Навіть незначні дози етилового спирту снижують розумову працездатність (кружка пива, випита шофером перед рейсом, збільшує ймовірність дорожно-транспортної події в 7 разів, 150 м горілки — в 30 разів, 300 м горілки з 130 разів; у друкарок і наборщиков результативність роботи знижується на 15—20%, а число помилок зростає до 30 %.

2. Уживання алкогольних напоїв (особливо самогонів) неминуче приводить до психічних розладів (в 15 % питущих наступають важкі психічні захворювання — хронічний алкоголізм, алкогольний делирий, галлюциноз, корсаковский психоз, алкогольна депресія, дипсоманія).

3. У хворих алкоголізмом відзначаються ознаки прогресуючої деградації особистості — крайня образливість, необґрунтована вимогливість до себе особливї поваги, безтактність, брутальність, цинізм, злостивість.

4. Пияцтво впливає на психічне здоров’я потомства чоловіка й жінки (діти, зачаті в стані сп’яніння, часто народжуються розумово неповноцінними, з вираженими каліцтвами).

Вживання алкоголю - грізний фактор ризику виникнення не тільки психічних розладів, але й ряду небезпечних соматичних захворювань. Серед вжваючих алкоголь серцево-судинні захворювання зустрічаються в 22 рази частіше, ніж у непитущих, хвороби органів в 18 разів, хвороби легенів - в 4 рази. Під впливом алкоголю наступають серйозні порушення в діяльності статевої системи. За даними И. В. Стрельчука, тривалість життя людини, систематично вживаючої алкоголь, на 15 років менше, ніж осіб, що не вживають спиртні напої. За матеріалами ВІЗ, пияцтво й алкоголізм займають серед причин смертності у світі третє місце. У заходах щодо профілактики пияцтва й алкоголізму велике значення має психогігієнічна й психотерапевтична робота з корекції поводження осіб з «характерами алкоголіків». Виділяють п’ять типів таких характерів.

1. Слабовільні, «щиросердечні» особистості з деякою розумовою обмеженістю, що не одержують задоволення від розумових занять, що надають перевагу фізичній праці, що не думають серйозно про майбутнє, схильні до необразливої неправди й наївних хвастощів, покладливі, що підкоряються, а не командують. Люди з таким характером починають пиячити за прикладом товаришів. П’ють, аби тільки захмеліти. Легко переносять великі кількості спиртного.

2. Нестійкі, легковажні, вразливі люди, схильні до фантазування, що прагнуть бути в центрі уваги, думати й вчиняти всупереч розумним радам. Такі люди подібні до дітей, не здатні довго й глибоко переживати горе. Під час властивих їм спа­дів настрою тягнуться до алкоголю як до ліків від смутку. Через кілька місяців пияцтва звикають до більших доз.

3. Слабовільні антигромадські особистості, відрізняються недорозвиненням моральних почуттів (сорому, раская­ння, співчуття, жалості й ін.), слабовіллям і брутальністю. У дитинстві похмурі, егоїстичні, мстиві, запальні. Постійно з користі брешуть, одержують задоволення від заподіюваного зла. Примхливі, нікому не хочуть підкорятись, люблять смачно поїсти, нерозбірливі у статевому житті. Витривалі до алкоголю. У стані сп’яніння підозрілі й агресивні.

4. Конфузливі, боязкі, нерішучі й мнітельні люди. Важко сходяться з людьми, а на самоті сумують. Не здатні бути керівниками. Намагаються працювати на маловідповідальних посадах. До алкоголю звертаються, щоб стати сміліше, розв’язніше. П’ють поодинці.

5. Відкриті грубі жартівники, чуйні, з відкритою душею, грубуватим гумором, балагури. П’ють тільки в компанії для веселощів.

Для профілактики й лікування алкоголізму поряд з різними методами психологічного й психотерапевтичного впливу (раціональною психотерапією, аутогенной тренуванням) з початку 80-х років застосовують методи емоційно-стресової психогігієни. Це виражається в прилученні людей до життя в здоровому доброчинному «сп’янінні внутрішніми поривами», що виникають у результаті творчого спілкування із природою, літературою, мистецтвом, наукою, завдяки творчому пошуку натхненності в повсякденній праці, творчому колекціонуванню, подорожам, створенню творчих добутків. Людина, знайшовши за допомогою творчих занятті свою духовну індивідуальність, своє місце серед людей, захоплений новими, що відкрилися йому сторонами життя, зінює світовідчування. Така людина не має потреби в алкогольному збуднику.

Щоб позбутися від пагубного потягу до алкоголю, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій професора Е. Рожнова:

1. Не несіть вантаж хвороби в собі — обов’язково зверніться до лікаря. Якщо у вашій поліклініці або лікарні немає відповідного фахівця-психотерапевта, нарколога, зверніться в районний, обласний центр. Якщо ви щось вирішили, обов’язково цього дотримайтесь!

2. Постарайтеся вирватися з п’яної компанії — зрозумійте, що товариство із собутильниками психологічно прив’язує вас до алкоголю.

3. Шукайте підтримку в спілкуванні з іншими людьми, що так­ само прагнуть відмовитися від пагубної звички.

4. Постарайтеся знайти форму виявлення своєї особистості в якому-небудь виді творчої, активної праці. Якщо справа, якою ви зараз займаєтеся, чомусь вам не по душі, спробуйте знайти інше, більше вам близьке. Але памятайте: лише дійсна, що дає відчуття задоволення, робота може витиснути з вашої психіки потяг до алкоголю.

5. Продумайте систему організації свого дозвілля. Чим ви цікавилися в дитинстві? Що вам подобається зараз? Увесь ваш час, особливо на початку лікування, повинно бути занятий активною діяльністю, спілкуванням у родині, физкультурою.

6. Щоб полегшити собі всі ці дії, подивитеся на себе, так сказати, очами прокурора, а на навколишніх - очами захисника, постарайтеся в першу чергу у всіх своїх лихах винити себе, а не інших. І тоді ви на шляху до видужання.

Психогігієнічні заходи щодо профілактики алкоголізму повинні сполучатися з заходами загального зміцнення організму - раціональним харчуванням, загартуванням й фізичною культурою.

Уживання наркотиків і токсичних препаратів. Все більшу тривогу сучасного суспільства викликає проблема вживання наркотиків - наркоманія й деякі токсичні препарати - токсикоманія.

Наркоманія - хворобливий стан, що розвивається в процесі вживання токсичних речовин, офіційно зареєстрованих як наркотики. Токсикоманія - хворобливий стан, викликуваний речовинами наркотично подібної дії, офіційно не зареєстрованими як наркотики. Між наркоманією й токсикоманією немає принципових розходжень ні по вазі плину й ускладнень, ні по соціально-економічних наслідках.

При вживанні наркотиків і токсичних препаратів у значно більшому ступені, чим при вживанні алкоголю, виражені ознаки: 1) непереборної потреби в постійній наркотизації; 2) адаптації організму до застосовуваної токсичної речовини й необхідності постійного збільшення його дози; 3) розвитку абстиненції, що супроводжується втратою контролю наркомана за своїми вчинками й поводженням; 4) швидкої деградації особистості наркомана.

Для попередження наркоманії важливе значення має знищення посівів культур, що містять токсичні речовини. У нашій країні заборонено вирощувати опійний мак і коноплі. Органи внутрішніх справ і громадські організації перекривають всі канали поширення наркотиків. Основні завдання медичних працівників: своєчасне виявлення серед населення, особливо молоді, осіб, що пристрастилися до наркотичних речовин, проведення санітарно-просвітньої роботи психогігієнічної спрямованості, лікування хворих наркоманією й токсикоманією.

При проведенні санітарно-роз’яснювальної роботи про шкоду наркотиків і токсичних речовин не треба:

1) перераховувати речовини, до яких можлива пристрасть, щоб не розбудити нездоровий інтерес до їхнього вживання (називають лише ті речовини, які й так відомі);

2) використовувати статистичні дані про поширення наркоманії в закордонних країнах. Інформація про те, що мільйони юнаків і дівчин уживають наркотики, може викликати нездорове бажання випробувати дію речовин, що користуються такою популярністю;

3) описувати перші дві стадії наркотичного сп’яніння, що викликають ейфоричне відчуття («кайф», «непередавані почуття».

4) посилатися на видатних історичних особистостей і знаменитих артистів, що страждали

наркоманією або вживали наркотики.