Питання для самоконтролю:

1. Що таке «особистісна психогігієна»?

2. Проаналізуйте прийоми індивідуальної психопрофілактики

3. Що таке «Стрес і дистрес», розкрийте стадії стресу.

4. Проаналізуйте методи психічної саморегуляції особистості.

5. Які особливості використання аутогенного тренування?

6. Що таке «психогімнастика»?

7. Наведіть приклади вправ-релаксацій.

8. Сформулюйте особливості поведінки та характеру людини, яка не схильна (схильна) до

Стресів.

9. Розробіть памятку: «Як уникнути стресів».

Лекція 3

Тема: Педагогічна психогігієна

План:

1. Критерії психогігієнічної оцінки навчально­го процесу

2. Психогігієнічні засади педагогічної праці

3. Педагогічна критеріальність якості психічного здоров’я

4. Особливості лкувальної педагогіки

Література:

1. Антонова О.А. – Турченко , Л. С. Дробот , М.М. Заброцький Психологічна стабілізація особистості вчителя зони радіологічного контролю К 1997

2. Болтівець С.І. Сучасний стан розробленості проблем педагогічної психогігієни Ж.: Практична психологія та соціальна робота № 2, 2004.

3. Добрович А.В. Воспитателю о психологии и психогигиене общения . М. 1987.

4. Заброцький М.М., С.Д. Максименко Комунікативна компетентність учителя. Сутність і шляхи формування.

5. Леонова А.Б. Психодіагностика функциональных состояний человека.М.: МГУ, 1984.

6. Рекомендації по психогігієні педагогічної діяльності Ж. Практична психологія та соціальна робота ,№5 1998.

7. Соціально – психологічний тренінг з формування вмінь саморегуляції емоцій у старшокласників Ж . Практична психологія та соціальна робота № 7-8 2000.

1. Критерії психогігієнічної оцінки навчально­го процесу

Охорона психічного здоров'я дітей і підлітків, забезпечен­ня оптимального функціонального стану їх організму насам­перед залежать від правильної організації навчального проце­су, дотримання санітарних, гігієнічних та психогігієнічних норм навчальної діяльності.

Основними критеріями психогігієнічної оцінки навчально­го навантаження є

• його відповідність функціональним мож­ливостям організму учнів на кожному окремому віковому етапі,

• визначення ступеня ефективності навчальної діяльності, успіш­ності соціальних контактів та емоційного благополуччя,

• за­своєння шкільних норм поведінки.

Лише при позитивних їх характеристиках заняття в школі сприяють гармонійному пси­хічному розвитку, приносять утіху та радощі, дозволяють уник­нути розумових перевантажень, запобігають виникненню психотравмівних ситуацій як у школі, так і вдома, розвитку акцентуацій характеру та неврозів серед дітей і підлітків тощо.

До найсуттєвіших причин формування несприятливих зру­шень у структурі особистості належать такі педагогічні чин­ники, як незадовільна, передусім з психофізіологічної точки зору, побудова навчального процесу, інформаційне переван­таження мозку в умовах постійного дефіциту часу, нераціо­нальна організація позаурочної діяльності.

У ході проведення заходів психогігієни, психокорекції та психопрофілактики провідна роль належить шкільному пси­хологу та соціальному педагогу, шкільному лікареві. Сфера діяльності психолога охоплює проведення індивідуальних та групових обстежень особливостей особистості учнів, оцінку організації та стану навчально-виховної роботи і планування заходів щодо її поліп­шення, психологічну консультацію та корекцію, організацію профорієнтаційної роботи тощо. Головними завданнями діяль­ності шкільного лікаря є виявлення та облік дітей, що мали або мають захворювання центральної нервової системи, за­тримку нервово-психічного розвитку, перенесли операції під наркозом, травми голови, алергічні захворювання, хронічні інтоксикації, хвороби, які зумовлюють загальну астенізацію організму, тощо.

Велике значення для раціональної психогігієнічної роботи між дітьми та підлітками має виділення серед школярів так званих груп ризику щодо розвитку нервово-психічної пато­логії. Втім, у ході цього процесу необхідно враховувати не лише біологічні (захворювання, травми та ін.), але й педагогічні (не­раціональна організація навчального процесу та ін.) та психосоціальні (підвищена ситуативна та особистісна тривожність, висока емоційна лабільність, виражені інтровертованість, со­ром'язливість та відлюдкуватість, схильність до самообвинувачень і бурхливого реагування у відповідь на вплив стресо­вих явищ та ін.) чинники.

Значення та актуальність проблеми первинної профілакти­ки нервово-психічних відхилень у стані здоров'я майбутнього покоління підкреслюють значне зростання питомої ваги ос­танніх практично у всіх країнах світу. Тому, на думку екс­пертів ВООЗ, в умовах школи головним напрямком профілак­тики психічних захворювань є безпосереднє навчання, в ході якого діти набувають теоретичних знань і практичних навичок щодо запобігання психічним зрушенням та створення стабіль­ної, сприятливої атмосфери, яка зменшує ймовірність виник­нення стресових ситуацій.

Суттєва роль у здійсненні профілактики нервово-психіч­них захворювань належить і запобіганню шкільним перевантаженням, підвищенню привабливості навчальних занять, створенню сприятливого емоційного клімату, урахуванню ста­тевих відмінностей та індивідуальності кожної дитини. Саме тому не слід, природно, забувати і про забезпечення індивідуального підходу до кожного учня, який уже десятки років декларується як пріоритетний у діяльності сучасної шко­ли, проте практична його реалізація залишається справою невирішеною.

Серед заходів профілактики нервово-психічних захворю­вань визначальна роль належить і раціональній організації позашкільної діяльності, що спрямована на розвиток творчих задатків та схильностей, художнього смаку, високих мораль­них принципів, духовного збагачення дітей і підлітків. Тому до провідних психогігієнічних основ оптимізації вільного часу школярів відносять вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, характеру, мотиваційної спрямованості та нер­вово-психічних станів учнів, урахування вікових закономірно­стей їх змін протягом періоду шкільного життя, впорядкуван­ня позанавчальної діяльності за рахунок упровадження в по­всякденне життя активних методів психофізіологічного впливу на процеси формування критеріальних показників особистості.

Здоров’я є необхідною умовою активної життєдіяльності, самореалізації і щастя людини, визначає потенціал особистості. Воно формується і проявляється впродовж усього її життєвого шляху, одним із найважливіших етапів якого є період набуття майбутньої професії. Тому серед цільових груп населення, які потребують уважного ставлення із точки зору формування і зміцнення здоров’я, особливе місце займає студентська молодь. Це специфічна група населення. Від сім’ї вона відійшла, але соціальної й економічної самостійності не набула. Студентська молодь є носієм репродуктивного, творчого та економічного потенціалу країни, тому проблемі формування, збереження і зміцнення здоров’я повинне відводитися одне з найважливіших місць у сфері її життєвих та професійних інтересів. Майбутня професія певної кількості молодих людей – учитель середньої школи – вже давно віднесена спеціалістами до групи ризику розвитку невротичних, психосоматичних розладів.