16. Брокерська діяльність на фондовому ринку.

Брокерські контори відкриваються засновниками фондової біржі або юридичними особами, які придбали місця на біржі.

Завдання брокерської контори:

1. прийом, передача та виконання замовлень клієнтів щодо операцій з цінними паперами;

2. ведення рахунків клієнтів;

3. організація обліку проведених операцій та складання звітності;

4. надання клієнтам додаткових послуг для здійснення операцій з цінними паперами.

Брокерські контори надають такі види супутніх послуг для клієнтів:

1. укладання біржових угод з цінними паперами;

2. укладання угод на позабіржовому ринку;

3. надання гарантій та порук;

4. збір необхідної комерційної інформації за дорученням;

5. консультування з питань здійснення фінансових інвестицій.

Брокер виконує доручення клієнта на підставі договору. Брокерська контора відкриває клієнтський рахунок, де відображається рух коштів, пов'язаний з купівлею та продажем цінних паперів.

Дохід брокера складається з комісійної винагороди і плати за брокерське інформаційне обслуговування.

17.Управління активами інституційних інвесторів.

Професійна діяльність КУА спрямована на забезпечення ефективного управління акумульованими коштами інституційного інвестора шляхом вкладення їх у цінні папери, на банківський депозит та в інші інструментарії з метою збереження їх вартості та одержання прибутку.

Для забезпечення ефективного управління коштами інвесторів КУА проводить таку діяльність:

1. Підбір об’єктів для здійснення фінансового та реального інвестування;

2. Придбання обраних об’єктів інвестицій та формування портфеля активів інституційного інвестора;

3. Ротація в складі портфеля активів шляхом продажу низькоефективних активів і придбання більш ефективних;

4. Визначення вартості чистих активів інвестора та розміру доходів від фінансових вкладень.

Крім того КУА може виконувати функції пайового інвестиційного фонду, укладати угоди з торговцями цінними паперами щодо купівлі-продажу фінансових інструментів.

Договір про управління активами укладається на термін не більше 3-х років.

КУА несе майнову відповідальність за збитки, що були завдані діями компанії або бездіяльності.

18.Загальна характеристика страхових послуг як інструментів перейняття ризику.

Страхування - це особливий вид економічної діяльності, пов'язаний з перерозподілом ризиків серед учасників страхового ринку. Страхові компанії (страховики) за рахунок коштів клієнтів забезпечують акумуляцію страхових внесків, створюючи страхові резерви для здійснення страхових виплат своїм клієнтам при завданні збитків у випадку непередбачених, несприятливих обставин.

Становлення та розвиток страхового ринку в Україні зумовлюється необхідністю надання грошової допомоги потерпілим у разі виникнення страхового випадку. Страховий ринок спрямований на забезпечення страхового захисту суспільства.

Фінансові послуги на страховому ринку як компонента ринку фінансових послуг вміщують такі підсистеми (рис. 2.39).

Виділяють такі види фінансових послуг на страховому ринку:

1)послуги особистого страхування

2)послуги майнового страхування

3)послуги перестрахування

4)послуги в сфері кредитного страхування

5)послуги страхування відповідальності.

Видами страхових послуг є:

1.Серед послуг особистого страхування:

- страхування життя та пенсії

- страхування від нещасних випадків

- медичне страхування.

2.Серед послуг майнового страхування:

- страхування майна юр.ос.

- страхування майна фіз.ос.

- страхування транспортних засобів

- страхування кредитних та фінансових ризиків

- страхування від втрат прибутку.

3. Серед послуг перестрахування:

- перестрахування (факультативне, облігаторне, змішане)

- співстрахування.

4.Серед послуг зі страхування відповідальності:

- страхування відповідальності на транспорті

- страхування інших видів відповідальності (професійної, за екологічне забруднення).

5. Серед послуг в сфері кредитного страхування:

- страхування фінансових кредитів

- страхування товарних кредитів

- страхування споживчих кредитів

- страхування кредитів, наданих під заставу

- страхування гарантій.

Страхування кредитних та фінансових ризиків базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування. Таке страхування може здійснюватись у двох варіантах. У першому - кредитор (страхувальник) страхує загалом усю заборгованість. У другому варіанті кредитор страхує заборгованість кожного позичальника окремо.

Страхова практика виробила ряд організаційних форм страхування кредитів, а саме:

- страхування товарних кредитів;

- страхування кредитів під інвестиції;

- страхування споживчих кредитів;

- страхування кредитів, виданих під заставу;

- страхування кредитів довіри.

Особливим різновидом страхування довіри стає страхування комп'ютерних зловживань. Воно захищає власників комп'ютерних систем від збитків, які завдають їм у результаті зовнішнього вторгнення в комп'ютерну систему з метою пошкодження програм і т. ін.

Страхування від втрат прибутку є найбільш розповсюдженим видом страхування фінансових ризиків. Страхова відповідальність при страхуванні від втрат прибутку охоплює такі види збитків:

- витрати, які мають постійний характер і є необхідними навіть протягом виниклої перерви виробничого процесу;

- прирости витрат на виробництво та додаткових витрат;

- втрата прибутку, що обчислена за спеціальною методикою. Загальний обсяг страхової відповідальності страховика при страхуванні від втрат прибутку визначається величиною страхової суми.