30. Організаційно-правові форми підприємництва.

Державне підприємство – підприємство, основні засоби якого є державною власністю, а керівники призначаються державними органами або працюють за контрактом. Державні підприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми) поділяються на види:

· державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;

· державні підприємства, засновані на республіканській (Рес­публіки Крим) власності;

· державні комунальні підприєм­ства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Усі ці підприємства – державні юридичні особи.

Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати «підприємство колективної власності») – це організа­ційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності. Приватне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб. Спільне підприємство – це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності ст. 3 Закону “Про власність”, ст. 2 Закону “Про підприємства в Україні” (так звана змішана форма влас­ності). Спільні підприємства, як правило, мають форму гос­подарських товариств, тобто є суб'єктами права колектив­ної власності.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цьо­го є два види спільних підприємств:

– звичайні (національні) спільні підприємства;

– спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Іноземне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави.

31. Поняття та характеристика підприємства. Класифікація підприємств за розміром.

Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури – підприємства. Підприємство – господарська ланка, якій властиві такі риси: наявність єдиного майна; технологічна зумовленість факторів виробництва; певне місце у системі суспільного поділу праці; певне місце в соціумі. За формою організації підприємств розрізняють: індивідуальне (одноосібне володіння); товариство (партнерство); корпорація. За формою власності підприємства поділяють на: приватні; колективні; державні. Класифікація за розміром: 1. Малі (дрібні): велика кількість; гнучкість; нестійкість. 2. Середні: створюють конкуретне середовище для крупних підприємств; є проміжною сходинкою до монополізації; максимальна кількість саме середніх підприємств підпадає під процес поглинання; самі середні підприємства прагнуть займати монопольне (олігополістичне) становище в певних сегментах ринку. 3. Великі (крупні): кращі фінансові можливості для використання досягнень НТП; економія від масштабу виробництва, комбінування та зайнятості; вища стійкість і стабільність; більші можливості використання кредиту; переваги у сфері обігу.