Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський Національний Університет радіоелектроніки

Кафедра Штучного Інтелекту

Контрольная работа

Тема: « Школи Запорізької січі »

Дисципліна:

Забезпечення якості освіти і Болонський процес

Виконав:

Студент групи ПІ -12-3

Калікін Артем Володимирович

2012

РЕФЕРАТ

Контрольна робота містить 25 ст. , 6 джерел.

У контрольній роботі розглянуто:

СІЧОВА ШКОЛА, МОВА, НАВЧАННЯ, ПЕДАГОГІКА, ГРАНОТНІСТЬ.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ I  ШКОЛИ НА УКРАЇНІ ………………………………………………

РОЗДІЛ II ШКОЛИ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ ………………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………..

Вступ

Розвиток національної системи освіти має вирішальне значення при творенні самосвідомості народу в процесах його самопізнання та утвердження, а передусім у розвитку власної культури, бо всі культурні навички ґрунтуються таки на освіті. Тут слід відзначити, що розвиток освіти й педагогіки в Україні в XVI – XVII столітті проходив у складних історичних умовах. Це була епоха боротьби українського народу проти соціального і національного гніту, феодалізму. Разом з тим ця класова боротьба пригнічених мас України зливалась з боротьбою за свою незалежність, культуру, мову. У руслі цієї боротьби були створені численні братські школи та школи Запорізької Січі, які мобілізували свої зусилля на боротьбу з католицизмом, унією, з православними єпископами, які складали основу вищої ланки феодального суспільства. Загалом, питання становлення середньої та вищої школи вирішувалося с українському суспільстві животрепетно, бо йшлося про виховання української людини, без чого край, як казав В.Тяпинський, “не міг мати майбутнього.”. Відтак, найактивніші й найкультурніші люди тогочасного суспільства беруться за впровадження національної освіти – цим починають займатися братства, які засновують низку братських шкіл (середнього типу) .Важливий внесок у подальший розвиток української освіти зробили й школи, засновані в Запорізькій Січі.

Важливим тут є з’ясувати ті основні витоки, які визначали основні принципи, що лежали в основі розвитку освіти та педагогічної думки в Україні в XVI – XVII столітті. На думку одних дослідників, весь розвиток виховної та педагогічної думки проходив під впливом ендогенних сил, а педагогічні погляди учителів є закономірним продовженням педагогічних ідей, що були сформовані ще в сиву давнину. Як би там не було, але педагогічна думка в Україні розвивалась не на пустому місці, а на основі багатостолітнього виховного досвіду народу та під впливом педагогічних ідей тієї ж Греції.

Розділ I

Школи на Україні

Із здобуттям Україною незалежності питання щодо вивчення духовної спадщини нашого народу стоїть як ніколи актуально. Тут слід відзначити, що грамотність в нашій державі існувала вже в XI столітті. Особливу роль у розвитку української культури відіграли братства і засновані ними школи. Історія їх дуже давня. Початок заснування братств пов’язують ще з XI століттям, коли члени ремісничих гільдій та цехів почали об’єднуватися з метою взаємодопомоги та згуртуваня парафіян. А втім, джерела, що розкривають історію цього питання, досить обмежені. Ближчим до нас є історичний період напередодні та після унії 1596 року, коли конфлікт православ’я з католицизмом наприкінці XVI і в XVII столітті створив, за словами Дмитра Чижевського, “грунт для утворення двох явищ – релігійної полеміки і національної школи.” На думку вченого, “як релігійна полеміка вимагала вищих теологічних студій, так і народна школа, що постала й поширилася зусиллями релігійно-національних організацій – братств, і привела до зорганізування вищої освіти з релігійним забарвленням.” .

Загалом, у XVI – XVII столітті в Україні існувало п’ять груп шкіл, які хоч і були різні за своїм ідеологічним спрямуванням, але мали деякі спільні організаційні форми та методи навчання: братські школи і школи в полках; школи при монастирях і церквах (парафіяльні);школи протестантських общин – кальвіністів, лютеран, аріан; католицькі школи орденів єзуїтів і піар; школи Запорізької Січі.

Все ж таки, особливо велика заслуга у сраві пожвавлення шкільної освіти належить братствам – громадським організаціям православних міщан, а потім і селян в Україні і Білорусі XVI – XVIII століття. Адже братства були могутнім демократичним рухом, спрямованим на боротьбу проти національного гноблення й тиску, на ті основи християнства, які відповідали глибинним інтересам українського народу. Братські школи були найголовнішим засобом цієї боротьби.

Аналіз усіх аспектів роботи братських шкіл України свідчить про глибоку системну організацію педагогічного процесу в Україні. Головними елементами системної організації цього процесу є такі ідеї:

• Глибоке національне виховання, розвиток і освіта підростаючого покоління.

• Чітка організація педагогічного процесу.

• Ретельно розроблений і глибоко продуманий зміст процесу навчання.

• Чітке методичне забезпечення педагогічного процесу.

Вивчення документів, які стосуються братських шкіл, свідчить про те, що всі зазначені елементи тісно пов’язані з історією. Культурою, боротьбою за незалежність та збереження національної самобутності українського народу. Розглянемо кожен з цих елементів.

1. Глибоке національне виховання, розвиток та освіта підростаючого покоління.

Учні братських шкіл, як правило, вивчали рідну (“просту”) мову, слов’янську, грецьку, латинську й польську, але не однаковою мірою. Особлива увага приділялась вивченню слов’янської мови, У ній братчики бачили засіб збереження народності й зміцнення зв’язків з іншими слов’янськими народами. Викладання цієї мови в школах полягало у вивченні спочатку букв і складів, потім читання, граматики та церковного співу. Для кращого засвоєння мови учням заборонялось у школі розмовляти між собою розмовною мовою. Один запитував іншого грецькою мовою, а той, кого запитували, мав відповідати слов’янською. Цією мовою читались лекції, нею були складені й деякі підручники. Учителі розрізняли слов’янську і рідну мови, зазначаючи. Що не всі терміни можна перекласти із слов’янської на рідну мову. І. Вишенський рекомендував друкувати книги і статути слов’янською мовою. А що незрозуміле, просто тлумачити, викладати. Для навчання грамоти цією мовою в Україні було надруковано велику кількість букварів, Перший такий буквар склав Лаврентій Зизаній, назвавши його “ Наука к чтению и пониманию письма словенського “.

Крім вивчення слов’янської мови, у братських школах приділялося багато уваги мистецтву складати вірші цією мовою. Учні, змагаючись один з одним, не тільки складали вірші під час навчальних занять риторики та піїтики, а й у вільний час. Від них також вимагалось складати вірші до кожного великого свята, до кожної визначної події. Учителі та учні даних шкіл складали також історичні вірші, де прославляли подвиги запорізьких козаків. Мандруючи під час канікул і на свята Різдва і Великодня по всіх містах, групи учнів братських шкіл співали вірші на базарах, ярмарках, у будинках хуторян. Таким чином, деякі із складених спудеями (студентами) вірші ставали народними піснями України. Високим рівнем викладання співу братські школи значною мірою вплинули на народну музичну культуру України.

Важливе в братських школах відводилося моральному та фізичному вихованню. Обов’язковими рисами кожного сина вважалися сміливість, витривалість, хоробрість, невибагливість. Крім того, кожен юнак мріяв стати воїном Запорізької Січі.