Висновки

Узагальнюючи матеріал по курсовій роботі у якості підсумку хотілось би виділити наступне.

Ліквідацію феодально-кріпосницьких відносин, що відкрила шлях для встановлення нового, буржуазного ладу, царський уряд здійснив через селянську реформу 1861 р., основними принципами якої були: відміна кріпосного права на поміщицьких селян; селяни, які звільнялися з кріпосної залежності, були зобов’язані відбувати поміщику повинність у вигляді оброку і панщини; поміщик надавав у постійне користування селянам за певні повинності їхні садиби і відповідно до місцевих положень певну кількість землі та інших угідь; об'єднання розкріпачених селян у сільські общини; реформування земської системи (створення земських управ).

Селянська реформа 1861 р. стала ключовим моментом трансформації соціально-економічних відносин в історії всього ХІХ ст. як в Російській імперії в цілому так і в Україні зокрема, адже вона започаткувала перехід від епохи нового часу з притаманними їй рештками цехового ремесла, мануфактурним виробництвом і середньовічною системою землеволодіння до епохи новітнього часу з фабрично-заводським виробництвом і високотоварним сільським господарством. Саме тому цю реформу по праву історики називають Великою.

Велика реформа була розтягнута в часі на ряд періодів, що не сприяло швидкій перебудові тогочасних соціально-економічних відносин. Необхідно визнати, що якщо на перших етапах реформи добробут населення України дещо погіршився через поширення обезземелення селянства то згодом завдяки розвитку товарно-грошових відносин, досить вдалій грошово-кредитній політиці, через зростання торгівлі і масштабів фабрично-заводського виробництва він істотною мірою покращився про що свідчать високі темпи демографічного зростання у другій половині ХІХ ст.¹

Селянська реформа була головною серед інших демократичних реформ. Вона виявилася переломним моментом, відмежовуючи феодальну епоху від капіталістичної, знищивши кріпосне право, що міцним ланцюгом сковувало розвиток продуктивних сил Російської імперії і України зокрема, відкрила дорогу капіталізму.

Скасування кріпосного права і наступні реформи, утверджен­ня приватної власності стали причиною серйозних змін в суспіль­ному устрої країни. Суттєво змінилося перш за все правове становище селянства, яке стало вільним, придбало особисті і соціально-економічні права.

Основні недоліки селянської реформи 1861 р. полягали в тому, що: не було ліквідовано великого поміщицького землеволодіння; селянські господарства були економічно залежні від поміщицьких господарств (у т. ч. були змушені викуповувати земельні ділянки), а організаційно – від общини; селяни не одержали достатньої кількості землі, і навіть частину її втратили. Таким чином, реформа 1861 р. не подолала соціально-економічних проблем на селі. Однак вона дала поштовх розвитку приватного землеволодіння селян, заклала майбутні витоки фермерства, у зв’язку із самоліквідацією тисяч поміщицьких маєтків зумовила зміну сільського укладу життя, а сам факт купівлі-продажу землі свідчив про початок ринкової реформи. Вирішальну роль у цьому відіграв Селянський поземельний банк.¹

Отже, звільнивши селянство юридично, реформа 1861 р. розчистила шлях для інтенсивного індустріального розвитку на нових ринкових засадах, відкрила шлях для належних демократичних перетворень у соціальному житті суспільства. Все це дало можливість досить швидко відновити Росії свій авторитет у Європі, втрачений після Кримської війни. Низка наступних реформ 60—70-х рр. ХІХ ст. сприяла перетворенню імперії у буржуазну монархію, а реформи 80—90-х рр. ХІХ ст. дозволили зберегти існуючу форму державного правління.²