Правила користування шилом

1. Проколюй предмет на спеціальній (дерев’яній або гумовій) підкладці.

2. Не розмахуй рукою, в якій тримаєш шило.

3. Під час роботи з шилом не розмовляй.

4. Не проколюй шилом тверді предмети округлої форми (пересохлі каштани, жолуді, горіхові шкаралупи).

5. У процесі проколювання отвору будь уважним.

6. Користуйся тільки справним інструментом – ручка повинна бути щільно припасована із захисним кільцем.

Правила користування голкою

1. Голку тримай тільки з протягнутою ниткою в гольнику або футлярі.

2. Не вколюй голку в свій одяг.

3. Не бери голку в рот.

4. Запасні голки зберігай у футлярі або гольнику.

5. Не використовуй голку замість булавки.

6. Під час зшивання цупких матеріалів (шкіра, штучне хутро, картон) попередньо в місці зшивання зроби отвори шилом.

7. Під час шиття користуйся наперстком.

Правила користування дротом

1. Не бери дріт в рот.

2. Відрізай потрібний відрізок дроту ножицями або кусачками, не відкушуй зубами.

3. Не грайся дротом, не намотуй його на долоню, пальці.

4. Не розмахуй рукою, в якій тримаєш дріт.

5. Працюй з дротом зосереджено, не відволікайся.

6. При з’єднанні дротом цупких матеріалів або округлих форм, спочатку зроби в них отвори шилом.

12.«Профілактика травматизму на прогулянках в холодну пору року»

Поняття про виробничий травматизм

Травматизм — слово грецького походження (trauma — по­шкодження, поранення). На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Травма — порушення анатомічної цілісності організму лю­дини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Виробнича травма — це раптове механічне (забої, перело­ми, рани тощо), фізичне (рухомі вузли машин, механізмів, інстру­мент, оброблюваний матеріал, ненормальні метеорологічні умо­ви, недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо), біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тва­ринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини), комбіноване та інше пошко­дження людини у виробничих умовах. За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на легкі (втрата працездат­ності на 1 день), важкі (втрата працездатності більше як на 1 день) і смертельні.

Meханічні та фізичні фактори переважно викликають трав­ми. Теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості ви­падків зумовлюють захворювання.

Нещасний випадок — випадок із людиною внаслідок непе­редбаченого збігу обставин та умов, за котрих завдасться шкода здоров'ю або настає смерть потерпілого. Нещасний випадок на виробництві пов'язується з дією на працівника небезпечного ви­робничого фактора.

Працівник освіти, насамперед вчитель, зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території місця роботи – такі є вимоги статті 14 Закону України «Про охорону праці».

Основними причинами настання нещасних випадків узимку є організаційними, в яких переважає людський фактор. А саме: порушення трудової та виробничої дисципліни, порушення вимог інструкцій з охорони праці, порушення режиму праці та відпочинку, незастосування засобів індивідуального захисту, порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, особиста необережність. В зимовий період збільшується кількість випадків  падіння працівників під час пересування пішки та настання дорожньо-транспортних пригод. В настанні ДТП причиною є недоліки в організації безпечної роботи автотранспорту на підприємстві, його несвоєчасного і неякісного технічного обслуговування та ремонту, порушення водіями правил дорожнього руху.

Щоб зменшити вірогідність падіння людини під час пересування пішки в ожеледицю, під час прогулянки, необхідно додержуватись наступних основних правил поводження:

• пересувайтеся тільки по передбаченим для цього пішохідним доріжкам;

• вдягайте зручне взуття на низькому каблуці та неслизькій підошві;

• дивіться під ноги та обходьте небезпечні місця;

• ходіть не поспішаючи;

• будьте гранично уважним під час переходу проїжджої частини дороги та пересування по східцях;

• старайтеся обходити всі місця з похилою поверхньою;

• ступайте на всю підошву взуття, ноги розслабте в колінах;

• при переході по обледенілій поверхні не підіймайте високо ступні ніг, а робіть рухи подібно ковзанню;

• не переносіть, по можливості, в руках тяжкі речі та не тримайте руки в кишенях;

• не ходіть біля самого краю проїжджої частини дороги;

• тримайтеся подалі від будинків – ближче до середини тротуару з метою попередження травмування від падіння з даху снігу, бурульок тощо.

Коли людина все-таки відчуває, що послизнулася і падає, то найперше, що їй треба зробити – це спробувати присісти. Так зменшиться висота падіння. Також слід при цьому притиснути підборіддя до грудей, а руками охопити живіт. Із врахування присідання це сприятиме певному згрупуванню тіла, що й дозволить уникнути серйозного ушкодження при падінні. У жодному разі при цьому не треба намагатися зберегти цілими у валізах та сумках речі, що можуть розбитися. Найцінніше – це здоров’я людини.

Якщо хтось, втратив рівновагу, починає падати – ніколи не треба приземлятись на випрямлені руки. Бажано згрупувати тіло та розвернутися так, щоб удар від падіння прийшовся на бокову поверхню тіла. Тільки так можна убезпечити хребет, таз та кінцівки від перенавантажень.

У випадках падінь зі слизьких східців надзвичайно важливо захистити обличчя й голову (їх необхідно прикрити долонями). Падаючи, не намагайтеся зменшити швидкість падіння, розкидаючи руки і ноги. Це може тільки зашкодити та збільшити кількість переломів кінцівок.

В холодну пору року, перебуваючи на прогулянках на відкритому повітрі можливе переохолодження організму людини та обмороження частин тіла.

Щоб уникнути обморожень, необхідно одягатися таким чином, щоб шари одягу не прилягали один до одного щільно і залишали між собою прошарки повітря, які відмінно утримують тепло. Верхній одяг повинен бути таким, що не промокає і не продувається, а взуття – не тісним і сухим. Рекомендується використання теплих устілок і вовняних шкарпеток на голу ногу, оскільки вони вбирають зайву вологу та залишають ноги сухими.

На мороз краще виходити ситими, перед виходом бажано поїсти що-небудь калорійне. Білкова їжа забезпечить організм енергією, яка при низьких температурах повітря йде на підтримку нормальної температури тіла. Рекомендується також прийом вітамінів, які допоможуть зміцнити імунну систему. Не допускати перевтоми, оскільки в цьому стані у людини всі обмінні процеси вповільнені, кровопостачання тканин обмежене і, відповідно, менше виробляється тепла. Треба пам’ятати, що під дією алкоголю людини втрачає чутливість до холоду, що може призвести до відмороження кінцівок.

Перша допомога при обмороженні полягає в тому, що потерпілого потрібно перенести в тепле приміщення, зняти з нього одяг, взуття та укрити його ковдрою і зігрівати грілками, напоїти гарячим чаєм та терміново звернутися до лікаря.

Ні в якому разі при обмороженні не можна розтирати снігом потерпілого: судини в такій шкірі дуже крихкі і можуть легко пошкодитися. Не рекомендовано також тримати відморожені кінцівки в гарячій воді, біля відкритого вогню, батареї, обігрівача: чутливість таких уражених тканин знижена і можливий випадок додаткового ураження шкіри. Як і опіки, обморожені ділянки тіла не можна змазувати спиртовими розчинами, маслами та жирами.

Пам’ятайте, що важливим заходом запобігання травматизму узимку є проведення на робочому місці позачергових інструктажів  для працівників щодо безпечного поводження під час пересування в складних погодних умовах та дотримання правил безпеки.

Розглянемо правила поведінки під час прогулянках у різних ситуаціях:

Правила поведінки на льоду

Зима - чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.

Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .

Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший.

Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.

Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.

При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.

Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.

Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!

Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.

«Лижна підготовка (ковзани)»

Одяг для занять на лижах або ковзанах повинен бути легким, теплим, не заважати рухам.

Уроки з лижної підготовки треба проводити в тиху погоду або при слабкому (із швидкістю не більше 1,5... 2 м/с) вітрі, при температурі не нижчій за -20°С. Якщо великий мороз, необхідно доручати учням стежити один за одним і повідомляти викладачеві про перші ознаки обмороження.

Якщо учень втомився або погіршилось у нього самопочутті, його треба відправити на базу тільки в супроводі дорослого або старшого товариша.

Перед кожним уроком викладач перевіряє стан лижні або траси. Кріплення лиж до взуття повинно бути зручним для користу­вання, міцним і надійним.

Перед виходом з бази до місця занять викладач повинен пояс­нити правила переміщення з лижами в умовах, які можуть бути на шляху переміщення - рух у строю з лижами і т. п. Під час переміщення до місця занять і назад повинні бути спеціально призначені учні, які ведуть і замикають колону. Групу учнів дозволяється водити з ли­жами тільки по тротуару або лівому узбіччю дороги не більше ніж у два ряди. Попереду й позаду колони повинні бути супроводжуючі. Вони повинні мати червоні прапорці, а з настанням темряви і в тумані - запалені ліхтарі: попереду - білого кольору, позаду - червоного.

Спускатися з гір треба тільки за сигналом викладача, суворо по черзі. Між лижниками, які спускаються, необхідно додержува­ти таких інтервалів часу, що виключають будь-яку можливість на­їзду лижників один на одного.

Учні повинні знати і строго виконувати інструкцію для учнів під час лижної підготовки.

Іти до катка, розміщеного на природному водоймищі, можна тільки по прокладених стежках; не можна збиратися на льоду ве­ликими групами.

Під час руху по ковзанярській доріжці забороняється різко зу­пинятися, а також відпочивати, стоячи на біговій доріжці. Під час навчання на льоду новачків потрібно страхувати кож­ного, хто виконує самостійний рух, використовуючи для цього ба­р'єри, поручні.