5.3 Форми забезпечення повноти й своєчасності повернення позик

До основних діючих форм повноти й своєчасності повернення позик відносять: заставу, гарантію, поручительство, страхування. Якими документами оформляються, що контролює банк при використанні певної форми забезпечення, якими законодавчими актами регулюється, можна побачити із табл.5.1:

Таблиця 5.1 - Форми забезпечення повернення позик

Застава	Гарантія	Поручительство	Страхування
Договір застави	Гарантійний лист	Договір поруки	Страховий поліс
У разі невиконання позичальником своїх зобов’язань перед банком проводиться реалізація останнім заставленого майна на свою користь	Здійснює виплату суми позики та відсотків за нею в разі настання гарантійного випадку неповернення позики	Відповідальність поручителя всім своїм майном перед банком у разі неповернення кредиту з боку позичальника	Виплата суми боргу та відсотків страховою компанією в разі настання страхового випадку неповернення позики
Оцінка вартості, нагляд за збереженням, реалізація заставленого майна	Оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості гаранта	Оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості поручителя	Статут, оцінка Фінансового стану, стану рахунків та заборгованості, висновки аудиторів по страховій компанії

До матеріального забезпечення банки ставлять такі вимоги:

• можливість оцінки забезпечення;

• висока ліквідність;

• невелика затратність банків за зберігання чи реалізацію майна.

Кредит вважається матеріально забезпеченим, якщо позичальник уклав договір застави рухомого чи нерухомого майна, майнових цінностей, цінних паперів тощо.

Перед укладенням договору застави банк повинен пересвідчитися документально (а в окремих випадках - перевірити на місці) щодо наявності майна, місцезнаходження та умов його зберігання, реальності реалізації тощо.

На підставі ст. 575 ЦКУ та положень Закону про заставу виділяють п'ять видів застави:

• іпотека,

• заклад,

• застава товарів в обороті,

• застава майнових прав

• застава цінних паперів.

Причому для них годиться лише те майно, яке заставодавець вправі відчужувати і на яке можна звернути стягнення. Крім того, у заставу також дозволено передавати майно, яке заставодавець придбає після виникнення застави.

Іпотека - це вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що запишається у володінні та користуванні іпотекодавця. Оформлюють її іпотечним договором. При невиконанні боржником зобов’язання, забезпеченого іпотекою, банк вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. До іпотеки відносять нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких неможливе без знецінювання і зміни їх призначення), у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, право оренди або користування нерухомим майном, що надає орендарю (користувачу) право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна.

Якщо в іпотеку передають будівлю (споруду), розташовану на землі, що належить іпотекодавцю на праві власності, то вона теж підлягає передачі в іпотеку разом із будівлею (спорудою). А якщо іпотекодавець орендує землю, то після звернення стягнення на будівлю (споруду) умови оренди зберігаються для нового власника.

Іпотечний договір може передбачати видачу заставної. Це неемісійний борговий цінний папір, що засвідчує безумовне право його власника на одержання від боржника виконання за основним зобов'язанням (у грошовій формі), а у протилежному випадку право звер­нути стягнення на предмет іпотеки. Першим її власником є особа, яка має за іпо­течним договором статус банку. Згодом вона може передати її кому завгодно, зробивши індосамент (передавальний напис).

Заклад - на відміну від іпотеки, застава рухомого майна. Його як предмет застави заставодавець дає у володіння банку. Але за згодою сторін предмет застави можуть залишити у заставодавця (тверда застава). Якщо банк зберігає або використовує предмет закладу неналежним чином, то заставодавець у будь-який час управі вимагати припинення застави або дострокового виконання забезпеченого закладом зобов'язання.

Крім цього, у ст. 48 Закону про заставу зафіксовано відповідальність банку за втрату або не­стачу в розмірі вартості втраченого майна, а за пошкодження предмета закладу - у розмірі суми, на яку знизилася вартість закладеного майна. До того ж якщо таке записано в договорі, банк має відшкодувати повністю збитки, завдані втратою, нестачею або пошкодженням майна. Втім, банк може уникнути відповідальності, якщо доведе: те, що трапилося, сталося не з його вини.

Застава товарів в обороті. Предметом цього виду застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. При цьому:

1. Заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися і розпоряджатися предметом застави, а при його відчуженні зобов'язаний замінити іншими товарами такої самої або більшої вартості.

2. Реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набу­вачеві або транспортній організації (передання на по­шту) для надіслання йому.

3. Придбані заставодавцем товари, передбачені в договорі, стають предметом застави з моменту виник­нення права власності на них.

Застава майнових прав. Під ними треба розуміти:

• право вимоги за зобов'язаннями, в яких заставодавець виступає кредитором (наприклад, за договором купівлі-продажу товару йому повинні сплатити 100000 грн);

• права на об'єкти інтелектуальної власності (що підтверджує патент на винахід, авторське свідоцтво, свідоцтво про право на знак для товарів і послуг тощо);

• корпоративні права або частка в статутному капіталі.

Слід зауважити, що заставодавець може укласти договір застави не тільки на належні йому на момент ук­ладення права, але й на ті, що можуть виникнути в майбутньому (ст. 49 Закону про заставу).

У договорі застави прав зазначають особу-боржника щодо заставодавця, причому останній зобов'язаний повідомити про це свого боржника.

Якщо боржник заставодавця виконає своє зобо­в'язання, яке є предметом права вимоги (у нашому прикладі - заплатить 100000 грн. за договором купівлі-продажу), то все отримане стане предметом застави, про що заставодавець негайно повідомляє банку.

Застава цінних паперів.

Застава векселя або іншого цінного папера, який можна передати за індосаментом (передавальним написом), передають у заставу так: вчиняють індосамент і вручають індосований цінний папір банку. Наприклад, на звороті простого або переказного векселя, або на алонжі роблять напис "валюта в заставу". А ті цінні папери, які не можна передати за індосаментом, передають у заставу за договором банку з особою, на чиє ім'я вони видані.

Векселі віддають у заставу з реєстром пред'явлених у заставу векселів, який складає заставодавець не менше ніж у двох примірниках. Векселі в реєстрі розміщають у порядку настання строків платежу починаючи з найближчого. Приймаючи реєстри, банк перевіряє відповідність даних пред'явника векселя реквізитам векселя. Реєстри з неправильними даними повертають для переоформлення.

На векселях пред'явник може виконати заставний, повний або бланковий індосамент, індосамент на пред'явника. Його вид встановлюють у договорі застави.

Заставу акцій здійснюють згідно з Положенням про ведення реєстру власників іменних ЦП.

Передавати у заставу заборонено:

• національні, культурні та історичні цінності, що є об'єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини;

• вимоги, що мають особистий характер (наприклад, з відшкодування шкоди за пошкодження здоров'я або право на одержання аліментів);

• об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації (предметом застави можуть бути їх товари в обороті або переробці).