4.5 Забалансове фінансування

У практиці банків окремого значення набуває позабалансове фінансування. Причини використання забалансового фінансування: недостатність депозитних та недепозитних джерел, що викликає необхідність пошуку більш надійних і менш дорогих джерел ресурсів, що мають довгостроковий характер.

Забалансові джерела ресурсів банку:

• сек’юритизація активів;

• продаж позик;

• випуск кредитних гарантій.

Сек’юритизація банківських позик й інших активів з метою формування нових коштів - найпоширеніший спосіб залучення додаткових ресурсів, який дотепер, на жаль, не отримав широкого застосування в Україні.

Сек’юритизація активів - це переоформлення частини дохідних активів у цінні папери з подальшим їх продажем на відкритому ринку для залучення додаткових коштів. Такі цінні папери привабливі як для продавців, так і для інвесторів, оскільки вони, як правило, передбачають деномінацію, річний прибуток, ліквідність і ризик на кращих умовах, ніж ті, які може мати звичайний власник кредитних вкладень.

У міру оплати активів (виплата відсотків і основної суми боргу) прибуток спрямовується до власників цінних паперів. У такий спосіб банківські позики трансформуються у цінні папери, які вільно продають на фондовому ринку.

Банк повертає кошти, витрачені на придбання активів і використовує нові кошти для надання нових позик.

Переваги сек’юритизації активів:

• додатковий прибуток у вигляді комісійних за обслуговування пакетів активів;

• додаткові прибутки від різниці між процентними ставками при сек’юритизації активів і виплатами інвесторам;

• зниження податків через відрахування витрат із сек’юритизації;

• спосіб "очищення" кредитного портфеля - позики, що містяться в сек'юритизованому пакеті, вилучаються з балансу банку, що поліпшує показник "капітал/активи" (капітал залишається тим самим, а сума активів зменшується) і банк виглядає фінансове сильнішим;

• зниження процентного ризику, оскільки сек’юритизація передбачає пого­дження між собою термінів платежів за банківськими активами і зобов'язаннями.

Ризики, що виникають при сек’юритизації активів:

• ризик неплатежу за позиками;

• ризик дострокового платежу - якщо основна частина сек'юритизованих позик сплачені достроково (дострокові платежі здійснюють за зниження процентних ставок), то інвестор змушений додатково інвестувати кошти на ринок за нижчою ринковою ставкою, що призведе до одержання більш низького, ніж очікували, прибутку від інвестування.

Продаж позик - форма інвестиційних банківських операцій, за якої банк максимально правильно оцінює кредитоспроможність позичальників і продає частину свого кредитного портфеля іншим інвесторам, що довіряють думці банкіра щодо оцінки якості цих кредитів.

Банки зберігають право на обслуговування боргу, збираючи з боржників платежі за відсотками, і право контролювати виконання ними платежів в обумовлений термін в інтересах покупців позики за невелику комісію.

Форми продажу позик:

• участь у позиках;

• дроблення позик.

Участь у позиках - угода, відповідно до якої банк продає частину великого кредиту на період, що дорівнює терміну кредитування. Продаж закінчується в момент погашення кредиту (банк не несе відповідальності у разі неплатежу боржника за кредитом).

Дроблення позик - продаж частини великого кредиту на короткий час, як правило на період коротший, ніж термін погашення кредиту (банк відповідає за зобов'язаннями).

Фінансові гарантії - інструмент, який використовують для зміцнення кредитоспроможності позичальника з метою зниження вартості кредиту, що свідчить про зобов'язання відшкодувати суму кредитору у разі неплатежу з боку позичальника.

Однією з поширених форм фінансової гарантії є гарантійний кредитний лист. Банк за плату гарантує виплату кредиту свого клієнта або виконання умов контракту, що укладається між клієнтом банку і третьою стороною.

Переваги для банку:

• прибуток від комісійних (0,5-1 % від суми кредиту);

• дешевший кредит для клієнта;

• невелика ймовірність оплати банком зобов'язань за листом.

Причини розширення використання фінансових гарантій:

• підвищення ризику неплатоспроможності клієнтів і попит на кошти, що знижують такий ризик;

• одержання додаткових прибутків для банку за рахунок використання своєї спроможності оцінювати кредити.