4.Аналіз кредиторської заборгованості під-ва

кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соцстрахування, депонентами, підзвітними особами тощо.

При аналізі кредиторської заборгованості треба також визна­чити допустиму та невиправдану кредиторську заборгованість.

До допустимої кредиторської заборгованості відносять: забор­гованість постачальникам за акцептовані платіжні вимоги непрострочену заборгованість до бюджету.

До невиправданої кредиторської заборгованості відносять: прострочену заборгованість постачальникам; прострочену забор­гованість бюджету за податок на прибуток; позички, не погашені в строк, та інші внески.

Як і при аналізі дебіторської заборгованості, треба визначити показники, які характеризують стан кредиторської заборгованості. Ними є:

1. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Г _з

К _{об. к} = , (4.10)

К _с

де Г _з — грошові засоби;

К _с — середня за звітний період кредиторська заборгованість.

Цей коефіцієнт показує збільшення або зменшення комерційного кредиту, який надається підприємству. Збільшення коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості, зменшення його показує збільшення купівлі в кредит.

1. Середній строк оборотності кредиторської заборгованості:

Показник відображає середній строк повернення боргів під­приємства (за вирахуванням зобов'язань перед банком).

Результати такого аналізу можуть свідчити про таке:

— збільшення або зменшення дебіторської і кредиторської за­боргованості можуть викликати негативні наслідки щодо фінан­сового стану підприємства;

— зменшення дебіторської заборгованості порівняно із креди­торською може бути результатом негативних стосунків з клієнтами;

— збільшення дебіторської заборгованості порівняно із креди­торською може бути результатом неплатоспроможності покупців.

13Сутність грошового потоку та необхідність його аналізу. Аналіз руху грошових коштів.

Рух грошових коштів – їх надходження (приплив) і витрачання (вибуття), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.

Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їхню динаміку

визначити суму перевищення надходжень над витратами (сплатами)

виявити можливості внутрішнього самофінансування.

Сутність грошового потоку визначається по-різному:

як рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання у процесі господарської діяльності

як міра ліквідності підприємства, що складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань

як рух грошей у процесі господарської діяльності.

Згідно з П(С)БО 4 ”Звіт про рух грошових коштів”

грошові потоки – це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів

За П(С)БО 4 грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Це, як правило, високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує три місяці.