4. Виникнення та етапи розвитку страхування. Сутнiсть страхування.

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. На жаль, інформація, що дійшла до нас із давніх часів, не дає системного уявлення про зародження цього надійного способу захисту економічних інтересів громадян, виробничих i соціальних формувань. Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: що вже у стародавніх часи різні народи добре усвідомлювали про необхідність спорудження громадських спеціалізованих приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки, тощо.

Результати аналізу історичних та літературних джерел свідчить, що у своєму розвитку страхування пройшло три етапи:

· 1 етап – античне страхування, яке виникло за 2 тисячоліття до н.е. в Древній Греції, Єгипті, Древньому Римі, Індії;

· II етап - середньовічне (гільдійсько-цехове) страхування ( Х - XIV ст.);

· III етап - страхування в эпоху капіталізму ( XIV ст. - до нашого часу).

Основними формами організації античного страхування були: взаємне страхування та страхування на основі регулярних платежів.

При взаємному страхуванні ставилася мета забезпечити відшкодування збитків від стихійних лих кожного учасника торгового або шляхового колективу за рахунок уcix його членів.

Вважається, що первинні форми страхування зустрічалися вже приблизно 3 тис. рр. до н.е. Відомі перші колективні угоди: фінікій­ських купців - власників торгових суден - про колективну компен­сацію збитків при загибелі або ушкодженні судна, у Палестині -власників худоби, яка перевозила вантажі - на випадок її крадіжки або загибелі.

У законах вавілонського царя Хаммурапі (2 тис. рр. до н.е.)передбачалося укладення угоди між учасниками торгового каравану про те, щоб разом відшкодувати збитки, яких зазнав хтось з них у дорозі від нападу розбійників, пограбування і т.п.

Приблизно у 970-931 рр. до н.е. єгипетські каменярі, які брали участь у спорудженні пірамід, заснували каси взаємодопомоги на користь своїх колег або їхніх родин при отриманні каліцтва або заги­белі від нещасного випадку.

У 916 р. до н.е. на острові Родос було прийнято документ -ордонас, в якому подано систему розподілу збитку у випадку загаль­ної морської аварії.

У Німеччині (900 р. н.е.) виникають перші гільдії пожежників, які створили систему страхування від вогню.

У 1310 р. в м.Брюгге засновано страхову палату, яка здійснювала операції щодо захисту майнових інтересів купецьких і ремісничих гільдій.

У Лондоні 18 липня 1583 р. укладено першу відому угоду про страхування життя.

Початок XVII ст. характеризується виникненням перших ак­ціонерних страхових компаній. Наприклад, відома Голандсько-Ост-Індська компанія, крім торгової діяльності, займалася також страхуванням.

У 1650 р. французький математик, фізик і філософ Блез Паскаль формулює закон великих чисел, який започатковує проведення ста­тистичних розрахунків, зокрема, для цілей страхування.

Англієць Едмунд Галлей у 1693 р. (на підставі даних про смер­тність жителів м.Бреслау) публікує науково обґрунтовані таблиці смертності, які стали використовуватися у страхуванні життя.

Німецький математик Готфрід Вільгельм фон Лейбніц у 1697 році видає свої роздуми про усі ймовірні види ризиків, при яких необхідно звертатися до страхування. У цьому ж році Даніель Дефо публікує в Лондоні книгу "Еssеу оn Ргоjekt", у якій формулює принципи розумної передбачливості.

У 1752 р. в США Франкліном засновано перше товариство взаєм­ного страхування на випадок пожежі.

13 грудня 1771 р. в лондонському кафе Едварда Ллойда '9 купців підписали угоду про внесення кожним у Банк Англії визначених сум на ім'я обраного комітету для проведення страхових операцій, а через п'ять років члени асоціації «Лондонський Ллойд» прийняли «Підписаний формуляр Ллойда» (формуляр договору морського страхування), ряд положень якого донині застосовується в міжнародній практиці. У 1871 р. парламентом Великобританії прий­мається закон, яким комітет Едварда Ллойда був перетворений у корпорацію «Ллойд».

Взагалі Англія займає особливе місце в розвитку страхування. Перші страхові товариства виникли тут у 80-ті рр. XVII ст. в галузі вогневого страхування. Поштовхом, що прискорив його розвиток, як прийнято вважати, була пожежа, що трапилася в Лондоні в 1666 р. і згубила 70 тисяч чоловік.

У той же час виникають страхові товариства в галузі морського страхування у Франції (Париж, 1686 р.).

1 серпня 1778 р. було засновано «Гамбурзьке товариство притул­ку для старих», яке існувало на принципах розповсюдженого зараз у багатьох країнах пенсійного страхування.

У пам'ятці давньоруського права - "Русской правде" - є цікаві відомості про тогочасне законодавство. "Если кто убьет княжеского мужа, совершив на него нападете, и убийца не будет пойман, то платим за него 80 гривен та округа, где найден убитый. Если же убит простой человек, то округа платит 40 гривен. "(Гривна -злиток срібла, який слугував грошовою та ваговою одиницею Київської Русі).

Завдання страхового забезпечення мали деякі державні заходи, які здійснювалися центральною або міською владою з різноманітними цілями.

Царицею Катериною II в 1781 р. було видано «Статут купецького судноплавства», який містив положення про морське страхування, а через 5 років спеціальним Маніфестом було введено норми стра­хування від вогню.

У дореволюційній Росії страхова справа здійснювалася багатьма підприємствами й товариствами. У 1913 р. в усіх страхових установах і товариствах Росії було застраховано, зокрема, майна - на суму 21 млрд рублів.

У більшості розглянутих прикладів проглядається одна й та ж мета: забезпечення відшкодування збитків від стихійних та інших небезпек кожного з учасників колективу спільно, за рахунок усіх його членів.

Життєвий досвід, що ґрунтується на багаторічних спостережен­нях, дозволяє зробити висновок про випадковий характер настання надзвичайних подій та нерівномірність нанесення збитку. Кількість господарств, зацікавлених у страховому захисті, буває більшою за кількість тих, що постраждали від різних небезпек. Солідарна роз­кладка збитку між ними за таких умов значно згладжує наслідки стихійних та інших негативних випадків, і чим більша кількість гос­подарств бере участь у розкладці збитку, тим менша частка коштів припадає на одного учасника.

Слід зазначити таку характерну особливість, як відсутність регулярності страхових внесків у загальну касу. Також у більшості випадків мало місце натуральне страхування - історичний різновид страхування, при якому матеріальне відшкодування надавалося в натурі. У подальшому страхування набуває грошової форми, тобто воно базується на підставі регулярних платежів, які ведуть до акумуляції, нагромадження коштів і створення страхового фонду. Перехід цей, зрозуміло, здійснювався не одразу, і певний час ці форми страхування існували паралельно й доповнювали одна одну.

Далі розвитком суспільних відносин справа "братської" взаємо­допомоги перетворюється в "товарну" форму, поступово страхування застосовується у боротьбі не тільки з небезпекою пожеж і ризиків, пов'язаних із мореплавством, а й з іншими несприятливими фактора­ми та стихійними лихами, які приносять втрати економіці.

Страхування продовжує інтенсивно розвиватись у країнах Захо-ДУ, де з'являються нові види страхування, що пов'язані з особою людини. Наприклад, в Англії було страхування від окремих хвороб, страхування на випадок будь-якої операції (у 1921 р. введено страху­вання від апендициту, у 1933 р. - від запалення легенів). Дуже урізно­манітнюється майнове страхування. Наприклад, страхування від кра­діжок диференціюються за характером страхового випадку: від будь-яких крадіжок, крадіжок зі зломом, кишенькових крадіжок; страху-вання від крадіжок велосипедів, друкарських машинок, спортивного обладнання.

Страхування в Україні в межах її сучасних кордонів має свою історію. Цікаві відомості є і про українських чумаків, які подорожу­вали валками на підводах, запряжених волами та здійснювали свої мандрівки для продажу на ярмарках одних товарів і купівлі інших. У випадку, якщо у дорозі гинув віл, то, за звичаями чумацької торгівлі, на гроші валки купувався інший.

(Більш детально про страхування в той час рекомендується дізнатися зі статті: Рыбников С.А. Очерки из истории страхованим в России //Вестник государстеенного страхования. 1927. № 19, 20. С. 112.)

Перші національні страхові товариства з'явились на заході Украї­ни. У 1891 р. у Львові було створено товариство взаємного стра­хування «Дністер», яке вже через рік почало здійснювати страхові операції. Статутний фонд цього об'єднання становив 50 тисяч золо­тих австрійських ринських, а страхуванню підлягало переважно май­но селян від вогню та сільськогосподарських культур від граду.

На початку XX ст. жителі багатьох повітів страхували своє майно саме у «Дністрі». За 25 років своєї діяльності «Дністер» реалізував біля 4 млн полісів, зібравши 41 млн крон страхової премії і випла­тивши 21 млн крон страхового відшкодування.

Про виникнення, розвиток і діяльність вищезазначених страхових товариств, а також плани загальноукраїнської страхової організації -Української кооперативної страхової спілки - рекомендується озна­йомитися у статті М.С.Клапківа «З історії зародження національного страхового ринку», надрукованій у № 1 журналу «Фінанси України» за 1998р.

Історія Держстраху СРСР почалася із декрету Раднаркому від 28.11.1918 р. "Про організацію страхової справи в Російській Федерації". Усі приватні страхові компанії та товариства було лікві­довано, а здійснення страхування в усіх його видах і формах оголошу­валося монополією держави.

Організаційно державні страхові організації створювалися після декрету Раднаркому від 06.10.1921 р. «Про державне майнове страхування». «Українську» частину Держстраху СРСР було перетво­рено в Державну страхову комерційну організацію Укрдержстрах, пізніше перейменовану в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта».