1. Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки суб'єктів господарювання та життєдіяльності людей на випадок шкоди, зумовленої ризиковими обставинами.

У країнах з розвиненим ринковим господарством страхування є одним із стратегічних секторів економіки. Воно забезпечує стабіль­ність у суспільстві, гарантує власникам відшкодування збитків при загибелі майна й втраті доходу, захищає людину в багатьох випадках життя. Страхування - невід'ємний атрибут цивілізованого суспільства.

Досвід зарубіжних країн засвідчує, що страховий сектор несе значне навантаження в сфері соціального захисту населення та праців­ників підприємств, особливо в надзвичайних ситуаціях, чим полегшує тиск на бюджет. Ринкова економіка поєднана з ризиком і в економічно розвине­них країнах без страхового поліса * не починається жоден серйозний проект, а обсяги премій, що збирає страхова галузь, звично займають у народному господарстві одне з провідних місць.

* Страховий поліс (від фр."роlісе" -розписка) - документ страхової організації, що підтверджує наявність угоди про страхування.

Нерідко надзвичайна подія, будь-яке стихійне лихо може поста­вити на межу катастрофи колектив підприємства, підприємця, насе­лення регіону, родину. У таких умовах важко почувати себе впевнено. У своєму житті людина оточена цілим рядом небезпек, які мо­жуть нанести збиток їй особисто або її господарській діяльності, і вони надто різноманітні. Проте, усвідомлюючи небезпеки, які погрожують нам на жит­тєвому шляху, ми намагаємося відгородити себе від них, оскільки потреба в безпеці посідає друге місце після базисних (задоволення фізіологічних потреб).

Ризиковий характер у будь-якій сфері діяльності людини спри­чиняє побудову певної системи відносин, яка може бути зображена у вигляді такої схеми: ризиковий характер породжуэ систему выдносин мыж людьми з метою попередження, подолання та зменшення руйнівних наслідків несприятливих непередбачених подій. Ці об'єктивні відносини виражають реальні й найбільш насущні потреби людей у підтримці досягнутого ними життєвого рівня, їх відрізняє визначена специфічність, вони мають об'єктивний характер і формують зміст категорії "страховий захист".

Страховий захист - економічна категорія, що відображає сукуп­ність розподільчих і перерозподільчих відносин, пов'язаних із подоланням і відшкодуванням втрат, які можуть бути спричинені різними надзвичайними обставинами.Ця категорія характерна для будь-яких формацій і пов'язана із вічною категорією випадку, з ризикованим характером суспільного виробництва, з дією руйнівних сил природи.

Страховому захисту притаманні ознаки:

• випадковий характер настання надзвичайних подій;

• нерівномірність нанесення збитку;

• необхідність попередження наслідків вказаних подій;

• необхідність відшкодування завданих збитків, тобто захисних заходів людини від наслідків випадкових подій.

2. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту. Форми організації фондів страхового захисту.

Коло ризиків, на жаль, з часом не зменшується, і для реальної дії страхового захисту вимушує створювати за рахунок частини валового продукту страховий фонд, який призначений для покриття надзви­чайного збитку, що спричинюється суспільству стихійними лихами, техногенними аваріями та різними випадковостями.

Суспільна практика виробила три основні форми організації стра­хового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси виступають:

• держава;

• окремий товаровиробник;

• страховик (страхова організація) - юридична особа, яку створено згідно з чинним законодавством, а також вона одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

У цьому зв'язку виділяють:

Централізований страховий (резервний) фонд держави

Фонди самострахування окремих господарюючих суб’єктів

Страховий фонд страховика

формується в натуральній та грошовій формах за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення - відшкодування збитку та усунення нас­лідків стихійних лих і великих аварій, що призвели до значних руйну­вань і великих людських жертв.

Формуються в грошовій та матеріальній формі шляхом щорічних від­рахувань до досягнення фондом розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів передбачається самими учасниками, які формують ці фонди. Трансформується у фонд ризику, який створюється, СГД, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продук­цію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.

Має грошову форму і створюється за рахунок внесків страхувальників. До деякої міри джерелом формування страхового фонду є доходи від інвестиційної діяльності страховика, в оперативному управлінні якого знаходяться отримані фінансові ресурси.

Ймовірність спричинення непередбаченого збитку постраждалим також змушує створювати страхові фонди.

Сьогодні у зв'язку з легалізацією підприємництва в нашій держа­ві ситуація змінилася, тому що комерційний, фінансовий та господар­ський ризики стали повсякденними, наприклад, для десятків тисяч бізнесменів. Реальністю стала й практика страхування таких ризиків. З появою більшої кількості власників і підприємств роль страхування в Україні буде зростати.

Страхова неосвіченість населення, особливо ділових кіл, невигід­на державі. Вона є наслідком економічної нестабільності, бідності суспільства і породжує невпевненість в майбутньому, створює атмос­феру недовіри, стримує рух до сучасних норм життя. З просуванням до цивілізованого ринку яснішим стає розуміння того, що стра­хування є необхідною формою захисту партнерських взаємовідносин на всіх рівнях.

За рахунок централізованих фондів фінансуються витрати пов’язані із запобіганням і ліквідацією наслідків несприятливих подій, що мають загальнонаціональний характер. Ці фонди створюються державою. Зі свого бюджету держава покриває витрати на відновлення пошкоджених чи знищених об’єктів та надає допомогу потерпілим громадянам. В радянські часи централізовані кошти держави становили в сукупності переважну частину ресурсів, що спрямовувались на страховий захист. Сьогодні на Україні, як правило, за рахунок централізованих фондів фінансуються витрати, пов’язані із запобіганням та ліквідацію несприятливих подій, що мають загальнонаціональний характер, а саме: різке ускладнення погоди (різке зниження температури вище середніх норм, налипання снігу вище середніх норм, сильні повені, зсуви), техногенні катастрофи ( пожар на складах боєприпасів в Новобогдановці, аварій на шахтах i т. iн.) В 2004 р. в результаті чрезвичайних подій в Україні загинуло412 людей, 2330 чоловік отримали поранення.

Крім того, фінансування за рахунок централізованих фондів поширюються на покриття втрат від ризиків підприємств тільки державного сектору.

Але слід відмітити, що склад та структура фондів, призначених для страхового захисту, принципово змінюються в період поступового переходу до економіки ринкового типу. Адже роздержавлення власності вимагає відповідних змін i в її страховому захисті. Вони мають спрямовуватися на прийняття самостійних рішень про страховий захист на piвні недержавних підприємств тобто розширення меж самофінансування. Тому на підприємствах доцільно мати фонд ризику. Так, чинне законодавство дає змогу доводити його розмір до 25 % від суми статутного фонду. Важливо, щоб кошти, призначені для страхового захисту, постійно перебували в ліквідаційній формі.

Тобто більша частина суб’єктів господарювання створює свої внутрішні натуральні або грошові резерви для відшкодування збитків. Такі фонди отримали назву децентралізованих та призначались для самострахування. Такі фонди дають змогу покривати шкоду, завдану переважно дрібними ризиками. В той же час, на організації самострахування суб’єктів господарювання негативно позначилась жорстка податкова політика. Переважна частина підприємств позбавлена через це можливості мати у своєму розпорядженні необхідні грошові резервні фонди.

Страхування є необхідним елементом ринкової економіки. Більш того, воно за своєю сутністю здатне здійснити неабиякий вплив на забезпечення безперервності процесів виробництва та споживання, а також на мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів для цілей інвестування. Застраховані ланки народного господарства усталюють нормальний процес відтворення, забезпечують безперервність функ­ціонування виробництва, підприємницької діяльності, громадського життя. Наприклад, зовнішня торгівля немислима без страхування вантажів, транспортних засобів, страхування товарних кредитів, під­приємницьких ризиків тощо.