83. Проаналізуйте особливості приєднання західноукраїнських земель до урср. Утвердження сталінського тоталітарного режиму на західноукраїнських землях

23 серпня 1939 р. був підписаний радянсько-німецький пакт про ненапад, що містив у собі таємний протокол про розподіл сфер впливу в Європі. Згідно з цим таємним протоколом Східна Галичина разом з іншими територіями, згаданими в цьому документі, відходили до СРСР.

1 вересня 1939 р. нападом гітлерівської Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна. Саме тоді, коли польські сили були майже розгромлені німецькими військами, Радянський Союз завдав удару Польщі зі сходу. 17 вересня війська сформованого спеціально для цього Українського фронту перейшли радянсько-польський кордон і майже без опору почали просуватися вглиб Східної Галичини. За кілька днів вона була окупована Червоною армією. Це робилося під приводом того, щоб врятувати "братів-українців" від безладдя, яке могло розпочатися з падінням Польщі.

Об’єднання українських земель у єдиній державі 1939-1940 рр. українське та частково єврейське населення Західної України назагал вітало й покладало на цей історичний акт великі надії. Проте досить швидко стало очевидним, що «не за таку Україну боролися і мріяли». Тоталітаризм безпощадно насаджував свою політику в усіх сферах життя, прикриваючись волевиявленням усього народу, незалежно від національності. Радянізація західноукраїнських областей здійснювалася за безпосередньої участі Червоної армії та надісланих перевірених партійних кадрів. Із метою подолати масовий опір заходам радянської влади на селі робився наголос на розкол селянства, перш за все – за національною й релігійною приналежністю. Західноукраїнське село того періоду в національному відношенні було надзвичайно строкатим: українці, поляки, євреї, німці, цигани та ін. Зрозуміло, що заможна верства селянства (куркулі) становила невеликий відсоток. У першу чергу вістря боротьби спрямовувалося проти привілейованої частини сільських мешканців колишньої польської держави — осадників («мазурів»), яких нараховувалося в селах Західної України біля 30 тисяч осіб. Ненависть українського селянства як до польського поміщицького двору, євреїв-лихварів, німців-колоністів, так і осадників-поляків використовувалася із метою подолати й не допустити організованого опору радянській владі.

84.Дія-сть ОУН в умовах Др.св.війниСкладовою руху Опору в тилу фашистів після невдалої спроби 30 червня 1941 р.проголосити у Львові відновлення самостійної Української держави стали дії певної частини Організації укр.націоналістів (ОУН). У серпні 1939 р. у Римі відбувся Вел.збір ОУН, на якому домінувалиприбічники А. Мельника, якого і було затверджено лідером організації. Відповіддю молодихрадикалів на непоступливість ветеранів стало скликання в лютому 1940 р. у Кракові власноїконференції, яка не тільки не визнала рішень римського збору, а й сформувала Революц.провід ОУН на чолі з С. Бандерою. З цього моменту почин.одночасне існування двох укр.націоналіст.організацій: ОУН-Р, або ОУН-Б - революційна, або бандерівська,та ОУН-М — мельниківська. Обидві організації ставили перед собою одну мету – незалежністьУкр., проте погляди на шляхи її досягнення суттєво відрізнялися. Якщо мельниківцірозраховували на значну допомогу Німеччини, то прихильники Бандери вважали, що укр.держава може бути встановлена лише внаслідок нац.революції. Проте з наближеннямнападу Гітлера на СРСР обидві течії ОУН зробили ставку на Німеччину. За допомогою нім.військового командування ОУН-Б сформувала «Легіон укр.націоналістів», який скл.з 2підрозділів - «Нахтігаль» і «Роланд». Бандера вбачав у них ядро майбутньої націон.армії та засіб поширення впливу ОУН-Б. З початком бойових дій Німеччини проти СРСР ОУН-Б перейшла до рішучих акцій. 30червня 1941 р. у Львові, спираючись на «Нахтігаль» та збройні групи бойовиків, бандерівціпровели в будинку «Просвіти» Українські націон.збори, які ухвалили Акт про відновленняУкр.Держави. Було обрано Укр.держ.правління на чолі з Я. Стецьком.С. Бандеру, Я. Стецька та інших лідерів ОУН-Б булозаарештовано і відправлено до Берліна. С. Бандера півтора року провів у берлінській в'язниці, апотім аж до вересня 1944 р. перебував у концтаборах . ОУН-Мрішуче відмежувався від львівської акції бандерівців. Концентруючи свої сили у великих містах, особливо в Києві,ОУН-М організовувала місцеве самоврядування, допоміжну поліцію, громадські організації. 5 жовтня 1941р. було утворено Укр.Націон.Раду на чолі з М. Величковським якпредставницький орган укр.народу для підготовки формування націон.ряду. Але вже у грудні 1941р. пройшла хвиля арештів мельниківців.