27) Соціально-економічна політика б. Хмельницького та уряду Української держави залежала

від результативності воєнного та політичного протистояння з Польщею, позиції козацької

старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби. Боротьба за соціальне визволення

вже влітку 1648 р. тісно переплелася з національно-визвольною і фактично переросла в

Селянську війну. На визволених землях активно відбувався процес ліквідації великогофеодального землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства та кріпацтва йутвердження козацької власності на землю.зростання панщини, наступ фільвар-ко-панського господар., Хмель закликав народ до визволення (Укр.. та народу). Найвищим органом вважались загальнокоз. Збори, головою виконавчої влади був гетьман, укр.. держава мала власну фінансову систему, збройні сили. наслідки – катастроф. , не передбач. Навіть автономії Укр. , скоротилось населення, помилки в зовн. Політиці(союз з Молдовою) .Хмель прагнув утвердити в козаць. Україні спадкове гетьманстао, запобігало б б-бі за булаву.Він об’єднав всі патріот.сили, ств. Укр.. державу.

27.На середину XVII ст. у різних сферах розвитку українського суспільства визріли гострі суперечності з наявним статусом України у складі Речі Посполитої, її політикою в українському питанні, з усталеними в ній суспільно-політичним ладом і системою соціально-економічних відносин.

У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-економічна ситуація в українських землях, що входили до складу Речі Посполитої. Після закінчення виснажливої для Західної Європи 30-літньої війни саме Польща стає одним з головних експортерів хліба. Основний польський порт Гданськ від 1583 до 1648 р. у 2,5 раза збільшив відвантаження зерна. Орієнтація на внутрішній та зовнішній ринок, а не на задоволення власних потреб суттєво вплинула на структуру поміщицьких господарств. Вони активно перетворюються на фільварки (виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, засноване на щотижневій панщині та чітко зорієнтоване на ринок). В основі цієї трансформації лежали два взаємопов’язані процеси – зміцнення феодальної земельної власності та посилення кріпацтва.

28) Поляки напали 1650 р на м. Красн-е, порушуючи умови дог(Зборів) але їх зупинили.

Тим часом поляки зосередили-сь біля Берестечка, Пол.. проти укр.(про болото). Білоцерків.дог(козацький реєстр обмежувався до 20тис. осіб, влада гетьмана поширювалася лише на Київське воєводство, йому заборонялисязовнішні відносини. Крім того, шляхті було дозволено повертатися до своїх маєтків.)., події 1652-53: перепочинок після Білоц.дог. Хмель вик для накопичення сил.не бажаючи допус-тити воєнного союзу Укр. з Моск. Поль-ський уряд мав якось цьому перешкодит, і 52 р. – битва під Батогом, поляки потер-піли страшну поразку, а козаки показали міць і силу, поляки тікали з укр..земель. Жванецька битва- наслідки – катастроф. , не передбач. Навіть автономії Укр. , скоротилось населення.

30)Хмель прагнув утвердити в козаць. Укра-їні спадкове геманстао, запобігало б б-бі за булаву.Він об’єднав всі патріот. Сили, ств. Укр.. державу.Історики Твер-дять, що він зібрав раду і пропонував ін-ших, а не свого сина. І його все таки об-рали, Хмель помер біля сина-тимоша. Для Укр. Березневі статі – широка автон-омія. У ході війни завер. Фо-ня укр. нар-одності, самосвідомості, ств. Боєзда-тну нац.армію. Для нас він вел. Визволитель .Ю. Хмель. Перейшов на сто Поль. , уклав слободищенську угоду(пол..магнати поверта ли укр..землі, геман зобов*язаний надавати ві йсь. Доп Речі Пос. Наслідки: розкол Укр..на лів. і правобережну. Він хотів незалежності, але його назв. Зрадником. Доба Руїни – ліквідація козац. Устрою, викор- іненя козачини

31)Виговський, ми, битва, угода. після смерті Хмель. загострилась бо-ба за владу. Старшинська влада до повнолітя Юрія обрала Виговського, було здійснено держ. переворот, усунення від вдади Ю. , що зму-сило поборотись за булаву старшин. Задля миру міг іти і на поступки. Козаки не могли йому простити, що був обраний не на Чор. Ра-ді. 1558 –укладено Гадяцький договір з По-льщ. (Річ.П. проголош. Федерацією 3-х дер-жав:Поль.Литв.Укра.;власна монета; засну-вали універ.;Поль.і Лит. Війська не мали пра-ва перебувати в Укр..) Це спроба доюитись незалежності від Росії, а Рос.. у відпов. На Гад .мир оголосила Виго. зрадником і розпоч. Ві-йна, укр..-моск. Це була битва під Конотопом, Народ не зрозумів союзу Виговс. З Кри-мом і Поль.; Козацька рада позбавила Вигов. Гетьманства, оголосили зрадником.

31.Іва́н Виго́вський (? — 17 (27) березня 1664) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Наддніпрянській Україні (1657–1659).Гадяцька угода була укладена 16 вересня 1658 року в Гадячі між Україною, Польщею та Литвою про унію цих держав. Внутрішньополітичне тло для України становили приборкання І. Виговським бунту кошового отамана Я. Барабаша та полтавського полковника М. Пушкаря, якого підтримував московський уряд і хотів бачити на гетьманстві." Гадяцький договір обмежував самостійність України навіть порівняно з Переяславським, але такого обмеження не було в першому .Внаслідок цього договір виявився великим кроком назад у порівнянні з Переяславсько-Московським договором 1654 р. й засвідчив відхід значної частини еліти від української державної ідеї. Бій під Конотопом Грушевський назвав небувалим погромом: "Знищене ціле військо московське, двоє московських воєвод попали в неволю. Трубецькой покинув Конотоп і подався скоріше з України. 1569р. угода

32)Андрус.мир після Ю.Хмель. була доба руїни. після смерті Хмель. загострилась бо-ба за владу. Старшинська влада до повно-літя Юрія об-рала Виговського, було здійснено держ. переворот, усунення від вдади Ю. , що зм-усило поборотись за булаву старшин.Анд-ру.мир(1667). Рос. підписала дог. З Річ. П. зміст:воєнні дії припинилися; під владою Москви залиш Лівоб.Укр, а Поль. –Првоб. Січ перехо-дила під контроль обох держав. Виснов-ки: це перемир*я перекреслило більші-сть здобутків укр..народу; Московія ос-таточно відмовилась доп. Укр..у війні з Річ.П.; цей договір поділив землі Укр.; нац .трагедія викликала обурення, не визнання.перемирья.

32.Після розколу України на дві частини і обрання гетьманом Правобережжя переяславського полковника П. Тетері, а на Лівобережжі – кошового Запорізької Січі І. Брюховецького боротьба за гетьманську булаву ще більше загострилася. В 1665 р. І. Брюховецький підписує з Росією Московські статті, котрі ще більше обмежували права українського народу. Це призвело до повстання, під час якого І. Брюховецького було вбито (1668 р.). Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир) — угода між Московським царством і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни 1654—1667 років. До миру з росіянами поляків змусив рокош (заколот) Ю. Любомирського, що охопив значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнар. відносин 60—70-х рр. 18 ст. Умови сепаратного перемир’я викликали велике незадоволення серед українського суспільства. Андрусівський сепаратний договір

33)Дорошенко,бучацька угодаДорошенко( 1665 -76). Представник собор-ної укр..(немає розділення);во.є з татарами пр-оти Пол.;укладає Підгаєцький договір з Пол.;68 проголосили гетьманом всієї Укр., але Січ вор-оже ставилась до нього із-за союзу з татарами і турками; в історії Дорош.. Воювати доводилось проти Пол. і Мос.Пол. пішла на Бучацький мир (Тур. І Пол. отримувала наші замлі.Але Поль. Сейм не схвалив цей мир.Поляки розбили тур-ків , Московія проти Дорош., і присягнув царю Москви. Дорош говорив:Жодної панщини нік-оли не буде. Прагнення були найкращц, але ст-ав Сонцем Руїни. Бах.мир між Моск. іТуреч. (кордон пролягав по дніпру, лівобереж. –Моск-ві;київ, поділля – туречині.;землі між Бугом і Дніпром мають буть безлюдні)

33.Петро́ Дороше́нко (14 травня 1627 — 19 листопада 1698) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1665—1676). Гетьман Правобережної України з 1665 року, воював проти Речі Посполитої. У 1667 року завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. 1668 року був проголошений гетьманом Війська Запорозького по обидва боки Дніпра. Упродовж свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польщею, так і з Московією: Російсько-польській війні (1654—1667 рр.) Українсько-польській війні (1666—1671 рр.) , Українсько-московській війні (1665—1676 рр.), Польсько-турецькій війні (1672—1676 рр.). Бучацький мирний договір — мирний договір між Річчю Посполитою і Османською імперією, укладений 18(28) жовтня 1672 року в місті Бучачі. Договір підвів підсумок польсько-турецькій війні 1672—1676 років, у ході якої козацьке військо Петра Дорошенка воювало проти поляків у союзі з турками.Бахчисарайський мирний договір 1681 — угода про перемир'я 13 (23 січня) 1681 року у Бахчисараї між Туреччиною, Кримським ханством та Московською державою, зумовлений перемогами російського війська та частинами вірного Москві українського козацтва над турецько-татарською армією (за підтримки частини українських козаків), у боротьбі за Україну, а також несприятливою для Туреччини міжнародною обстановкою.

34.Після розколу України на дві частини і обрання гетьманом Правобережжя переяславського полковника П. Тетері, а на Лівобережжі – кошового Запорізької Січі І. Брюховецького боротьба за гетьманську булаву ще більше загострилася. В 1665 р. І. Брюховецький підписує з Росією Московські статті, котрі ще більше обмежували права українського народу. Це призвело до повстання, під час якого І. Брюховецького було вбито (1668 р.).У цей час на Правобережній Україні вибухає антифеодальне повстання проти пропольської політики гетьмана П. Тетері, який зрікається гетьманства і втікає до Польщі. .У 1686 р. Польща і Росія підписують так званий „Вічний мир”, згідно з яким до складу Московської держави входили Лівобережжя, Київ і Запоріжжя, а до Речі Посполитої – Правобережжя, Галичина, Північна Київщина і Волинь. Туреччина отримувала Поділля, аПівденна Київщина і Брацлавщина залишалися нейтральними.Отже, до кінця XVII ст. Україна втратила свою територіальну неподільність. Непослідовна політика української шляхти і козацької старшини, невпинна боротьба за гетьманську булаву руйнували державність

34)і 35) білет те саме возєднання укр..дер.і Самойлович) 33)32)від початку доби руїни , Сір-ко(очолов б-бу селян і козаків проти Тур. і Крм. Ханства;був дуже небезпечний, турки навіть боялися). Дорошенко (білет 33). Многогрішний(пішла на поступки Моск, відвоював широку автономію, виступив проти андрус. Договору( білет 32) Ю.Хмель(чигиринські походи – спустошення правобереж . Самойлович(його проголсили геть-аном обох юоків Дніпра, але об*єднання було не тривале. Був один з донощиків на Многогрішного , під час обрання його гетьманом, бкли підписані Конотопські статі (заборонялось писати до інозем. государів без дозволу царя, гетьман не мав права звільняти,). Він був за державу з міцною гетьманською владою, був за спадкове гетьманство;прагнув порозуміня Гетьманщини іМоско. З ту. І Кримом.

36)соц-еко стан. Слоб.,Гет..Протягом цілої доби Гетьманщини сіль-ське господарство залишалося головною галуззю господарства України.міщани, як ст-анова одиниця, сформувалися в період підв-ладності території Лівобережної України Ре-чі Посполитій, після надання містам магдеб-урзького права. Переважна більшість міст Гетьманщини, що користувалися Магдебург. правом, при проведенні після Національно-визвольної війни адміністративного поділу території держави на адміністративні один-иці, набули статусу полкових і сотенних мі-ст. У них одночасно функціонували козацька й міська влади. Козацьку владу представляли полковники і сотники.

36.У Лівобережній Гетьманщині та на Слобожанщині суспільство зберігало становий характер. Активно формувався панівний прошарок суспільства з козацької старшини, шляхти і вищого духівництва. Швидко зростало велике землеволодіння. Масова колонізація Слобожанщини українським населенням була зумовлена воєнними лихоліттями другої половини XVII ст. Наприкінці XVII ст. на Слобожанщині існували десятки міст і містечок. У них успішно розвивалися ремесла, промисли і торгівля. У Лівобережній Гетьманщині та на Слобожанщині суспільство зберігало становий характер. Активно формувався панівний прошарок суспільства з козацької старшини, шляхти і вищого духівництва. Швидко зростало велике землеволодіння.

37)паліївщина- частина право. Укра. наприкінці 17 ст, територіїї Київщини, Брацлавщини. нац-визв. повст-ання1700-1704 років в Правобережній Україні під пр-оводом Білоцерковського полковника Семена Палія. Стрижнем тогочасної економіки було сільське господарство, тенденції розвитку якого накладали помітний відбиток на перебіг всіх суспільних проц-есів. Великі земельні володіння вимагали значної кількості робочих рук, яких на Правобережжі хрон-ічно не вистачало. Правобережжя надовго стало об'єк-ом територіальної експансії сусідніх держав — Пол-ьщі, Росії та Туреччини. У другому десятиріччі XVIII ст. Польща відновила своє панування на всій терито-рії Правобережної України. Правобережжя і західноукраїнські землі ще залишалися під гнітом шляхетської Польщі, а становище народних мас тут постійно погіршувалось. Цей процес прискорювала анархія, яка панувала в країні. Влада короля була номінальною, утвердилося всесилля магнатів, які видавали свої закони і постанови, чинили на їх основі суд і розправу над населенням. Магнати мали також свої власні війська

37.Наприкін. XVIII ст. відбувся черговий переділ України. Внаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської монархії. У 1774 р. імперія Габсбургів загарбала північну частину Молдавії з містами Чернівці, Серет та Сучава. Північну частину нового краю, названого Буковиною, заселяли українці. Протягом XVI—XVII ст., раніше, ніж Галичина та Буковина, під владу Габсбургів потрапило Закарпаття. Таким чином, західноукраїнські землі стали колонією Австрійської монархії. Крім немилосердного визиску з боку феодально-абсолютистської держави, політики онімечення, в Галичині тривав процес полонізації, на Закарпатті — мадяризації, а на Буковині — румунізації українського населення. Подвійний, а то й потрійний національний і соціальний гніт, багатовікова роз'єднаність стали серйозним гальмом не лише економічного, а й духовного поступу українців Іва́н Самойло́вич (початок 1630-х рр. — 1690) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1672—1687). Представник роду Самойловичів. Брав участь у повстанні 1668 р. проти московської влади в Україні. Після загибелі гетьмана Івана Брюховецького приєднався до наказного гетьмана Дем'яна Многогрішного. У 1668—1669 рр. був наказним полковником та полковником чернігівським. 1669—1672 — генеральний суддя. Брав участь у старшинській змові проти гетьмана Дем'яна Многогрішного. На старшинській раді в Козачій Діброві 17 червня 1672 р. обраний гетьманом. Прагнув об'єднати під своїм регіментом Лівобережну й Правобережну Україну, для чого проводив боротьбу проти правобережного гетьмана Петра Дорошенка. Керував козацьким військом під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр. (проти турків). За правління Самойловича Українська Православна Церква втратила свою незалежність і в 1686 р. була підпорядкована Московському патріархові. роки правління Самойловича остаточно утвердився державно-політичний устрій лівобережного Українського гетьманату, який в основному залишався незмінним до 1764. Заохочував переселення українського населення з Правобережжя на Лівобережжя. Претендував на поширення гетьманської влади і на Волинь та Західну Україну. Висловлював незадоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайського миру 1681, неодноразово виступав проти укладення польсько-російського Вічного миру 1686 року, який узаконював розділ України на дві частини. Протягом 1650 р. Польща готувалася до нового етапу війни проти Богдана Хмельницького.Воєнні дії розпочалися вночі проти 10 лютого 1651 р. Коронна армія на чолі з польним гетьманом Мартином Калиновським захопила містечко Красне на Поділлі. У жорстокому бою загинули майже всі козаки Брацлавського полку. БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 18 вересня 1651 р. в Білій Церкві.ПЕРШИЙ МОЛДАВСЬКИЙ ПОХІД БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО.БАТОЗЬКА БИТВА 22 травня 1652р.МОЛДАВСЬКІ ПОХОДИ 1652-1653 рр.А восени 1653 р. польський король із 40-тисячною армією вирушив з-під Львова до Галича, а звідти - до Кам`янця-Подільського і став табором під містечком Жванець, між річками Жванчик і Дністер.5 грудня хан і польський король уклали усну угоду, за якою воєнні дії припинялися, татари отримували дозвіл брати ясир на західноукраїнських землях. Інтереси України за Кам`янецькою угодою не бралися до уваги, бо передбачене нею відновлення умов Зборівського договору вже не влаштовувало українців. Отже, попри вдалі воєнні дії,

38)Іван Мазепа нар. В с. Мазепинці, підтрим-ував Дорош. в б-бі за булаву.Коломаць статті (Моск. пол.. буля спрям. на цілковиту ліквід-ацію Укр., і тільки завдяки пол..хисту Мазепи шкідливість цих угод була нечинною).Мазепа прагув об*єднати в єдиній державі всі укр.зе-лі., особливо довірливі стосунки у нього були з Петром1. Внут.пол. рієнтувався на інтереси козац.старшини (бунчукові товар.), відкрив Чені.колегіум, К-М. академія, робив вклад в мист. цркви, книг.друк, вважав, що лише в та-ий спосіб може зрівнятись Укр. з європ.держ-авами. Зов.пол. – відмовився від союзу з Пол.., Крим., Туреч., він брав участь у поход-ах армії Петра1. (2-й Крим.похід, Азовські по-ходи). Північна війна(між Рос. і Швецією, козаки будували Петерб., фортеці, збільши-лись податки, гинув генофон укр.народу. Це викликало незадов. старшини.

39)Конституція.Після смерті мазепи, геть-аном було обрано писаря П.Орлика. між ним і старшиною було її укла-дено.Конст. – це основний закон держави, який визнач. Її сус-піль.і держ. устрій.Зміст(проголошув. Не зал-еж.Укр, визнач. судова, виконав.,законна вл-ада., запорожцям поверталось усе забране у них, гетьман мав захищати козац. І селян від податків і повинностей. )Це перша в світі де-мократ.Конституція , вона обмежувала права гетьмана, а передбачала ств. Генеральної вл-ади., лише за таких умов, важав Орлик можл-ивий нац.рух народу. Не вина Орл., що конс. лишилась нереаліз., то була трагедія нейого,а усього народу. Скоропад. Був прихилником мазепи, але на бік шведів не пер-ейшов, у 60 був обраний гетьманом. На прохання геть-мана про підтер. прав Укр., все ж надійшла в-ідпов. – Решетилівські статі. (вводився конт-роль за подат., узаконено право втручатись рос.урядовців у справи Укр.в Укр..

40.війс.діяч Петро I стоїть у ряді найбільш освічених і талановитих будівельників збройних сил, полководців і флотоводців російської і світової історії ХVIII століття. Справою всього його життя було посилення військової потужності Росії і підвищення її ролі на міжнародній арені.Війс.реформа була першочерговоюперетворювальною справою Петра, найтривалішою і найважчою як для нього самого, так і для народу. Вона має дуже важливе значення в нашій історії; це не просто питання про держ.оборону: реформа надала глибоку дію і на склад сус-ва і на подальший хід подій.Війс.реформа Петра I включала комплекс держ.заходів щодо реорганізації системи комплектування армії і війс. управління, створення регулярного військово-морс.флоту, вдосконалення озброєння, вироблення і впровадження нової системи навчання і виховання військовослужбовців.Зміст .Разом з реорганізацією сухопутної армії Петро приступив до ств.військово-морського флоту.. В ході Північної війни був створений Балтійський флот.Була проведена реформа військового управління. в 1718 році військову колегію, у веденні якої перебувала польова армія, "гарнізонні війська" і всі "військові справи". Остаточний устрій Військової колегії був визначений указом 1719 р.Військова система, створена урядом Петра I, виявилася настільки стійкою, що без істотних змін протрималася до кінця ХVIII століття. У подальші після Петра I десятиліття ХVIII століття рос.збройні сили розвивалися під впливом петровських війс.реформ, продовжували удосконалюватися принципи і традиції регулярної армії.Проводячи політику централізму, російська імператриця Катерина II вирішила повністю покінчити з автономією Ук.. Особливо непокоїло Рос.імперію існування Запор.Січі. Із самого початку російський уряд дивився на це повернення підозріло. Він вико рис.запорожців у війнах із турками і татарами.в, лежали соціальні, економічні та політ.причини.