Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
samostiyna_robota_FM_1_i_2_modul.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
210.93 Кб
Скачать
  1. Форми та порядок коригування програми стратегічного фінансового розвитку підприємства.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші по­казники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне пла­нування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої від­повідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фі­нансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямка­ми останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фі­нансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Тема: Управління активами підприємств

  1. Найважливіші фактори рівня ефективності використання операційних активів та методи їх дослідження.

Слово «фактор» трактується як рушійна сила, совершающегося процесу або одна з його необхідних умов.

В економічному контексті під словом «фактор» розуміється рушійна сила, що впливає на ефективність функціонування підприємства в умовах ринку.

Залежно від спрямованості дії всі фактори можна об'єднати в дві групи: позитивні та негативні.

Позитивні - це ті чинники, які благотворно впливають на діяльність підприємства, а негативні - навпаки.

Групи факторів:

1) пов'язані з особистістю керівника і здатністю його команди управляти підприємством в ринкових умовах;

2) пов'язані з прискоренням НТП, інноваційною політикою підприємства;

3) пов'язані з удосконаленням організації виробництва і праці, управлінням підприємством;

4) пов'язані з організаційно-правовою формою господарювання;

5) пов'язані зі створенням сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі;

6) пов'язані зі специфікою виробництва і галузі;

7) пов'язані з якістю та конкурентоспроможністю продукції, з управлінням витратами та ціновою політикою;

8) пов'язані з амортизаційною та інвестиційною політикою.

Ця класифікація умовна, вона не відображає все різноманіття чинників, але дозволяє більш детально представити внутрішні фактори і їх вплив на ефективність виробництва. Крім цієї класифікації, всі внутрішні фактори можна розділити на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні - це ті чинники, виникнення яких не залежить від суб'єкта управління, наприклад, погіршення гірничо-геологічних умов на гірничому підприємстві або стихійні лиха. Суб'єктивні чинники, а вони становлять абсолютну більшість, повністю залежать від суб'єкта управління, і вони повинні бути завжди в полі зору і аналізу.

  1. Політика формування оборотних активів підприємства; фактори, що обумовлюють її тип.

Управління оборотними активами - велика частина фінансового менеджменту на будь-якому підприємстві.

Політика управління оборотними активами важлива, насамперед, з позиції ефективності та забезпечення безперервності поточної діяльності торговельного підприємства. Зміна величини оборотних активів супроводжується й зміною короткострокових пасивів, тому обидва економічних об'єкта звичайно розглядаються спільно. Тобто процес управління оборотними активами складається із двох взаємозалежних етапів:

- управління процесом їх формування (визначення загального обсягу, потреби та оптимізацію структури);

- управління процесом їх фінансування (оптимізація джерел фінансових ресурсів).

Якщо процес фінансування оборотних активів лежить у площині тільки фінансового менеджменту, то процес формування оборотних активів випливає із цілей і завдань операційного менеджменту. Комплекс цих завдань і механізми їхньої реалізації повинні знаходити висвітлення в політиці формування оборотних активів, що може розглядатися як самостійний елемент у системі управління і має відповідні об'єкти, цілі і методи.

До основних методів управління відносяться: планування й нормування потреби; поточне регулювання, розпорядження, використання й маневрування окремими елементами оборотних активів; моніторинг і контроль за їх використанням.

Процес розробки та реалізації політики формування оборотних активів підприємств торгівлі складається з ряду етапів, які можуть бути представленими у такий спосіб:

1. Аналіз загального обсягу, складу та структури оборотних активів підприємства в попередньому періоді, виявлення основних об'єктивних і суб'єктивних факторів, що визначили їх зміни та ефективність використання.

2. Вибір типу політики формування оборотних активів на основі загальних стратегічних і тактичних цілей розвитку підприємства. Визначення ієрархії цілей політики формування оборотних активів.

3. Обґрунтування кількісних характеристик сформульованих цілей (розрахунок потреби в товарних запасах, дебіторській заборгованості, коштах; розрахунок цільового рівня ліквідності, оборотності, рентабельності й ризику).

4. Забезпечення необхідного обсягу всіх видів оборотних активів.

5. Забезпечення оптимального співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів.

  1. Забезпечення необхідного рівня ліквідності та ш швидкості обороту оборотних активів.

8. Моніторинг і контроль за поточним станом оборотних активів та прийняття відповідних коригуючих рішень.

4 - 7 етапи політики формування оборотних активів підприємств торгівл і

забезпечуються відповідними рішеннями в галузі закупівельної, маркетингової,

продажної, розрахунково-кредитної та ін. політик підприємства.

Політика фінансування активів підприємства за рахунок власного та залученого капіталу. Розрізняють три типи П.ф.: консервативну, помірковану (компромісну) й агресивну (див. рисунок).

Консервативна П.ф. активів передбачає фінансування за рахунок власного і довготермінового позикового капіталу по заоборотних активів, постійної частини оборотних активів і певної частки змінної частини оборотних активів (тієї, яка пов'язана із сезонним збільшенням обсягів діяльності підприємства). Ця П.ф. забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства, однак знижує ефективність використання власного капіталу.

Поміркована (компромісна) П.ф. передбачає фінансування за рахунок власного і довготермінового позикового капіталу позаоборотних активів та переважної частки постійної частини оборотних активів, що забезпечує достатній рівень фінансової стійкості підприємства.

Агресивна П.ф. передбачає, що за рахунок власного і довготермінового позикового капіталу мають фінансуватися тільки позаоборотні активи, а оборотні -за рахунок залучення короткотермінового позикового капіталу. Ця політика дозволяє здійснювати виробничу діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, проте створює серйозні проблеми в забезпеченні платоспроможності і фінансової стійкості підприємств, особливо тих, у структурі активів яких переважають саме оборотні активи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]