Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лек 2 упр иннов 2012.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
71.68 Кб
Скачать

( 2 Години)

Классифікація інновацій

Лекція № 2

Декілька нагадуваньз попередньої лекції.

В буквальному перекладі з латини інновація означає введення (впровадження) новацій (нововведення). Під новацією розуміють новий порядок, новий звичай, новий метод, нове явище. Нововведення — це впровадження нових ідей, продуктів, послуг і виробничих процесів.

Інноваційна діяльність пов'язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний процес, які впроваджуються у виробничий процес, або в новий підхід до соціальних послуг.

Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комер-ційних заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації «під ключ», тобто повністю готової до реалізації на ринку.

Інноваційний процес — це складний і взаємопо-в'язаний процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою. Це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці — від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем.

Новація набуває іншої якості — стає нововведенням або інновацією — з моменту прийняття до поширення.

Інновація — новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його компанія здобувають переваги над конкурентами.

І. Шумпетер тлумачить інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, мотивовану підприємницьким духом. Він вирізняє п'ять типів інновацій:

• виготовлення нового, невідомого споживачам блага чи створення нової якості того або іншого блага;

• впровадження нового для даної галузі промисловості методу виробництва, який не обов'язково базується на новому науковому відкритті, а може полягати в новому способі комерційного використання відповідного товару;

• освоєння нового ринку збуту, на якому до цих пір дана галузь промисловості цієї країни ще не була представлена, незалежно від того, існував цей ринок раніше чи ні;

• залучення нового джерела сировини або напівфабрикатів, незалежно від того, існувало це джерело раніше чи просто не бралося до уваги, вважалося недоступним, чи ще тільки передбачалось його створення;

• введення нових організаційних та інституційних форм.

Виходячи з викладеного вище, розглянемо класифікації інновацій, що зараз присутні в науковій і навчальній літературі.

Класифікація інновацій означає розподіл інновацій на конкретні групи по визначених класифікаційних ознаках.

Для визначення перспективних нововведень, реалізація яких має сприяти подальшому розвитку організації, їх класифікація за низкою основоположних ознак є корисною.

Це дає змогу впорядкувати процес пошуку й залучення нововведень, зробити його цілеспрямованішим.

Іншими словами, класифікація нововведень допомагає керівництву фірми здійснювати цілеспрямоване управління інноваційними процесами, концентрувати зусилля на тих напрямах інноваційної діяльності, які є оптимальними для її ресурсних можливостей, сфери діяльності й можуть принести фірмі найбільшу вигоду. При цьому зауважимо, що наведена класифікація передбачає чотири основних види інновацій на підприємствах:

• інновації продукції;

• інновації процесів (технологічних);

• інновації робочої сили;

• інновації управлінської діяльності.

Результативність способів і засобів керуючого впливу визначається класифікацією інновацій, її науковою обґрунтованістю.

На жаль, всі наявні на сьогодні класифікації ще дуже суперечливі і не цілком обґрунтовані.

Для прикладу розглянемо підходи до класифіукації інновацій, деяких авторів [1, 2, 3, 4].

Класифікація Л. Водачек, О.Водачковою[1] припускає чотири основних види інновацій на підприємстві: інновації продукції; інновації процесів (технологічних); інновації робочої сили (людського фактора); інновації управлінської діяльності.

У класифікації, розробленій П. Н. Завліним, А. К. Казанцевим і   Л. З. Міндели [2] із причин виникнення інновації підрозділяються на реактивні і стратегічні. По типу нововведення й області застосування інновації підрозділяються на управлінські, організаційні, організаційно-управлінські, економічні, соціальні, торгові, промислові, виробничі, технологічні, технічні, матеріально-технічні, правові, педагогічні, соціальні та інші інновації. За ступенем новизни розрізнюють новизну у світовому масштабі, у країні чи галузі, на підприємстві.

А. Пригожин [3] усі інновації підрозділяє на такі:

за розповсюдженням - одиничні та дифузні;

за місцем у виробничому процесі - сировинні, забезпечуючі та продуктові;

за спадкоємністю - заміщуючі, скасовуючі, новітні, відкрива­ючі та ретровведення;

за охопленням очікуваної частки ринку - локальні, системні, стратегічні;

за інноваційним потенціалом та ступенем новизни - ради­кальні, комбінаторні та вдосконалюючі.

Р.А. Фатхутдінов[4] підрозділяє інновації: нові у світовому масштабі (відкриття, винаходи, патенти), нові в країні, галузі, для фірми; а по частоті застосування виділяє інновації разові і повторювані (дифузія). У залежності від галузі впровадження інновації в народне господарство Р.А. Фатхутдінов розрізняє нововведення й інновації, створені у сфері науки, соціальній сфері і матеріальному виробництві; а по сфері застосування інновації, на його думку, підрозділяються на інновації для внутрішнього застосування, а також нововведення для накопичення на фірмі й в основному для продажу.

Тому, для ефективного керування менеджером інноваційною діяльністю підприємства необхідне ретельне і детальне вивчення класів можливих інновацій.

Залежно від критерію, який використовується для класифікації, одні й ті ж нововведення можуть належати до кількох типів.

Беручи до уваги велику кількість класифікаційних ознак, яка використовувалася різними авторами для систематизації нововведень відповідно до об'єкта й завдань досліджень, зупинимося лише на деяких з них (табл. 1).