5. Розкрийте зміст концепції «зіткнення цивілізацій» Самюеля Хантінгтона.

У книзі "Зіткнення цивілізацій та перетворення світового порядку”, представлені погляди автора на співвідношення сил в сучасному світі, які вперше були представлені ним у статті «Зіткнення цивілізацій?», опублікованій у 1993 р. в журналі "Foreign Affairs".

Автор дає визначення сучасному багатополюсному світу, де вивчає витоки сучасного феномену, визначеного ним як "західний універсалізм”, а також аналізує історію конфліктів між цивілізаціями, даючи прогноз співіснування західного та ісламського світів.

У новому світі основні відмінності між людьми носитимуть не ідеологічний, політичний чи економічний, а культурний характер, при цьому ці відмінності будуть вести до конфліктів між основними цивілізаціями. Цивілізація визначається як людський рід у своїй найвищій формі, а зіткнення цивілізацій виступає у якості міжродового конфлікту глобального масштабу.

Хантінгтон розрізняє конфлікти двох форм:

1) На мікрорівні конфлікти будуть виникати між різними цивілізаціями в рамках:

- різних держав;

- однієї держави;

- або як у Радянському союзі, де групи країн намагалися побудувати нові держави на уламках старих державних утворень.

2) На макрорівні конфлікти найчастіше виникають між мусульманським та не мусульманським світами

- проблеми впливу на формування глобальної політики;

- питання військової, економічної могутності;

- дискримінація спорідненого населення в рамках іншої цивілізації;

- проблема культури.

Такі конфлікти виникають по демаркаційних лініях—умовних кордонах між цивілізаціями. Культура, що є джерелом економічних та політичних міждержавних протиріч має подвійний характер. Держави різних культур поєднані ідеологією чи історичними обставинами можуть:

а) розпадатися, як Радянський союз, Югославія та Боснія;

б) існувати в умовах підвищеної напруги, як Україна, Індія, Нігерія, Судан і т.п.;

5. Назвіть основні стратегії і тактики поведінки у міжнародному конфлікті.

Сучасні міжнародні конфлікти мають певну особливість – вони інколи ведуться за допомогою не лише традиційних (збройних), але й нових (інформаційних) засобів. Виникає нове поняття – “інформаційна війна”. У протистоянні з новою терористичною загрозою можна виділити ряд напрямів боротьби. Перший - це психологічна настанова населення, яку можна було б позначити як «героїчний спокій і незворушність». Оскільки терористичні атаки націлені насамперед на лабільну психічну інфраструктуру сучасних суспільств і мають на меті досягти глибокого впливу відносно малими засобами, значну частину цього ефекту буде знято, якщо реакцією на теракти буде не істерична збудженість, а холоднокровна стриманість, чого досягти в цьому разі надзвичайно складно. Тоді не можна буде ні зупинити туристичні потоки, ні економічно підірвати авіакомпанії, і амплітуда коливання курсів акцій не буде настільки значною. На відміну від першого, другий напрям має більш яскраво виражений наступальний характер і являє собою комбінацію правоохоронних заходів, заходів спецслужб та воєнних операцій. Їх мета - за допомогою переслідування натискати на терористичні групи, обмежуючи їхню здатність до нападу, і насамперед відняти в них первісну необмежену здатність контролю над тимчасовими ритмами конфлікту. Третій напрям - відокремлення терористичних груп (у вузькому розумінні) від оточення, що їх підтримує, тобто від можливості поповнення нових бійців, коштів і політичної легітимації. Четвертий напрям - консолідація всієї світової спільноти та приведення законодавства всіх зацікавлених країн у сфері боротьби з тероризмом до єдиних міжнародних вимог (стандартів). В сучасних умовах боротьба проти тероризму ускладнюється подвійною і непослідовною поведінкою правлячих класів і властей, які наживають політичний капітал на терористичних акціях, відтісняють з політичної арени і дискредитують справді демократичні і ліві сили. Тому заходи, що вживаються проти тероризму, половинчаті: репресій зазнають лише справді ліві, прогресивні сили, а злочинні праві екстремісти так і залишались непокараними. Урядова преса і служба привчають обивателя до повсякденності тероризму. Звертаючи увагу на тероризм, засоби масової інформації сприяють його поширенню. Рішуча радикальна боротьба проти тероризму невіддільна від боротьби проти причин, що його породжують: проти соціальної несправедливості, насилля, авантюризму, агресії тощо.

Тероризм посягає на суспільну безпеку, нормальне функціонування органів влади, інших органів управління, підприємств і організацій, а також життя, здоров'я громадян, права власників майна та ін. Тероризм, тобто здійснення або загроза здійснення загально небезпечних дій, спрямованих на залякування населення або соціальних груп з метою примусу держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи або соціальної спільності для прийняття якогось рішення та ін.