
- •Предмет і завдання патологічної фізіології, зв'язок з іншими науками, значення для клініки.
- •Методи патологічної фізіології. Експеримент, його значення для розв'язання фундаментальних проблем медицини. Види експерименту. Основні етапи проведення експериментальних досліджень.
- •Історія розвитку патологічної фізіології в Україні (h. A. Хржонщевський, в. В. Підвисоцький,о. О. Богомолець, о. В. Репрьов, д. О. Альперн ).
- •Основні поняття загальної нозології: здоров'я, хвороба, патологічний процес, патологічний стан, патологічна реакція.
- •Типові патологічні процеси.
- •Основні напрями розвитку вчення про хворобу: гуморальний (Гіппократ) солідарний (Демокріт), целюлярний (р. Вірхов). Розвиток зазначених напрямів на сучасному етапі.
- •Визначення поняття етіології. Проблема причинності в патології.
- •Класифікація етіологічних факторів. Поняття про фактори ризику. «Хвороби цивілізації».
- •Принципи класифікації хвороб.
- •Роль причин та умов у виникненні хвороб.
- •Дія на організм зниженого атмосферного тиску.
- •Визначення поняття патогенезу. Причиннонаслідкові звя'зки в патогенезі, їх варіанти.
- •Руйнівні та пристосувальні явища в патогенезі (на прикладі крововтрати). Значення місцевого та загального в патогенезі (на прикладі запалення).
- •Закономірності розвитку механічної травми. Травматичний шок. Синдром тривалого розчавлювання.
- •Загальна та місцева дія термічних факторів на організм. Патогенез гіпер- і гіпотермії.
- •Механізми патогенної дії іонізуючого випромінювання. Поняття про променеві ураження та їх наслідки.
- •Дія на організм високого атмосферного тиску. Хвороба декомпресії, патогенез. Вибухова декомпресія.
- •Спадкові та вроджені хвороби, визначення понять. Роль мутацій у виникненні спадкових хвороб. Види, причини, наслідки мутацій.
- •Хромосомні хвороби. Механізми виникнення, характеристика.
- •Поняття про конституцію: роль у патології; класифікація типів конституції за Гіппократом, Сіго, Кречмером, і. П. Павловим і о. О. Богомольцем.
- •Реактивність і резистентність: визначення, види, механізми. Залежність реактивності від віку, статі, спадковості, стану нервової та ендокринної систем.
- •Роль фізіологічної системи сполучної тканини в резистентності організму до дії патогенних агентів (о. О. Богомолець).
- •Імунологічна реактивність: гуморальні та клітинні механізми. Види порушень.
- •Первинні імунодефіцити: класифікація, причини та механізми. Патогенез основних клінічних проявів порушень в- і Тсистем лімфоцитів.
- •Вторинні імунодефіцити: причини і механізми розвитку. Синдром набутого імунодефіциту (снід): етіологія, патогенез, основні прояви.
- •Фагоцитоз: стадії та механізми, Порушення фагоцитозу: причини, механізми, наслідки.
- •Алергія: визначення поняття. Класифікація алергічних реакцій за Кумбсом і Джеллом. Етіологія алергії: види алергенів.
- •Аутоалергічні хвороби. Причини та механізми розвитку.
- •Ушкодження клітини: принципи класифікації, основні ознаки. Механізми і прояви ушкодження субклітинних структур: плазматичної мембрани, мітохондрій, ендоплазматичного ретикулуму, лізосом.
- •Молекулярні механізми ушкодження клітини. Роль перекисного окиснення ліпідів та іонів кальцію в процесах альтерації. Механізми захисту та адаптації клітин до патогенних агентів.
- •Артеріальна та венозна гіперемія: визначення понять, етіологія, механізми виникнення і розвитку, варіанти завершення та наслідки.
- •Ішемія: визначення поняття, причини, патогенез, наслідки. Механізми ішемічного ушкодження клітин. Стаз: види.
- •Тромбоз: визначення поняття, основні патогенетичні фактори і фази тромбоутворення. Причини та механізми адгезії та агрегації тромбоцитів.
- •Емболія: визначення поняття, види емболів. Емболія судин великого та малого кола кровообігу, системи ворітної вени.
- •Порушення мікроциркуляцїї. Класифікація. Характеристика садж–синдрому. Причини і механізми розвитку. Типові порушення місцевого лімфообігу.
- •Запалення: визначення поняття, основні ознаки, стадії. Фізикохімічні зміни у вогнищі запалення (Шаде).
- •Медіатори запалення, їх походження, механізми дії.
- •Порушення місцевого кровообігу в разі запалення (ю. Конгейм). Механізми розвитку артеріальної та венозної гіперемії у вогнищі запалення.
- •Механізми ексудації у вогнищі запалення. Причини і механізми зростання проникності кровоносних судин. Фази підвищення проникності судинної стінки.
- •Механізми еміграції лейкоцитів у вогнищі запалення. Крайове стояння лейкоцитів, його механізми. Роль лейкоцитів у розвитку місцевих і загальних проявів запалення.
- •Теорії запалення.
- •Проліферація як компонент запалення. Поняття про фактори росту та механізми їх дії. Вплив гормональних факторів на патогенез запалення.
- •Пухлини: визначення поняття, основні закономірності пухлинного росту. Пухлинна прогресія.
- •Етіологія пухлин. Роль фізичних і хімічних факторів у виникненні злоякісних пухлин. Класифікація основних груп хімічних канцерогенів.
- •Роль вірусів у виникненні пухлин, вірусні онкогени та продукти їхньої життєдіяльності.
- •Поняття про вірусні, клітинні онкогени, протоонкогени та антионкогени. Мутаційний та епігеномний механізми канцерогенезу.
- •Експериментальні методи вивчення пухлин. Роль імунної системи у виникненні та розвитку пухлин.
- •Вплив пухлин на організм. Механізми інфільтративного росту та метастазування злоякісних пухлин. Патогенез ракової кахексії.
- •Голодування, класифікація. Характеристика періодів повного голодування. Особливості обміну речовин у різні періоди голодування.
- •II. Период максимального приспособления.
- •III. Терминальный период.
- •Білковоенергетична недостатність, її форми. Патогенез основних клінічних проявів.
- •Порушення енергетичного обміну. Причини та механізми розладів енергозабезпечення клітин. Зміни основного обміну за умов патології.
- •Порушення нервової та гормональної регуляції вуглеводного обміну. Гіпер- та гіпоглікемії, причини та механізми розвитку.
- •Цукровий діабет. Класифікація. Етіологія інсулінозалежного та інсулінонезалежного цукрового діабету. Роль генетичних факторів у їх виникненні. Експериментальне моделювання цукрового діабету.
- •Патогенез ожиріння при цукровому діабеті.
- •Ожиріння, його види. Етіологія та патогенез.
- •Позитивний та негативний азотистий баланс. Спадкові порушення обміну амінокислот. Порушення пуринового та піримідинового обміну. Подагра, її патогенез.
- •Порушення водно–електролітного обміну. Різні форми гіпер- та гіпогідрії, їх патогенез. Порушення обміну іонів натрію та калію.
- •Набряк. Етіологія та патогенез різних його форм. Роль порушень регуляції водно–електролітного обміну у розвитку набряків (на прикладі серцевих набряків).
- •Ацидоз: причини розвитку, компенсаторні реакції та патологічні зміни в організмі, показники кислотно–основного стану, принципи корекції.
- •Алкалоз: причини розвитку, компенсаторні реакції та патологічні зміни в організмі, показники кислотно–основного стану, принципи корекції.
- •Гарячка: визначення поняття, етіологія. Первинні та вторинні пірогени, їхнє походження та механізми дії.
- •Патогенез гарячки. Механізм порушень терморегуляції у різні стадії гарячки. Зміни обміну речовин та фізіологічних функцій.
- •Гіпоксія. Класифікація. Етіологія та патогенез окремих видів кисневого голодування.
- •Суть патологічних змін і компенсаторних реакцій при гіпоксії.
- •I. Реакции, направленные на увеличение доставки кислорода кровью.
- •II. Местные (тканевые) реакции, направленные на улучшение обеспечения клеток кислородом.
- •III. Реакции в системах утилизации кислорода.
- •Старіння. Структурні, функціональні, біохімічні прояви старіння. Прогерія. Сучасні теорії старіння.
Типові патологічні процеси.
Типические патологические процессы — это процессы, которые развиваются по одинаковым законам, независимо от причины, локализации, вида животных и индивидуальных особенностей организма. Примерами таких процессов могут быть воспаление, опухолевый процесс, местные расстройства кровообращения, гипоксия, голодание, лихорадка.
Основні напрями розвитку вчення про хворобу: гуморальний (Гіппократ) солідарний (Демокріт), целюлярний (р. Вірхов). Розвиток зазначених напрямів на сучасному етапі.
Гуморальная патология — это система теоретических взглядов, согласно которым основным механизмом развития болезней является нарушение состояния жидкостей организма. Основоположником этого направления является Гиппократ. Его последователями были Тален, ИбнСина (Авиценна), Парацельс, Рокитанский, Селье.
На современном этапе гуморальное направление находит свое отражение в решении таких проблем, как нарушение гуморальных механизмов регуляции (эндокринология), роль гуморальных факторов в развитии патологических процессов (медиаторы воспаления, регуляторы пролиферации и др. ), гуморальные механизмы иммунитета.
Солидарное направление — это система теоретических взглядов, согласно которым сущность болезни состоит в нарушении соотношения и характера движения твердых частиц организма (solidus — твердый). Это направление возникло на основе атомистического учения Демокрита. Основоположником солидарного направления считается древнегреческий врач Асклепиад (Н1 в. до н. э.).
Современным этапом развития рассматриваемого направления следует считать молекулярную патологию, которая изучает молекулярные механизмы развития болезней (наследственная патология, молекулярная онкология, иммуногенетика и др.).
Клеточная (целлюлярная) патология — это направление, которое рассматривает клетку как материальный субстрат болезни, а саму болезнь — как определенную сумму поражений множества отдельных клеток.
Основные положения этой теории были сформулированы в работах Р. Вирхова в 18551858 гг. и состоят в следующем.
Болезнь организма — это болезнь его клеток.
Болезнь всегда имеет свою локализацию.
Болезнь возникает при одном из трех условий (триада Вирхова):
гетерометрия, т. е. изменение количества клеток;
гетеротопия — появление клеток не на своем месте;
гетерохрония — появление клеток не в свое время.
Визначення поняття етіології. Проблема причинності в патології.
Этиология — это учение о причинах и условиях возникновения болезней.
В основе этиологии лежат понятия причинности и детерминизма. Причинность — это философская категория, которая отражает объективно существующую связь явлений, среди которых одно явление (причина) при определенных условиях неизбежно вызывает возникновение другого явления (следствия).
Детерминизм — это философское учение об общей, объективной, универсальной взаимосвязи и причинной обусловленности процессов и явлений природы, общества и сознания.
Применительно к этиологии любая болезнь как явление имеет свою причину. Возникновение и развитие болезни происходит не случайно, а подчиняется определенным закономерностям. Поскольку законы возникновения и развития любого явления можно познавать, то принципиально возможным является управление процессами природы, а следовательно, и болезни.
Причиной болезни следует считать тот фактор, без которого она не может возникнуть ни при каких условиях.
Фактор может быть причиной, если обладает тремя свойствами: 1) является материальным, т.е. существует объективно, независимо от сознания; 2) взаимодействует с организмом; 3) придает болезни специфичность (Н. Н. Зайко).