121. Поняття та різновиди організаційних форм здійснення функцій держави.

Правова і договірна форми не вичерпують усіх форм здійснення державної влади. Разом з ними широко використовуються різні неправовові форми, які звичайно називаються організаційною діяльністю держави.

Організаційна форма реалізації функцій держави полягає в однорідній за зовнішніми ознаками діяльності держави, яка не пов'язана з виданням юридичних актів, а тому не має юридичних наслідків.

Проте це не означає, що організаційна діяльність не регулюється правом, адже будь-які її форми так чи інакше реалізуються в межах певного правового врегулювання на основі виконання вимог законності.

Виділяються організаційно-регламентуюча, організаційно-господарська та організаційно-ідеологічна діяльність.

Організаційно-регламентуюча діяльність - це оперативна поточна організаційна робота з приводу вирішення тих чи інших конкретно-політичних завдань, техніко-організаційного забезпечення функціонування різних ланок державного механізму (кадрова робота, підготовка документів тощо).

Організаційно-господарська діяльність - це оперативно-технічна, поточна господарська робота (економічне обґрунтування, контрольно-ревізійна діяльність, бухгалтерський облік, статистика, організація постачання, збуту тощо) з приводу матеріально-технічного забезпечення виконання різних державних функцій.

Організаційно-ідеологічна діяльність — це повсякденна оперативно-роз'яснювальна, виховна робота з приводу забезпечення виконання різних функцій держави (наприклад, роз'яснення законів і підзаконних актів, що видаються державними органами; формування суспільної думки; робота засобів масової інформації тощо.

122. Методи здійснення функцій держави.

Методи здійснення функцій держави різноманітні. Так, для реалізації економічної функції потрібною стає низка конкретних економічних методів - прогнозування, планування, пільгове кредитування та інвестування, державні субсидії, захист споживачів тощо.

Загалом же у своїй діяльності держава використовує методи переконання, стимулювання і примусу.

Примус завжди мав забезпечувати виконання правил поведінки за допомогою певних заходів (запобігання, відповідальності тощо). Примус - це такий метод, за якого бажана поведінка забезпечується можливістю застосування сили або загрози її застосування. Економічні методи примусу - це методи непрямого впливу на об'єкт (високі податкові ставки тощо). Як правило, примус відбувається шляхом застосування до правопорушників законних заходів покарання, перевиховання та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди, заподіяної такою поведінкою іншим суб'єктам.

Переконання є таким методом здійснення функцій, коли суб'єкт впливає на суспільну та індивідуальну свідомість, сприяє його формуванню у формі обґрунтування, пояснення, обговорення, демонстрації певного прикладу, правового виховання населення, проведенням різних профілактичних заходів тощо. Саме серед економічних методів переконання виділяють прогнозування, планування та інвестування. Разом з цим держава широко використовує пропаганду та ідеологію з метою роз'яснення важливості поставлених перед нею завдань, перспективи їх вирішення, засоби досягнення.

Стимулювання - це спонукання до дій. Стимули можуть бути матеріальними та моральними. Як правило, стимулювання здійснюється шляхом надання різних пільг і нагород колективам і особам, що не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з ними, показують високу якість у роботі тощо.