82.Класифікація сучасних форм державного правління.

Сучасні форми правління включають два різновиди:

— монархія;

— республіка.

В залежності від повноважень монарха, розрізняють два основні різновиди монархічної форми правління — абсолютні та обмежені.

Абсолютна монархія характеризується тим, що в руках монарха зосереджується вся повнота державної влади. Юридичних обмежень верховної влади не існує, а піддані монарха є юридично безправними.

Обмежена (конституційна) монархія — це форма державного правління, у якій влада монарха обмежена конституцією або законами, а також діючими законодавчими і виконавчими органами влади.

Але найпоширенішою формою державного правління в сучасному світі є інша форма, що має назву республіки.

Республіка — (від лат. res publica — суспільна справа) — це форма правління, що характеризується виборністю глави держави й органів державної влади.

В залежності від того, хто формує уряд, кому він підзвітний та підконтрольний, республіки підрозділяються на:

— президентську (головною особливістю якої є те, що президент або поєднує повноваження голови держави і голови виконавчої влади, або безпосередньо бере участь у формуванні складу уряду і призначає його главу);

— парламентську (за якої визначальна роль в організації державного життя належить парламенту — уряд формується парламентським шляхом з числа депутатів тих партій, які отримали більшість на парламентських виборах, голова уряду є відповідальним за свою діяльність перед парламентом);

— змішану (з більшим об'ємом повноважень президента, аніж у парламентській республіці, але зі збереженням традиційних для парламентської форми правління механізмів зв'язку між президентом, урядом і парламентом, при чому уряд формується та контролюється і парламентом, і президентом одночасно).

83 – 84.

Поняття та ознаки монархії. Історичні різновиди монархій.

Монархія (від грец. monarchia — єдиновладдя) — форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї особи — глави держави — спадкоємного монарха.

Монархії поділяють на абсолютні, конституційні та теократичні.

Абсолютна монархія — форма правління, за якою керівник держави (монарх) — головне джерело законодавчої і виконавчої влади (здійснюється залежним від нього апаратом). Він встановлює податки і розпоряджається державними фінансами (Саудівська Аравія, Оман). У рабовласницьких і феодальних державах абсолютні монархії були близькими до необмеженої деспотії.

Конституційна монархія — форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі — уряду. Тут монарх є верховним носієм виконавчої влади, головою судової системи, формально призначає уряд, змінює міністрів, має право розпоряджатися військовими і політичними силами, видавати накази, скасовувати прийняті парламентом закони, розпускати парламент тощо. Однак фактично ці повноваження, як правило, належать уряду (Бельгія, Данія, Великобританія, Японія, Норвегія, Швеція, Малайзія, Бутан, ОАЕ)

Залежно від ступеня обмеження влади монарха конституційні монархії поділяють на дуалістичні і парламентські. Дуалістична монархія — форма правління, за якої повноваження монарха обмежені у сфері законодавства (пріоритет належить парламентові), але достатньо широкі у виконавчій владі. Монарх (глава держави) формує уряд, яким керує особисто або через призначеного прем’єр-міністра. Ця форма правління була характерна для буржуазних держав XIX ст. (Німеччина за Конституцією 1871 p., Японія за Конституцією 1889 р.). У даний час вона не існує. Парламентська монархія виникла в Англії, де законодавча влада зосереджена в парламенті, виконавча — в уряді на чолі з прем’єр-міністром. Монарх за цієї форми правління не має конституційних повноважень щодо вирішення важливих державних справ, є символічною фігурою, носієм традицій країни.

Теократична монархія (грець. theokratia — влада Бога) — форма держави, в якій політична і духовна влада зосереджена в руках церкви (Ватикан, Катар, Бахрейн).