50.Специфічні риси державної влади.

Влада є засіб функціонування будь-якої соціальної спільності, що виявляється як відношення підпорядкування входять в це співтовариство осіб єдиної керівної в ньому волі . Політична, або державна, влада представляє собою особливий різновид суспільної влади. Вона виходить від держави та реалізується не інакше як за його (прямому чи непрямому) участю. Вона або здійснюється безпосередньо самою державою, або делегована, або санкціонована їм, тобто проводиться від його імені, за його уповноваженням і при його підтримці.

Специфіка політичної влади полягає в наступному:

- Політична влада представляє в першу чергу корпоративні інтереси певної частини, соціальної групи, класу;

- Реалізація політичної влади здійснюється особливим апаратом державних службовців, які відділені від суспільства і професійно виконують управлінські функції, одержуючи за це винагороду;

- Забезпечення рішень політичної влади здійснюється за допомогою спеціально створеного апарату примусу (армія, поліція, тюрми і т.д.);

- Державна влада суверенна, тобто має верховенством всередині країни і незалежністю у відносинах з іншими державами.

- Для утримання апарату державних службовців, що представляють політичну владу, необхідні кошти, що забезпечується податками з населення.

Безпосереднім втіленням, особливою організацією політичної влади є держава чинності, а не чинність авторитету.

51. Легітимність і легальність державної влади.

Легітимність – одна з фундаментальних властивостей державної влади, яка визначає її правові межі. Легітимною є лише правова влада.. Влада стає легітимною через право, в той час як право стає ефективним через владу.У цьому контексті право потрібно розглядати як невід’ємну частину людського буття (як дійсність), яка набуває свого реального втілення через суспільні відносини і зміст якої полягає у тому, щоб служити правовій цінності, ідеї права. .Легітимність як правова влада має слугувати ідеї права і, зокрема, справедливості. Легітимність є ціннісним критерієм влади, вона, свідчить про те, що державна влада є справедливою або принаймні такою, у якій справедливість переважає. Легітимність неможливо розглядати поза справедливістю, вона є категорією, яка тотожна справедливості. Легітимність як справедливість – ідеальна категорія. Ідеальна легітимність спирається на абсолютну підтримку громадян. Звісна річ, що досягти такого рівня легітимності, за якої жоден нормативний акт, жодне політичне рішення і жоден орган влади не викликали б найменшого сумніву стосовно їх справедливості, практично неможливо. Тому для того, щоб принаймні не вважатися нелегітимною, державна влада має бути максимально справедливою щодо більшості лояльних до влади членів спільноти і якомога менш несправедливою до нелояльної меншості. За такої умови межею, переступивши яку влада перестає бути справедливою, можуть вважатися невід’ємні, невідчужувані права людини.Легалізація державної влади, нерозривно пов’язана з процедурами наділення владою її носіїв, здійснюється по-різному в умовах різних форм правління державного режиму. В сучасному світі прийнято розрізняти дві основні форми правління: монархію та республіку.