42. Соціально-економічна (Історико-метеріалістична) теорія виникненя держави.

У ХХ ст. досить широкого поширення набула соціально-економічна теорія походження держави. Автори цієї теорії шукають причини появи держави в змінах, які відбуваються в економічному житті суспільства. Унаслідок поступового розвитку знарядь праці, виробництва зростає продуктивність праці — людина починає виробляти більше. Якщо в первісному суспільстві людина виробляла таку кількість продуктів, що ледве вистачало для її існування, то із зростанням продуктивності праці утворюються надлишки. Якщо за відсутності надлишків усі люди мали однаковий матеріальний стан, то з появою надлишків виникає нерівність. До того ж завдяки появі надлишків з'являється можливість експлуатувати інших осіб, тобто присвоювати собі результати праці інших людей. На думку авторів соціально-економічної теорії, саме поява нерівності та експлуатації людей привела до формування класів — великих груп людей, з яких одна експлуатує іншу.

Пригадайте з курсу історії, які класи існували в різні періоди розвитку людства, як складалися відносини між класами, які конфлікти між ними виникали.

Для утримання в покорі великих соціальних груп людей — експлуатованих класів — не вистачало засобів, притаманних для первісного суспільства, — переконання, авторитету. З'являється  потреба в створенні спеціального апарату, механізму підтримання влади одних груп людей над іншими. Саме таким апаратом стає держава, а одним з її необхідних атрибутів, інструментів є право. Основними розробниками цієї теорії є К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін.

43. Багатогранність держави як явища і багатозначність визначень її понять.

При визначенні поняття держави важливо враховувати не тільки не однакове сприйняття одних і тих же державно-правових явищ різними людьми, але і складність, і багатогранність самої держави, як явища.

Поняття держави може вживатися і вживається в різних сенсах:

По-перше, поняття держави вживається в юридичному сенсі. Воно може представлятися як юридична особа, правовий феномен, як своєрідна корпорація.

По-друге поняття держави може вживатися в соціологічному сенсі. У даному аспекті воно повинно розумітися як певна соціологічна спільність, соціальна реальність, яка існує не залежно від її правового порядку та правової реальності.

По-третє, поняття держава може визначатися, як живий, "природний організм". Згідно з таким підходом воно розглядається не інакше, як форма "соціальної біології".

По-четверте, поняття держави визначається деякими науковцями , як система норм, як нормативний порядок або ж, як політично організоване суспільство , як держава - влада .

Отже, складність і багатогранність держави як явища і поняття, з одного боку і суб'єктивність його сприйняття різними авторами - з іншого, об'єктивно зумовлюють можливість і неминучість його багатоваріантного розуміння і не менш різноманітного його тлумачення.

44. Основні підходи до розуміння держави: історичний ракурс

Значення знань щодо різноманітного розуміння поняття, походження і сутності держави в історії державно-правової думки зумовлюються тим, що вони повинні бути неодмінною складовою світогляду студентів. Адже зараз у світі не існує жодного суспільства, в якому не було б держави і права.

Розуміння держави в історії державно-правової думки можна пов'язувати з поглядами софістів, Сократа, Платона, Арістотеля, Цицерона, Гроція, Канта, Гегеля та інших філософів.

Розрізняють два покоління софістів у Стародавній Греції: старші (Протагор, Горгій, Гіпій та ін.) і молодші (Фрасимах, Калікл, Лікофрон та ін.).

Наприклад, Протагор уважав, що демократичний устрій суспільства є правомірним і справедливим, визнавав принцип рівності всіх людей. Закликав усіх державних діячів бути справедливими, розсудливими та благочестивими.

Фрасимах уперше сформулював три дуже важливі висновки: про роль насилля в діяльності держави;

щодо авторитарного характеру політики і законів; відносно того, що у сфері моралі панують уявлення тих, у кого сила і державна влада.

Сократ був принциповим критиком софістів. Він відкидав суб'єктивізм софістів, їхню апеляцію до звільненої від моральних засад сили; умотивовував об'єктивний характер моральних оцінок природи, держави і права; розрізняв природне і позитивне право, обстоював законність; обґрунтовував тезу, що керувати суспільством повинні професіонали; критикував тиранію; намагався сформулювати морально-розумні засади сутності держави.

Платон, Арістотель і Цицерон обстоювали правову державність.

Для періоду буржуазної науки про державу і право характерні думки і погляди на державу голландського правознавця Гуго Греція, який розглядав співвідношення війни і права, виступав проти права сили;

обґрунтовував патріархальну теорію виникнення держави (батьки сімейств об'єднуються в єдиний народ);

розглядав державу як досконалий союз вільних людей, які уклали угоду заради додержання права та загальної користі;

вперше з прогресивних позицій розробив положення про міжнародне спілкування;

запропонував два основні напрямки пізнання державності розумо-споглядальний і досвідний.

Представником буржуазного лібералізму у поглядах на державу був Кант. Його вчення зводиться до таких постулатів:

- людина - це абсолютна цінність;

- право має гарантувати соціальний простір моралі, бути загальнообов'язковим і забезпеченим силою держави.

Німецький мислитель-діалектик Г.-В.-Ф. Гегель розрізняв громадянське суспільство і правову державу (причому перше передбачає наявність другої); державу бачив як конституційну монархію з принципом поділу влади; вважав, що держава повинна мати ідеальний суверенітет.